Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

Того ж літа турчин зо всіми войсками рушил под Камянец, росказавши и ханові кримскому ку себі ити. И так хан кримскій, зейшовшися з гетманом Дорошенком, тягнули мимо Ладижин на Батог. И там гетман Ханенко и рейментар 13 каштелян подляскій міли потребу з оними, але же їх сили великіе не додержавши, мусіли уступати до Ладижина и с шкодою. А хан и Дорошенко, не займаючи Ладижина, з войсками потягнули просто под Камянец * до турчина, где и турчин притягнувши, Камянец найшовши не в готовности, бо войско з Камянця вийшли на тот час были за упрошеніем мещан, же не сподівалися того приходу турчинового. Где тилко недель дві держались, але знать, же юж бозкий 14 гнів наступил,

1 У вид. Бодянського: «ложу».

2 Там же і в сп. Козельського: додано «много».

3 Там же і в сп. Судієнка: «полковников».

4 У вид. Бодянського: помилково «горах».

5 Там же: «були».

6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поотсилали».

7 У вид. Бодянського: «припровадили».

8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «спитку».

9 Там же: «пробуване», у сп. Судієнка: «пробовання».

10 У вид. Бодянського: трохи інший порядок «которій поважил себі клятву соборную святійшаго патріархи, со всім в нівець пойшол».

11 Там же і в сп. Козельського: далі «пан».

12 Там же: «утискуют».

13 Там же: далі «пан».

* Починається четверта рука.

14 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «божескій», у сп. Козельського: «божский».

бо порохи 114 в цекгавзу 117 запалились 1, где много замку викидало. Итак Камянец здали августа 18 2, где и сам турчин, маючи там уехати, приказал, аби умерлих з склепов вибрано и за місто вивезено 3, що зараз учинено. Усіх умерлих так з склепов, яко из гробов викопивано 4 и за місто вожено *, а образи божіе 5, беручи з костелов и церквей, по улицах мощено, по болотах, по которих турчин вехал в Камянец и его подданній незбожній Дорошенко гетман. Не заболіло его сердце такого безчестія образов божіїх задля своего нещасливого дочасного гетманства. И того часу мечети с костелов и церквей починено, з фари самому цареві турецкому. И так староста Потоцкій з Лянскоронским отдали Камянец турчинові, трактуючи, жеби оним волно ви[й]ти так шляхті, яко и мещаном с Камянца, на що турчин позволив и усіх волно випустил 6. Где зараз жадного звона 7 не осталось, усе турки поскидали и порозбивали, а инніе Дорошенко побрал, также и крест нігде не одержался — поскидано 8.

Того ж літа везир и хан и Дорошенко з войсками великими ходили под Лвов, а куда 9 ишли, пустошили, а где оним здавалися городи, то залоги ставили, тилко ж татаре кривду 10 чинили, а подступивши под Лвов 11, налігали оному барзо зо всіх сторон, але оного достати не могли. Однак 12 же лвовяне, трактати 13 учинивши, дали плату немалую турчинові, але не поддавалися. Отколя повернули войска назад под Камянец, а татаре загонами ходили на Подгоре. Войска зась тіе, зостаючіе в Ладижині, з каштеляном подляским 14 и гетманом Ханенком, зоставивши коменданта в Ладижині, потягнули в Полщу до короля, почувши о прихода турчиновом под Камянец. Знову зась комендантове, зостаючіе по замках: Браславском, Ладижинском, Могилевском, Барском, узявши відомость о том певную 15, же юже Камянец Подолскій узято, постановивши 16 трактати с козаками Дорошенковими, уступили з своїми войсками пішими и гарматами з городов, отдавши городи вцілости козаком Дорошенковим.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка і Козельського: «запалили».

2 У вид. Бодянського: немає «августа 18».

3 Там же і в сп. Козельського: «вожено».

4 У вид. Бодянського: «викопувано», у сп. Козельського; «викоповано».

* Починається рука Петра Іскрицького.

5 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «божії».

6 Там же: «пустил».

7 Там же: «дзвона».

8 У сп. Козельського: «крести поскидано».

9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «куды».

10 У сп. Козельського: «шкоду».

11 У вид. Бодянського: «и Лвов».

12 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Еднак».

13 У сп. Козельського: «трахти».

14 У вид. Бодянського: «зостаючіе з паном подляским».

15 У сп. Козельського: «пилную».

16 У вид. Бодянського: «постановилы».

Того ж літа задніпряне за позволеніем его царского величества учинили раду у Козацкой Дуброві и там наставили гетманом Івана 115 Самуиловича 1, поповича с Красного, у пост святих апостол Петра и Павла, при боярах от его царского величества зосланих 2 и при князю Ромодановскому 118, и там знову присягали и статї потвержали 3, там же и усю старшину козацкую настановляли.

Цар турецкій, дочекавши осени, осадил Камянец 4 войсками немалими, и учинивши трактати 5 дочасніе с королем, же міли усего Подолля уступити турчинові и дати дань, уступил турчин у свою землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по инних містах. А Дорошенко повернул ку Чигирину, которому знову Умань поклонилася, а козаки запорожці пойшли в Полщу до своего гетмана Ханенка, а наказного Ханенкового узял Дорошенко и стратил у Чигирині. Білоцерковскій комендант, не слухаючи тоей постанови с турчином, не уступил замку Білоцерковского з своїми жолнірами, ані турчина в город не принял. В Камянцю зостало християн русі, ормян 6, которіе собі упросили: русь три церкви, а ормяне одну церков, и то с трудностю великою їх набоженство управуется 7.

1 У сп. Козельського і Судієнка і в вид. Бодянського: як правило, «Самойловича». В інших списках: «Самуиловича».

2 У вид. Бодянського: «засланых».

3 Там же: «поддержали», у сп. Судієнка: «подътвердили».

4 У вид. Бодянського і в сп.