Читати книгу - "Досить Катрін"

зачинилась у себе в кімнаті. Голліс була внизу, така заглиблена у свою роботу й телевізор, що навіть нічого не сказала ні про синьо-чорне Гассанове око, ні про відбиток кулака у Коліна на щелепі. Гассана також десь не було. У цьому Рожевому маєтку могло загубитися чимало людей, і того вечора чимало людей загубилися.

Це виявилось майже неймовірно легко — тепер, коли він знав, що був колись Кидальником, зрозуміло, що його формула працювала правильно. Бракувало тільки дещиці, щоб удосконалити її.

Усе стало на свої місця, і графік для Катріни Івенберг мав такий вигляд:

Ідеальний графік для історії кохання двох четверокласників.

Відклавши олівця, він переможно потряс над головою кулакам, наче марафонець, який виграв змагання. Як заєць, що вискочив з-за спини в черепахи і таки обігнав її, зіпсувавши історію.

Він пішов шукати Ліндсі й Гассана, і знайшов їх у кімнаті для ігор.

— Я закінчив нашу Теорему, — сказав він Ліндсі, яка сиділа на рожевому сукні більярдного столу. Її карі очі були ще трохи підпухлі. Гассан влаштувався на зеленому шкіряному дивані.

— Невже? — перепитала Ліндсі.

— Так. Це забрало десять секунд. Насправді, я закінчив її ще два тижні тому, але не усвідомлював, що вона працює.

— Кафіре, — промовив Гассан, — це така добра новина, що я майже готовий встати з дивана і потиснути тобі руку. Але тут так зручно. Отож тепер ти можеш використовувати її для всіх? Для будь-яких двох людей?

— Так, думаю, так.

— А ти можеш передбачити з нею майбутнє?

— Звісно, — відказав Колін. — 3 ким ти збираєшся зустрічатися?

— Охохо, чуваче. Я спробував твій спосіб — з побаченнями, дівчатами, поцілунками, драмами, і, знаєш, мені не сподобалося. До того ж, мій найкращий друг — ходяче застереження проти того, що трапляється, коли романтичні стосунки не ведуть до шлюбу. Як ти завжди казав, кафіре, все закінчується розривом, розлученням або смертю. Я хочу обмежити собі варіанти страждання тільки розлученням і смертю. Отож ти можеш спробувати свою Теорію для мене з акторкою Ліндсі Доган. Я не проти навернути її в іслам, ну, ти розумієш.

Колін розсміявся, пропустивши мимо вух шпильки на свою адресу.

— Перевір мене з Коліном, — тихо сказала Ліндсі, не підводячи очей від своїх засмаглих голих колінець. — Іншим Коліном, я маю на увазі, — додала вона.

І Колін перевірив. Він сів на диван, поклав на коліна книжку, як підставку, витягнув із кишені олівець і записник. Підставляючи значення змінних, він сказав:

— Просто, щоб ти знала: зрада рахується так само, як ніби тебе покинули. Я не хочу тебе засмучувати, але Теорема так працює.

— Слушно, — кинула Ліндсі.

Колін так багато експериментував з Теоремою, що з чисел уже бачив, яким буде графік, але й далі ретельно розраховував кожну точку.

Коли він показав графік Ліндсі, вона запитала:

— Чекай, що це?

— Це ЩОК тебе кидає, — відповів Колін.

— Отже, це працює, — сказала вона безбарвним голосом. — Дивно, я сумую, але не за ним. Все, що я відчуваю через розрив, — це полегшення.

— Полегшення — це емоція Кидальника, — зауважив Колін дещо стурбований.

Ліндсі зістрибнула з більярдного столу і плюхнулась на диван поряд із Коліном.

— Гадаю, я просто усвідомила, що не хочу зустрічатися з засранцем, який мене навіть не приваблює. Це два окремих відкриття: я не хочу зустрічатися з засранцем, і мене не збуджують гори м'язів. Водночас я ревіла, як дворічна дитина в яслах, отож, це полегшення, ймовірно, тимчасове.

Гассан потягнув до себе Колінів записник.

— Ця довбана теорема справді працює.

— Так, я знаю.

— Слухай, не хочу псувати тобі свято, але ти довів тільки те, що я вже й так знав: що ці футболісти вміють розпускати свого довбаного хвоста, а Катріни кидають Коліна так легко, як я ковтаю гамбургери: пристрасно, жадібно і часто.

— Так, справжнє випробування — це чи зможе вона передбачати криву стосунків, — визнав Колін.

— О, до речі, — згадала Ліндсі, — запитай у Гассана, що він робив у ігровій кімнаті за двадцять хвилин до твого приходу.

— Що ти робив у ігровій кімнаті за двадцять хвил…

— Та не сприймай ти все так буквально, — урвав його Гассан. — Я був у інтернеті.

— Що ти робив у інтернеті?

Гассан встав, усміхаючись понівеченою губою, на ходу скуйовдив Колінову юдо-африканську кучму, помовчав, стоячи в дверях, і сказав:

— Ми із Громобоєм вирішили спробувати коледж. — Колін розкрив рота, щоб відповісти, але Гассан випередив його: — Тільки не прискай кип’ятком, я записався лише на два курси в першому семестрі. Мені треба адаптуватися. І не починай мені говорити, який ти до біса щасливий. Сам знаю.[81]

(вісімнадцять)

Того четверга вранці Колін міцно спав. Кукурікання півня не збудило його, але він прокинувся, коли Ліндсі заплигнула на його ліжко з криком:

— Підйом! Ми їдемо до Мемфіса.

Вона граційно зістрибнула і присіла на ліжко, співаючи:

— Мемфіс, Мемфіс, ми прогулюємо роботу і їдемо до Мемфіса — шпигувати за Голліс і з’ясувати, чому вона так швидко заповнює банку лайки.

— Ммм, — промимрив Колін, удаючи сонливість, але її вже не було. Поява Ліндсі миттєво прогнала сон.

Поки Колін спустився вниз, Гассан встиг уже вдягтися і поїсти. За кілька днів, що минули після бійки, його обличчя майже повернулося до звичайних форм. Хлопець порпався у купі документів.

— Кафіре, — промовив він гучно, — допоможи мені знайти адресу складу. Я загубився в цих таблицях.

Коліну вистачило півхвилини, щоб з’ясувати адресу складу в Мемфісі. Він знайшов його в шапці листа на адресу «Ґатшот текстиль».

Гассан гукнув:

— Мепквест 2246, бульвар Траял, Мемфіс, Теннессі 37501.

І Ліндсі гукнула у відповідь:

— Супер, молодчина, Гассане!

— Ну, формально, це я молодчина, — зауважив Колін.

— Та нехай уже трохи я побуду, в мене був важкий тиждень, — сказав Гассан, відкинувшись на дивані у трагічній позі. — До речі, як тобі це подобається, Сінґлтон? Ти зараз єдиний в домі не щойно Покинутий.

Це була правда. Але Гассан, схоже, негайно забув Кетрін, а Ліндсі щойно увірвалась до Колінової кімнати з піснею, отож він вважав, що й досі може претендувати на звання Найрозпачливішого Покинутого в маєтку, хоч і мусив визнати, що більше не прагне повернути собі К-19. Він хотів, щоб вона зателефонувала, щоб сумувала