Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Поки Костянтин повільно пересувався коридором, в його голові закрутився вихор непотрібних думок. Можливо, не варто чекати, поки дівчина вигадає щось нове після потопу, незавершеної втечі та пожежі? Так, нехай вона не повністю винна в пожежі, але Ярину постійно супроводжують самі неприємності. Можливо, варто взяти приклад з Сергія та й до біса покинути це місто? Може, тому він й поїхав, аби втекти від цієї ходячої катастрофи?

Чоловік зупинився перед дверима кімнати, яку ймовірно Ярина окупувала. Кримінальний авторитет мимоволі прислухався, але жодних криків та стогонів з-за дверей не почув. Костянтин зробив глибокий вдих та видих й зазирнув у прочинені двері. Одягнена у його халат дівчина розкинулась на ліжку й тихо сопіла в подушку. Чоловік хотів непомітно причинити двері, аби випадково не сполохати Ярину, бадьорість якої могла спричинити нове стихійне лихо, але не встигнув він завершити бажане, як у його кишені гучно задзвонив телефон.

Розбуркана дівчина заворушилась та відірвала сонне й пом’яте обличчя від поверхні подушки. Вона звернула мутний сонний погляд до єдиного джерела світла й звуку. Костянтин не збирався ані спілкуватися з нею, ані щось пояснювати, тому одразу грубо зачинив двері.

— Слухаю, — він роздратовано буркнув у слухавку та відійшов якомога далі від кімнати із небезпечним вмістом. — Та невже. Я думав, цей день вже не настане. Дякую, — Костянтин скинув дзвінок саме тоді, коли у коридор вибрела сонна Ярина, що притримувалась за стіни, аби не впасти. Вона зупинилась навпроти, позіхнула, почухала потилицю та спробувала сфокусувати на ньому примружений погляд. Очі все ще були червоні після ридань перед сном.

— Привіт, — Ярина ніяково посміхнулась, але майже одразу знову позіхнула й похитала головою.

— Вітаю, — занадто задоволено хмикнув Костянтин й щиро посміхнувся, — вже завтра Сергій точно повернеться зі свого алкогольного турне. Його завтра очікує важлива зустріч — він не може не повернутись. Він точно помітить наслідки боротьби у квартирі та поспішить врятувати тебе.

— Таке буде важко не помітити, — похмуро погодилась Ярина, у якої після слів Костянтина, наче сну й не було в очах. Вона боялась уявити, на що перетворили квартиру залишки чиєїсь печінки на стіні. Якщо Сергій і захоче після споглядання квартири побачити Ярину, то вже точно не для того, аби врятувати від смерті — скоріше вже, аби прискорити зустріч з нею.