read-books.club » Фантастика » Епік 📚 - Українською

Читати книгу - "Епік"

113
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Епік" автора Конор Костик. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 46 47 48 ... 73
Перейти на сторінку:
про повернення вампіра. Величезним зусиллям волі Ерік змусив себе зняти блакитну рукавичку, перше ніж вампір з’явився в дверях. І тепер йому, носієві персня, каюта видавалася наповненою блакитним світлом. Вона не змінилася, хіба що він міг бачити Гаральда, який терпляче сидів навпочіпки в темному кутку.

Недбалий погляд до дверей — і серце йому мало не зупинилося. Ерікові очі прикипіли до його очей — двох гострих, палючих цяток разючої влади. Вампір повернувся. Знерухомлений силою, що линула на нього, Ерік побачив тисячі років кривавого існування. Витончену красу, що збочила, ставши на службу мерзенному голодові. Незбагненну нудьгу, яку можна розвіяти тільки перспективою гонитви за здобиччю, чиє розтління та осквернення забезпечували достатнє збудження, щоб трохи розважитись. Ерік немов опинився в присутності Аватари й міг розуміти лише частину образів, що пропливали крізь нього. Тільки цього разу світло було затруєним, кожен фотон тьмянів, як кров’ю налитий мармур.

— Мої друзі, радісні новини! — накинув на всіх свої чари граф. Ерік бачив, як слова-посвисти пливуть по кімнаті, заколисуючи кожного, хто чує їх. — Хоча корабель, що переслідує нас, справді піратський і належить герцогові Раймонду, він нам не рівня. Половина екіпажу — вже мої слуги. Нам треба тільки повернути назад та зустріти їх, — і корабель наш.

— Добра робота, графе Ілістивостичу, — загорівся темний вогонь в очах BE, розпалений заохочувальною посмішкою вампіра. BE мріяв про славу — героїчний абордаж і нищівні удари Громом і Блискавкою направо й наліво, про пісні, якими оспівають в усьому світі його звитяги.

— Ми можемо здобути багато неоціненної інформації! — мало не захлинувся пожадливий Свейн. Ерік бачив, як вампір щедро розкрив перед Свейном перспективу знайти каюти, повні рідкісних карт і документів, та почути од славетних бранців усе, що йому кортить знати про незглибимі таємниці, з якими вони плавали стільки років.

Навіть Анонім кивнув головою, коли вираз обізнаності на графовім обличчі дав йому зрозуміти, що його припущення слушні. Їх і справді переслідують його вороги, які під час уже недалекої битви підуть у морські глибини, оплакуючи день, коли вони перестріли чорного ельфа.

Тільки Б’єрн, здається, мав силу опиратися омані і спокусам вампіра. На його обличчі відбивалася тривога. Ерік зрадів, побачивши силу свого товариша, що намагався струсити примарні мрії, які ширяли навколо нього.

— А може, нам просто спробувати втекти од них уночі?

— Твоя думка найрозумніша, — підтримав Б’єрна вампір, ідучи назустріч його бажанню знайти найпрактичніший розв’язок. — Проте вони мають магічні засоби стежити за кожним нашим рухом, ми не можемо уникнути їх, а отже, повинні зіткнутися з ними так, як вирішимо ми самі.

Ці слова, тверді й зрозумілі, увійшли в розум Б’єрна, немов міцні підвалини для надійної споруди. Опору більше не було. Б’єрн схвально кивнув.

Щодо Еріка, то він був вражений тим, якою мірою не усвідомлював раніше властивої вампірові сили навіювання. Проте нова ясність, яку породив у ньому перстень, була немов спостереженням сцени у дзеркалі: він перебував на відстані од неї. Чи, радше, дзеркало стояло перед іншим дзеркалом, тож сцена відображувалася сама в собі, аж поки зникала в темному скляному царстві, де світло рухалось не менш повільно, ніж припливи й відпливи.

Заглибившись у власні почуття, Ерік, незважаючи на своє нове розуміння, так само потрапив у пастку, як і решта. Тож коли граф повернувся до нього, він не стямився, як погодився.

