Читати книгу - "Війна з багатоликим звіром"

майже білий, добре, що це побачать Павла й Міхал… Нудьгуючи за ними, він бігав по квартирі. Синова кімната була порожня, та й дружина десь затримувалась. Не з’явилися вони й за годину. Де той нехлюй завіявся моєю машиною? — думав Еда. Павла, певно, ловить гав у крамницях… Але ж і я не сказав їй, що вона мені потрібна, а вчора взагалі повівся по-свинському… Вже майже дві години тиняюся порожньою квартирою, а тіло наче репається від спраги. Треба випити хоч маленьку скляночку! Мої любі родичі мене остаточно доконали. Мій коханий синочок і мадам Роганова… Тиняються десь містом… у той час як батько тут мучиться… Але з мене досить!..

І чого ті двоє так на мене вирячились?..

Еда важко підвівся з підлоги й рушив до комори, та несподівано Міхал заступив йому дорогу:

— Тату, я тебе туди не пущу! — рішуче мовив він.

— Що ти собі дозволяєш, шмаркачу! — заревів батько.

— Тепер я не дивуюся, чому ти так поводишся з мамою, звірюко!

— Міхале, — почала благати Павла, — не можна так говорити з батьком.

— Не можна? Але я мушу, мамочко… Тож слухай, тату! Коли ти хочеш потрапити до комори, то спершу мусиш побороти мене. Але я захищатимусь.

— Едо, прошу тебе… — глухо сказала Павла. — Хіба ти… не можеш подолати цього в собі?

— Хоча б заради самого себе, тату, — додав Міхал.

— Дуже прошу тебе, Едо. Ми обоє тебе благаємо…

В Еди потьмарилося в очах, ніби хтось сильно вдарив його по голові. Що ці двоє від мене хочуть?.. — намагався збагнути він. Якісь страховиська… Бурі метелики… наче тріпочуть крильцями в голові… Біль шматує мене — але я хочу його й надалі відчувати — і вирвати з себе те буре шмаття. Аби знову бачити в ясному світлі тих двох людей, що стоять переді мною. Мого сина й мою дружину. Я Ж ЇЇ ВСЕ-ТАКИ КОХАЮ!.. Ну то мерщій — доки ще блимає той світлий образ.

— Зв’яжіть мене! — попросив Еда слабким голосом. — Прив’яжіть до ліжка… Швидше!

— Ми не можемо, — схлипнула Павла. — Едо… ти чуєш мене?

— Облиш його, мамо. Він має рацію, ми повинні якось допомогти йому. Але як саме… — Міхал на мить завагався, потім вибіг з дому й повернувся з автомобільним тросом у руках.

— Ти справді хочеш цього? — прошепотіла Павла до чоловіка, який лежав уже на ліжку.

— Дуже, Прошу тебе, — відповів той, зібравши рештки сил.

Очі Павли набрякли слізьми. Міхал мусив сам поратися з довгим тросом. Хлопець старанно обв’язав батька й прикрутив трос до чотирьох ніжок ліжка.

— Якщо ти голодний, — сказав він ніяково, — я принесу тобі чогось із комори… Чого тобі хочеться, тату?

— Нічого не хочу. Лише заснути… коли пощастить.

Павла сіла на краєчок ліжка й почала легенько розтирати пальцями скроні Еди.

— Завтра все буде добре, — шепотіла вона, мов до хворої дитини. — Стоїть гарна зима, можна вибратися на лижну прогулянку… до нашого лісового будиночка. Одразу після сніданку зладнаємо лижі… Пам’ятаєш, як ти вчив мене кататись? Я раз по раз падала… А Міхал зразу навчився. Проведемо цілий день на повітрі… у прозорій білій казці. А ввечері розпалимо камін…

Тілом Еди пішли корчі, обличчя зблідло. Павла швидко лягла до нього, зігріваючи чоловіка власним тілом, щоб заспокоївся. Вона ладна була перебрати його страждання на себе. Криза минула після півночі, корчі припинились. Павла була не в змозі більше цього бачити, тому прошепотіла:

— Зараз я тебе відв’яжу!

Щоб полегшити мій стан, ти б, очевидно, добровільно згодилася віддати себе гнідому звірові, який тебе вчора вночі так мучив, думав Еда.

— Тепер я вже витримаю, — заспокоїв він її, мобілізуючи всі внутрішні сили, щоб не труситися.

Вранці він прокинувся свіжий, легкий і чистий іззовні й усередині. Автомобільний трос лежав під ліжком. Певно, Павла таки розв’язала Еду ще вночі.

Вона спала поряд одягнена, її рука довірливо обнімала чоловіка — її тендітна рука виявилася міцнішою за трос.

Домашнє виробництво так званого «м’ясця» і швидкорозчинного порошку поширилося в усьому цивілізованому світі, а туристичний відділ виробничої фірми «Некерман» видав перше в світі меню «національних делікатесів», яке видається безкоштовно кожному туристові. Там можна знайти рецепт приготування «м’ясця» у вині (Югославія), у маслі (Данія), з перцем (Угорщина), з оливками (Іспанія), з фігами (Греція), з повидлом (Чехословаччина), з крабами (Японія), з устрицями, як то роблять у Нормандії, нарешті, в оригінальних мушлях або з кокосовим молоком (Філіппіни). Найгострішим делікатесом вважається «важкий» шведський розчинний порошок, розведений на 80-процентному спирті.

В СРСР та інших соціалістичних країнах виробляти на продаж мазутові продукти заборонено, натомість у Західній Європі, завдяки картельній угоді між британсько-голландським концерном «Юнілівер» і американським «Дженерал фудз» уже виникло два сестринські мультинаціональні концерни «Масит інтернешнл» і «Масінтекс». Вони постачають у 86 країн 513 найрізноманітніших мазутових продуктів у вигляді консервованих паштетів, мармеладів, цукерок і шоколаду з начинкою, заморожених продуктів, жувальної гумки, зубної пасти, лимонаду, кремів, олії тощо.

V

Гніді стають щораз нахабнішими!

Розлючений, але безсилий щось удіяти, Міхал Роган дивився у вікно. Автобус поминув його зупинку біля ПЧХП. Двоє бурих лобуряк навмисно затулили собою вихід, і він, не змігши вибратися, був змушений вийти на наступній зупинці, ще й упав і вдарився руками й колінами об тротуар. Чому таке могло статись? Адже він ніколи в житті з цими хлопцями не зустрічався. Вони побачили, що я біляк, і цього для них було досить.

Міхал мусив проплентати зайвий кілометр до прохідної. На четвертий поверх корпусу Д він збіг, перестрибуючи