Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

День, коли мала приїхати комісія, видався особливо емоційним. Підготовка почалася ледь не зі світанку, хоча табір і без того був у чудовому стані: все блищить, травинки зайвої не росте. На щастя, про цей візит працівники знали заздалегідь і могли зробити все, щоб справити гарне враження.

Попри те, що виступ був підготовлений ідеально, робітники дуже хвилювалися. Вальс вожатих довелося повторювати знову, учасники мінятися не стали, Алісі так само дозволили танцювати разом із Ріком. А ведучою сьогоднішнього заходу обрали Інгрід з першого загону. Вона мала гарний голос і запам'ятала текст доволі швидко, тому інших кандидатів не існувало з самого початку.

Сама Інгрід не була рада цій новині; якщо вже вона не виступала з дівчатами, то має зробити свій внесок по-іншому. З її острахом сцени це було пеклом, але вона має впоратися. Вивчила сценарій, а акуратно оформлену підказку підготувала про всяк випадок, якщо від хвилювання щось забуде. Це не заборонено, Ксенія Олегівна, у якої текст від зубів відскакував, могла підглядати в аркуш за звичкою, і нічого поганого в цьому не було, тільки природніший вигляд мала.

Поки дівчата пропадали на репетиції, Інгрід проганяла свою промову, розгулюючи кімнатою. Коли залишалося зовсім небагато часу, почала збиратися. Розкішне світло-руде волосся залишила розпущеним, одягла ніжно-блакитну сукню і штучний вінок із волошок та ягідок, який принесла сама директорка.

Хотіла зробити селфі на пам'ять, але не змогла знайти телефон. Бігала в пошуках по кімнаті, тричі зазирала під подушку і в тумбу, але було порожньо. Помітно нервуючи, Інгрід згадала, що залишила його десь біля сцени, поки репетирувала з іншими.

Кинулася до дверей і не змогла відчинити. Смикала за ручку, кричала, але її ніхто не чув. Певно, всі одногрупники вже давно зібралися і пішли.

- Гей! Хто-небудь! - вона стукала, притулившись головою до дверей.

У якийсь момент зрозуміла, що це зробили навмисно, і зачинені вони не ключем, бо їхні кімнати взагалі не зачинялися. Хтось знайшов інший шлях, напевно, тут достатньо засунути швабру в ручку і крутнути, щоб заблокувати двері.

Інгрід кинулася до вікна, відчинила кватирку і закричала. Тільки не почує ніхто, їхні нові, але не сучасні вікна виходили на покинуту територію і відчинялися недостатньо сильно, щоб пролізти. Вона в клітці.

Табором розносилася музика, що сповіщала про наближення концерту, гості вже збиралися біля сцени, тільки Інгрід серед них не було. Вона не зупинялася і продовжувала кричати ледь не до втрати голосу, сподіваючись, що її почує хоч хтось.

В той самий час Ксенія Олегівна перераховувала за сценою учасників концерту і ніяк не могла зосередитися. Навколо шум і гам, усі говорять на підвищених тонах, про щось сперечаються, вона жодного слова не могла розібрати. Потрібно починати, адже обіцяли, що рівно об одинадцятій. Перші місця зайняли кілька людей із комісії, позаду діти вдивлялися у сцену, ніби там уже відбувається щось цікаве.

- Раді вітати вас, пані та панове, - вискочила на сцену Галина Андріївна з мікрофоном. - Перша зміна добігає кінця, тому прощальний концерт вирішили влаштувати саме сьогодні. А також через приїзд нашої вельмишановної комісії.

Концерт розпочався з пісні двох дівчат. Тримаючись за руку, вони вийшли на сцену і своїми тонкими голосками підкорили присутніх. Ксенія Олегівна їх більше не слухала, бо зрозуміла нарешті, кого не бачила останню годину.

- Варю, стій! - вона схопила за руку дівчину, яка кудись поспішала. - Збігай до кімнати, приведи Інгрід. Вона взагалі в курсі, що в нас концерт?

- Так, звісно.

З самого початку все пішло не за планом, комісія приїхала трохи раніше, і зайняла свої місця, коли в учасників виникли свої труднощі. Ще й Галина Андріївна вийшла на сцену та автоматично почала концерт, не переконавшись, що все готово.

Пісня закінчувалася, настав час виходити ведучій, розповідати коротку історію й оголошувати наступний номер, але Ксенія й гадки не мала, де Інгрід. Варто було самій бігти на її пошуки, але вона помітила надто пізно, тому не могла покинути пост, особливо в разі невдачі. З цією підготовкою зовсім замоталася, мала б стежити за кожним, але просто не встигла. Тепер через недбалість дітей самій доведеться відповідати перед директоркою.

Вона не хотіла так ганьбити табір і сама вийшла на сцену. В простому сарафані та з неохайно укладеним волоссям, для такого заходу - надто бідно, але вибору немає.

Ксенія почала придумувати на ходу, адже сценарій трохи змінився. З її професіоналізмом не склало труднощів розповісти історію про літо і непомітно перевести на народний танець.

За хвилину на сцені вона встигла розгледіти, що ні Інгрід, ні Варі на лавках немає, комісія не помітила підміни, а ось Галина Андріївна, що сиділа в перших рядах, своїм злісним поглядом так і кричала "звільнена".

Невдовзі повернулася Варя і сама підійшла до завідувачки з розважальної програми.

- Її ніде немає, - винувато промовила вона.

- А чому так довго? Одразу треба було відзвітувати!

- Вибачте, у мене живіт скрутило.

- Балаган якийсь! Де ваші вожаті? Чому вони не стежили?

- Вони флешмоб репетирували, думали, що наші всі на місці, - Варя схрестила руки на грудях, побачивши позаду Ксенії свою подругу Злату.