— Я віддам наказ, — мовив Ерік.

Але то була помилка.

Усі ті балачки виявилися підступною брехнею.

Розділ 21

Піратська зловтіха

овернувшись проти вітру, корабель важко захитався на хвилях, вітрила пообвисали; корабель не мав достатньої інерції, щоб ефективно розтинати хвилі, й хитався з боку в бік од кожного водяного валу. Натомість пірати швидко наближалися по темній воді, їхні вітрила мали жовтогарячий відтінок, забарвлені промінням сонця, що вже зайшло за обрій.

— Так морський бій не починають, — занепокоївся Б’єрн. — Вони набагато маневреніші за нас.

— Це буде не звичайний морський бій, — впевнено пояснював граф.

Попри заспокійливу впевненість вампіра, Ерік стривожився тим, як швидко й невідворотно наближається пірат. Усі гравці зібрались у кормовій башті корабля, наготувавши зброю, проте їхні супротивники не виявляли ніяких осторог. Може, то були чари, наслані волею графа Ілістивостича на ворожий екіпаж, що так прямо віз герцога Раймонда до «Білого Сокола»?

Дротик пролетів над хвилями, потім ще один, а далі в повітря знялася злива стріл. Ворожий корабель уже намагався почати бій. Всі навколо Еріка присіли під дерев’яні бійниці, відчуваючи дзижчання стріл, що впивались у стіни башти. Ловлячи миті затишшя між навалою стріл, BE й кілька інших воїнів почали стріляти зі своїх луків.

— Коли ми нападемо? — повернувся Ерік до графа. Але вампір зник, знявся в повітря й виспівував, довге чорне волосся чуттєвими хвилястими пасмами огортало його під свіжим вітерцем.

— Щось негаразд! — крикнув Ерік. Коли й решта гравців повернулись обличчям до вампіра, що саме тоді досяг піку своїх заклинань, у центрі башти матеріалізувався довгий і дужий яскраво-червоний плазун і люто засичав. Повільно підняв лускаті повіки банькатих очей — і сліпучо-червоний жар, сіючись із палаючих зіниць плазуна, змушував заціпеніти всіх, хто дивився на нього. Ерік відчув, що задихається.

— Василіск! — ще зміг хрипко вигукнути Свейн, дістаючи з піхв меча. Але створіння звузило фокус зору, і фіалкове світло, пульсуючи, полилось на великого воїна, що скам’янів і посірів.

— Швидше вбийте його! — закричала Інгеборг.

Рикливе страховисько ковзалось по палубі, б’ючи хвостом і чіпляючись пазурами за гладеньку дерев’яну поверхню. BE опинився тепер біля нього, й фіалкове світло, вибившись з-під важких повік, знову почало наростати до лютої несамовитості. Була мить, коли Ерік міг би скористатися своєю здатністю глузувати, щоб спробувати відвернути увагу потвори, проте він утримався. Попеля мала не більші шанси витримати погляд василіска, ніж BE. Але Ерік одразу й пошкодував про свої вагання, бо його товариш застиг із піднесеними мечами, а потім повалився вниз із важким гупанням каменя по дереву, всі барви покинули його обличчя.

Наступної миті позаду ящера матеріалізувався Гаральд і штрикнув його своїми ельфовими мечами. Несамовито заревівши, створіння обернулося, спрямувавши своє вбивче світло на напасника, але лісовий ельф уже рухався далі й, хоча, здавалося, заточився, потрапивши у фіалковий жар, переліз через стіну башти й зіскочив на корабель.

— Ідіть за ним! — гукнув Ерік і вискочив з башти. Адже інакше всі загинуть: непідготовлені, вони аж ніяк не рівня василіскові.

Попеля ковзнула поручнями сходів, що вели геть од дерев’яної башти, а потім скотилася на головну палубу. Нарешті маючи змогу подивитися, Ерік

1 ... 46 47 48 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Епік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Епік"