Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І насамкінець ми привідкрили тему дискусії між стоїками та гедоністами — тему, яка посідає чільне місце в творі Адама Сміта. Економіка як наука — це очевидний наступник гедоністичного постулату, який поставив знак рівності між добром і корисністю. Однак нам так і не вдалося реалізувати гедоністичну програму («максимізуй пропозицію товарів, доки вона не зустрінеться з попитом на них»), попри те, що вже кілька генерацій поспіль з усіх сил прагнуть цього досягти.
Написано: «Не хлібом самим буде жити людина».
Біблія, Новий Завіт
4. Християнство
Душа й тіло
І хоча фразу Ісуса «Не хлібом самим буде жити людина»[450] загалом можна вважати правдивою, проте все ж ніхто не заперечуватиме і того, що людина не може жити без хліба. Ми успадкували душу й тіло, ми духовні, але водночас і матеріальні істоти. Без матеріального ми помремо, а без духовного перестанемо бути людьми. Тому доводиться дбати про одне й друге, і при цьому не завжди щось одне буде шкодити другому, як часто кажуть. З іншого боку, помилково було б думати, що ці дві сфери повністю незалежні одна від одної й не впливають одна на одну. Сам факт того, що нам потрібні зовнішні, матеріальні фактори, щоб ми «в поті лиця»[451] утримували в собі життя, — це вже добра причина трохи стишити темп і подумати про економіку як науку.
Християнство як найрозвиненіша релігія західної цивілізації суттєво вплинуло на формування сучасної економіки. Зокрема в нормативних питаннях (стосовно того, що би варто було робити) досить часто за ним було вирішальне слово. Досить складно собі уявити нашу сучасну західну ринкову демократію без християнства.
Християнство закладається на юдаїзмі[452], переймає чимало елементів грецького мислення та додає абсолютно новий вимір спасіння, яке до того ж представляє економічно як від-куплення та прощення наших боргів, які вона називає гріхами. Саме у такому вигляді воно стає вірою, яка зараз є невіддільною частиною розвитку євро-американської цивілізації останніх двох тисячоліть. Утім, це не єдина причина, чому варто вивчати християнство. З певного погляду[453], економіка набагато ближча до Фоми Аквінського, ніж до Ісаака Ньютона — саме тому, що економічна риторика й аргументація[454] (а часто й справжня методологія, на відміну від тієї, що проголошується офіційно) аж надто часто нагадує більше теологічні диспути, ніж аргументовані доводи фізиків. І при цьому це прямо протилежне тому, як економіка позиціонує себе в суспільстві.
Економічні притчі
Новий Завіт (хоча мені більш близький переклад — Новий договір) та економіка пов’язані набагато більше, ніж можна було б подумати. З тридцяти притч Ісуса Христа з Нового Завіту лише дев’ятнадцять згадано в економічну чи соціальному контексті (про вдову, яка губить монети[455]; про гроші, де Ісус карає раба, який не використає і не примножить довірених йому грошей[456]; про непорядного управителя[457]; про найманих робітників[458]; про двох боржників[459]; про багатого дурня[460]тощо)[461]. Деякі автори навіть вирахували, що на економічні та соціальні теми чи питання справедливості, багатства чи грошей можна знайти тисячі віршів, і що саме такі економічно-соціальні теми — це другий найчастіший сюжет Старого й Нового Завітів (найчастіший — ідолопоклонство)[462]. Що ж стосується Нового Завіту, ця тематика порушена приблизно в кожному шістнадцятому вірші, а в Євангелії від Луки — навіть у кожному сьомому[463].
Нагірна проповідь, найдовша й найвизначніша промова Ісуса, починається словами: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Не-бесне»[464]. Бідність, домінантна економічна тема, наявна в ній відразу ж на самому початку (у досить дивному звороті «вбогі духом»). Благословенні також ті, що «голодні та спраглі правди, бо вони нагодовані будуть». Навіть якби ми не хотіли пускатися в глибоку теологічну екзегетику, то й без цього очевидно, що Ісус вивертає навиворіт теорію максимізації. Для нього на першому місці — нестача, бідність (духу й живота). І навіть у головній Ісусовій молитві, для якої прижилася назва Pater Noster, «Отче наш», на самому початку, відразу ж після висловленого сподівання на прихід Царства Небесного, звучить прохання «хліба нашого насущного дай нам сьогодні»[465]. До речі, ключовий термін Нового Завіту, evangelium, початково означав не лише хороша звістка, але також чайові за принесення хорошої звістки (наприклад, про близьку перемогу)[466].
І насамкінець останній приклад того, наскільки важливу роль відіграють у Новому Завіті економіка як наука й сама економіка. Наступний приклад буде з Апокаліпсису, Об'явлення Івана Благослова, останньої книги Біблії. Наприкінці тисячоліть, за влади антихриста, будуть покарані та вигнані зі суспільства ті, хто «не має знамена ймення звірини», та більше ніхто з них не зможе нічого «ані купити, ані продати»[467].
І прости нам борги наші
Як не дивно, велика частина саме християнського вчення заснована на економічній термінології та використовує економічний і соціальний контексти. Мабуть, найважливіше поєднання християнства й економіки ми знайдемо в продовженні Ісусової молитви[468]: «І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»[469]. У новозавітній грецькій мові (як в арамійській, латинській чи, зрештою, і в сучасній німецькій) слово вина, борг уживається також у значенні гріх[470].
У цьому значенні ці слова — вина, борг — справляють набагато сильніше враження на сучасну людину, ніж уже дещо далекі терміни гріх, грішник. Дослівний переклад молитви «Отче наш» звучить як «і прости нам наші борги...».
Однак Ісус говорив про дещо глибше. Люди, борг яких на той час виріс настільки, що вони вже не могли сплачувати його, ставали «борговими рабами»[471]. У Старому Завіті знайдемо досить широкі пасажі, які описують увесь концепт звільнення боргових рабів[472]. У Новому Завіті цей суспільний устрій набуває ще вищого й принциповішого рівня. Таким рабам (тобто
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи», після закриття браузера.