Читати книгу - "Дівчата з 13-ї вулиці"

Вона сіла на дивані з якоюсь дивною посмішкою, а за хвилину почала щось тихенько наспівувати. І тоді почувся дзвоник у двері. То була Агата.

— Ця дебілка отруїлася! — вигукнула перелякана Зося. — Я дзвоню до батька, бо не знаю, що це за гидота. Стеж за нею, якщо втрачатиме свідомість, бий по обличчю!

«Швидка» з поблизької лікарні примчала за десять хвилин. На щастя, Клаудія не знепритомніла. Дівчата поїхали до лікарні автобусом. Спершу їх не впускали, тим більше, що Зосиного батька вже не було, але до приймального покою прийшов знайомий лікар, який дозволив їм зачекати.

Невдовзі вивезли Клаудію. Вона сиділа на візку, бліда мов стіна. На Зоську глянула з ненавистю. Навіть не подякувала.

Агата й Зося поверталися додому пішки. У лікарні їм нічого не сказали, окрім того, що Клаудія жива. Але це вони й самі бачили.

— Ну, як завжди! Кліщ знову прогулює! — нарікала вчителька польської мови, перевіряючи присутніх.

Зоська крадькома глянула на Агату. Учора вони не домовилися, як їм поводитися в цій ситуації. Агата заперечно хитнула головою.

«Нехай собі ниє, хіба вчителі здатні на щось інше? Потрібне їй ваше співчуття, хіба на кілочку собі повісити. Спершу обговорюєте всяку фігню на YouTube, ну гаразд, це справді капець… Так облажатися… Без коментарів. Але їй яке діло до ваших витріщених баньок? Дивуйтеся, перемивайте кісточки, верніть носа, обурюйтеся. Можете вдавитися своєю зневагою, вліпити їй одиницю з поведінки, викинути зі школи, засудити до тисячі років каторжних робіт. І що з того? Скажіть їй хтось, чому вона чинить погано. Чому слід утримуватися від сексу. Навіщо треба берегти свою цноту. Ну, що, є бажаючі? Не бачу. „Ні, бо ні!“ Невже цього досить?!»

На перерві Зося подзвонила до батька. У нього були гарні новини: Клаудія, щоправда, муситиме залишитися в лікарні до завтра, але її, Зосина реакція, була просто зразковою! Вона зробила те, що й мала зробити! Батько її похвалив! Здається, чи не вперше в житті. А їй було приємно, що вона врятувала життя.

— Інтуїція не підвела! — задоволено мовив батько. — Браво! — і роз’єднався, не попрощавшись.

Приголомшена Зоська втупилася в порожній екран.

— Що з нею? — допитувалася Агата.

— Усе гаразд.

— Ви вже чули? — до них підбіг схвильований Марцін. — Клаудія намагалася отруїтися!

— Звідки ти знаєш? — здивувалася Зося.

— Її мати приходила до директорки.

— А що їй іще залишалося? Адже тепер ви їй життя точно зіпсуєте, — знизала плечима Агата.

— Але її врятували! — вигукнув він і помчав коридором далі розносити звістки.

— Ну, то можете її ще раз із усмішкою настромити на палю! — тихо промовила Агата йому вслід.

Тим часом в учительській аж гуло. Необхідність покарати Клаудію в цій ситуації здавалася єдиним розумним рішенням. Покарати? Так! Але як саме? У кількох учителів ще жевріли залишки знань, отриманих в університеті, і ці знання, хоча й слабенькі, примушувала їх відчувати певний дискомфорт від думки про відрахування учня зі школи. Решта такого дискомфорту не відчувала. Споживання алкоголю, роздягання, участь в оргії. Авжеж, в оргії! Невідомо, що там ще діялося, те, чого не вдалося зняти, може, наркотики, звичайно, зараз жодна вечірка не обходиться без наркотиків! Цього точно досить, щоб викинути учня з вовчим квитком. Нехай пошукає щастя деінде, найкраще в навчально-виховному центрі, це відповідне місце для такої розбещеної дівулі. Там її навчать розуму, бо мати, здається, не дає собі з нею ради. Жінка без чоловіка! Так все й закінчується в середовищі, де моральні норми зневажають, де не цінують чистоту й цнотливість.

А те, що вона намагалася отруїтися? Невже ви думаєте, що це пом’якшувальна обставина? Швидше, зізнання в провині. Якби вона не завинила, то прийшла б до школи з гордо піднесеною головою. Дивилася б усім їм у вічі. Ні, ця дівчина явно перейшла всі можливі межі. І хтось мусить, нарешті, їй про це сказати!

— Схоже, тепер у нас на один обов’язок більше, — зауважила Агата на великій перерві.

— Лікарня й Магда? Ти про це? — перепитала Зоська. — І як ми розділимося?

— До Клаудії підемо разом. Я теж хочу піти, а ти на всьому краще розумієшся. До Магди можу піти сама.

Зоська, приголомшена новими нотками в Агатиному голосі, ладна була погодитися на цей план. Їй подобалося визнання, якого вона вперше домоглася від людини, котра не була вчителем. Власне, це сталося вдруге, та ще й того самого дня.

— Ще трохи, і я почну звикати, — пожартувала вона.

— До чого?

— Що ти класна! Ущипнеш мене, коли все повернеться до норми.

— Звісно, не переживай, обіцяю! — мовила Агата. — Але, благаю, не розповідай про це на телебаченні! І взагалі, ніяка я не класна, просто мені кортить утерти їм усім носа!

Географія була останнім уроком. Агата й Зоська напружено чекали, що скаже класна керівничка. Було помітно, що вона схвильована.

— Здається, вам усім відомо, і мені не доведеться повторювати прикрих подробиць. Погані звістки розносяться в нас дуже швидко. Клаудія в лікарні. На щастя, їй нічого не загрожує, але, мабуть, варто замислитися над тим, що сталося? І чому. Не хочу нині шукати винного, бо хтось же зняв цей фільм і хтось виклав його в мережі. Але хочу вас запевнити, що ця особа так само завинила. Можливо, ми ніколи не довідаємося, хто це зробив. Мені дуже не хотілося б дізнатися, що це хтось із вас. Це було б моєю особистою поразкою. Якщо серед вас є той, хто це зробив, звертаюся до його сумління, щоб він виправив це зло й усунув фільм, який ганьбить вашу подругу. Кожен жарт має свої межі. Усе треба виправити. Ми шукатимемо винного, і якщо знайдемо, його покарають так само суворо, як і героїню цього злощасного фільму.

«Нічогенький спіч!» — подумала Агата. Вона й не сподівалася від класної такої реакції.