Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

Особливо важливо правильно молитися богам для життєзабезпечення вашого заміського маєтку. Перш ніж молити богів про багатий урожай пшениці, ячменю чи бобів, треба принести в жертву свиню богині посівів Церері. Підносячи спеціальні жертовні пироги Янусу[44] необхідно проказувати: «Батьку Янусе, принесенням цих пирогів і вина я смиренно благаю тебе бути прихильним до мене та моїх дітей, до мого дому та господарства». Потім треба принести ще один пиріг в жертву Юпітерові[45] з тими самими словами, після чого слід витягти тельбухи зі свині та принести їх у жертву цим богам разом зі ще одним жертвенним пирогом і новим узливанням вина.

Якщо збираєтеся прорідити гай, принесіть у жертву свиню, вимовляючи такі слова: «Хай ким би був той бог, якому присвячено цей гай, він має право одержати жертву в обмін на користь, яку отримаємо ми від його проріджування. Принесенням цієї свині я смиренно благаю тебе бути милосердним до мене та моїх дітей, мого дому й мого господарства. Будь ласка, прийми цю свиню, яку я тобі жертвую». Перед тим як орати землю, треба принести жертву аналогічним чином, але додати слова «заради звершення цієї праці». Ритуал треба повторювати щодня, доки триває орання. Якщо пропустите хоча б один день або зробите перерву на державне свято, потрібно принести нову жертву. А ось процедура, за допомогою якої очищають цілинну, раніше не орану землю. Приведіть свиню, вівцю та бика, яких збираєтеся принести в жертву, потім прокажіть такі слова: «Нехай допомога богів принесе успіх нашій праці і очистить мою ферму, мою землю та моє поле цією жертвою». Янусові та Юпітерові моліться і лийте вино, використовуючи ту саму формулу, для Марса[46] додайте ще кілька слів: «Батьку Марсе, благаю тебе, збережи мої поля від захворювань, безпліддя та руйнувань, а натомість дозволь моїм посівам процвітати й приносити багаті врожаї». Коли вбиваєте жертовну тварину, промовляйте: «Із цим ударом зглянься і прийми мій дар». Уважно роздивіться нутрощі; якщо печінка виявиться не чистою, значить, ви не одержали сприятливого знаку. Тоді скажіть так: «Батьку Марсе, коли тобі щось не подобається в цьому дарункові, я на знак покути принесу нові жертви», — і приносьте нових тварин у жертву, доки не досягнете бажаного результату. Якщо вас розчарували нутрощі лише однієї тварини, досить принести в жертву нову тварину того ж виду.

Необхідно також правильно відзначати велику кількість свят. Під час Робігалій[47] ви мусите умилостивити Робіга, бога мучнистої роси (дехто вважає його богинею). Робігалії, природно, святкуються у квітні, коли це божество виявляє себе найбільш наочно. Принесіть у жертву собаку і киньте у вогонь його нутрощі разом із нутрощами вівці, промовляючи такі слова: «О боже мучнистої роси, пощади сходи нашого зерна, і хай піднімуться їхні ніжні паростки над землею». Потім на нутрощі, що горять у вогні, вилийте пахощі та вино.

А є ще свято Луперкалій[48], вовче свято, що його відзначають у лютому. Не маю уявлення, з якої причини воно отримало таку назву. Ясна річ, Рим багато чим зобов’язаний вовчиці, котра вигодувала славного засновника міста Ромула та його злощасного брата Рема. І звичайно, жерці-вовки, як їх називають, починають свій біг навкруги міста із того місця, де, за легендою, Ромула залишили немовлям. Але подальші ритуали досить важко витлумачити. Жерці-вовки вбивають собаку, потім кількох кіз, потім мажуть їхньою кров’ю лоби двом молодим римлянам шляхетного походження і негайно її витирають вовною, намоченою в молоці. Юнаки після такого вмивання мусять засміятися. Потім жерці ріжуть смугами козячу шкуру і біжать голими через усе місто, стьобаючи цими імпровізованими пасками кожного, хто трапиться на їхньому шляху. Ніхто не намагається їх уникати — навпаки, молоді одружені жінки охоче наражаються на ритуальне стьобання, бо, згідно з повір’ям, кожен такий удар обіцяє майбутню вагітність і легкі пологи.

На кожне своє заняття ми, римляни, маємо відповідний ритуал. Тому вам доведеться вивчити, як правильно підступатися до богів залежно від того, чого ви від них хочете. Що ж до самих богів, то їм немає ліку, наче зорям на небі, їхніми іменами можна заповнити десяток томів, і зосереджуватися необхідно виключно на тих, кого потребуєте саме ви. У сільській місцевості, наприклад, фермами опікується Русина, а в горах це робить Югатин, за пагорбами наглядає богиня Коллатина, а за долинами — Валлонія. Що ж стосується посівів, Сія охороняє насіння, доки воно не проросло, а Сегетия — паростки, що піднялися над землею. Прозерпіна приставлена до проростаючого насіння, Нодут стежить за вузликами колінець стебел, а Волютина охороняє оболонку, що підтримує колосок. Богиня Матута відповідає за процес дозрівання, а Флора — за зернові під час їхнього цвітіння. Зібраний і закладений на зберігання врожай охороняє богиня Тутиліна. Коли коренеплоди викопують із землі, це робиться під наглядом богині Рунцини. І це лише невелика частина ритуалів! Хочете провести конкретний ритуал, присвячений якомусь одному, потрібному вам богові, у визначений час і за всіма правилами — будьте уважними до кожної деталі. Навіть вхід до вашого будинку має бути поділеним на зони впливу між трьома богами. Двері належать Форкулу, завіси — Кардеї, а поріг — Ліментину.

Первосвященник нашої релігії, Великий понтифік, наділений найбільшою владою. Спочатку до його обов’язків належало підтримувати в робочому стані дерев’яний міст через Тибр, звідси й походить його титул «Верховний будівельник мосту». Але і Великий понтифік, і підпорядковані йому жерці відповідають за набагато важливіші речі. Саме їхнім обов’язком є підтримувати в належному стані метафоричний міст, який з’єднує богів і людей. Вони виступають суддями в релігійних диспутах між римлянами — як простими містянами, так і магістратами. Саме вони приймають рішення про закони, пов’язані з дотриманням релігійних обрядів. І саме вони розбираються в тому, чи правильно жерці та магістрати виконують свої релігійні обов’язки, і стежать, аби обряди виконувалися згідно зі священним законом. Вони тлумачать усі питання, пов’язані з ушануванням богів, а якщо хто-небудь насмілиться не послухатися їхніх розпоряджень, що стосуються релігії, священники можуть покарати таку людину відповідно до тяжкості скоєного нею вчинку. Самі вони в релігійних справах не підлягають ані суду, ані покаранню і не є підзвітними сенату римського народу.

Ці найсвятіші з усіх римських мужів також відповідають за відбір найсвятіших із усіх римських жінок — шести