Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

— Важко відповісти, — сказала Крістін. — Я так ненавиджу візити до гінеколога, що, боюся, не зможу бути об’єктивною.

— Ну, а якщо порівняти з попередніми відвідинами?

— Ну, страшно від того, що перестаєш відчувати себе людиною. Принаймні так було вчора, коли мене оглядав лікар. Але сьогодні приймала сестра, й було краще. Але, крім того, сьогодні мені не довелося чекати, як учора. І сьогодні тільки перевірили зір і взяли ще раз кров. І, слава богу, більше ніякого огляду.

Вони підійшли до ліфтів, і Філіпс натиснув кнопку.

— Міс Блекмен ще й знайшла час пояснити мені, що з моїм пап-мазком. Очевидно, він не поганий. Сказала, другого типу, він часто зустрічається й приходить до норми без лікування. Пояснила, що, можливо, це внаслідок ерозії шийки матки. Рекомендувала спринцюватися й уникати сексу.

Відвертість Крістін на мить збентежила Мартіна. Як і більшість лікарів, він не усвідомлював, що його фах медика додавав людям сміливості і вони відкривали всі свої таємниці.

Прийшовши до рентгенологічного відділення, Філіпс розшукав Кеннета Робінса й передав Крістін йому в руки, попросивши зробити один-єдиний потрібний йому бічний знімок черепа. Оскільки вже перейшло на п’яту, в відділенні був відносний спокій і один з кабінетів виявився вільний. Робінс зробив знімок і сховався в темній кімнаті, встановлюючи г плівку в проявлювальний автомат. Крістін чекала, а Мартін спинився біля щілини, з якої мав з’явитися, знімок.

— Ти схожий на кота біля мишачої нірки, — сказала Деніс. Вона підійшла до Філіпса ззаду й захопила його зненацька.

— Я і почуваюся саме так. У гінекології я натрапив на хвору з симптомами; схожими на симптоми Маріно й інших, і, затамувавши подих, жду, щоб дізнатися, чи така ж у неї радіологічна картина. Як пройшла ангіограма?

— Дякую, дуже вдало. Спасибі, що даєш мені працювати самостійно.

— При чому тут я. Ти заробила це право.

Цієї миті з’явився краєчок знімка Крістін, потім ролики повільно виштовхали його і він упав до спеціальної ринвочки. Мартін схопив плівку і поставив у негатоскоп. Його палець рухався назад, і вперед в районі приблизно над вухом Крістін.

— Чорт, — проговорив Філіпс. — Чисто.

— Облиш! — запротестувала Деніс. — Не кажи мені, начебто ти справді хочеш, щоб у хворої виявилася патологія.

— Маєш рацію, — сказав Філіпс. — Нікому цього не бажаю. Мені просто потрібний випадок, який я міг би нормально зняти на плівку.

Робінс вийшов з темної кімнати.

— Ще треба знімати, докторе Філіпс?

Мартін закрутив головою, взяв плівку і пройшов до кімнати, де чекала Крістін.

— Добрі новини, — проголосив Мартін, розмахуючи знімком. — Рентген нормальний. — Після цього сказав Крістін, що, можливо, доведеться повторити знімок за тиждень, якщо симптоми не зникнуть. Він занотував її номер телефону і дав їй свій прямий на випадок, якщо в неї виникнуть питання.

Крістін подякувала й спробувала підвестися. Вона мусила відразу ж ухопитися за рентгенівський стіл, бо на неї навалилася хвиля запаморочення. Кімната, здавалося, стала обертатися за годинниковою стрілкою.

— Все гаразд? — спитав Мартін, не випускаючи її руки.

— Сподіваюся, — сказала Крістін, моргаючи. — Знову таке ж запаморочення. Але вже минулося. — Однак вона промовчала, що знову відчула знайомий огидний запах. Надто незвичайний був цей симптом, щоб про нього повідомляти. — Все буде гаразд. Гадаю, мені краще піти додому.

Філіпс запропонував викликати таксі, але дівчина наполягала на тому, що все вже минулося. Коли двері ліфта зачинялися, вона помахала рукою і навіть вимучила з себе посмішку.

— Добре придумав, як дізнатися телефонний номер молодої гарної жінки, — сказала Деніс, повертаючись до Філіпсового кабінету.

Побачивши, що Гелен вже пішла, Мартін відчув полегкість. Деніс пробігла поглядом кімнату і відкрила рота, не вірячи власним очам.

— Що за чортівня?

— Ні слова, — попрохав Філіпс, торуючи шлях через завали слайдів до власного столу. — Життя моє розвалюється, і жодні різкі слова не допоможуть. — Він узяв залишену Гелен записку. Як він і чекав, б ній повідомлялося, що дзвонили Голдблатт і; Дрейк. Поруч було написано: «Важливо!» Мартін хвилину уважно дивився на прізвища, а далі розтулив пальці, й два аркушики, роблячи плавні спіральні рухи, впали до великого кошика для паперів, що рекламував якусь фірму.

Потім він увімкнув комп’ютер і встановив знімок черепа Крістін.

— Ну! Як справи? — промовив Майклз, з’являючись у дверях. З безладдя в кімнаті він зрозумів, що мало що змінилося з часу його ранкового візиту.

— Залежить від того, що ти маєш на увазі, — відповів Філіпс. — Якщо програму, то скажу «чудово». Я пропустив лише кілька плівок, але поки що вона працює з точністю приблизно сто десять відсотків.

— Надзвичайно! — захопився Майклз і заплескав у долоні.

— Навіть більш ніж надзвичайно, — сказав Філіпс — Це фантастика! Але тільки з нею тут і не було неприємностей. Шкода, що не було більше часу з нею попрацювати. На жаль, я занехаяв свої справи. Але я збираюся затриматися сьогодні ввечері й пропустити якомога більше знімків, — Філіпс помітив, що Деніс повернулася й дивиться на нього. Він спробував прочитати її думки, але гучне цокотіння друкарської приставки, що вивергала висновок, відволікало його увагу.

Майклз підійшов до Філіпса, став за його спиною, щоб дивитися через плече. З точки зору Деніс, обоє нагадували гордих батьків.

— Вона зараз читає щойно зроблений знімок черепа молодої жінки, — пояснив Мартін. — Її звати Крістін Ліндквіст. Думав, що в неї виявиться та ж патологія, що й у інших хворих, про яких я тобі розповідав. Але помилився.

— Чому ти так зацікавився саме цією патологією? — спитав Майклз. — Я особисто був би за те, щоб ти