Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

21

Ігнат

 

Мені вистачило хвилини, щоб переварити почуте. Коли Антон повідомив про її уявну смерть у Сардинії, підсвідомо я щось подібне і припускав. Але, все-одно, деякі моменти мене "бентежили".

- Мені вже давно все одно, що буде, - знову подала голос Катя, - Я втомилася. Коли допомагала Славі, не думала, що сама опинюся в золотій клітці замість неї. Вона зіпсувала мені життя. Свекор монстр. Замість Слави він усі ці роки відривається на мені. А мені нікуди бігти. Він давно позбувся мого батька. Упевнена, що це він його вбив. Вони були партнерами в деяких аспектах бізнесу. Та й сина я не зможу кинути. Слава мала рацію, Віктор Володимирович мені його ніколи не віддасть. Він Андрюшу перетворює на свою подобу. Якби не моя пряма участь у смерті Кирила, я б давно видала Славу.

- Не сумніваюся! - обірвав я її сумбурну промову.

Єдине, що зараз виносило мозок, це Міра. Те, що їй довелося пережити! Але минуле вже не змінити. До сказу приводила її недовіра до мене. Як вона могла таке приховувати від мене? Та й чи була вона повністю щира під час розмови з Катею, як здавалося на записі?

Я увімкнув телефон і зробив один дзвінок. Очманіла ситуація - вона не довіряє мені, а я, через її постійну брехню, не вірю їй. Збоживоліти!

- Чому ти флешкою не скористалася проти Жаровського? - запитав я, хоча відповідь уже знав.

- Я сумніваюся, що вона може йому сильно нашкодити. Його слово проти слова Слави. Думаєте кому повірять?! А ось мстити він буде мені. Я його боюся! - багато людей не вміють правильно користуватися перевагою у вигляді інформації.

Ще хвилин десять ми просиділи в тиші, думаючи кожен про своє, поки не ожив мій телефон. Я вислухав абонента і з удаваним спокоєм натиснув відбій. Єдині не підтверджені Катею слова Міри виявилися правдою. Але краще б це було брехнею! Жаровська Мирослава Олександрівна покидала країну тільки один раз і тільки в один бік. В Італію. Також вона не значилася в жодному навчальному закладі Англії. Рівно, як і в рідній країні. Значить, правда сиділа цілих два навчальні роки в чотирьох стінах, зносячи наруги. Рішення було прийнято миттєво. Мені плювати на зламану жінку, яка сидить поруч, але мої подальші дії допоможуть їй. Мені плювати на Жаровського, ця тварюка все одно вже не жилець.

- Ти живеш із ним?

- Так. Свекор Андрюшу від себе не відпускає.

- Намалюй мені детальний план будинку. Де, чия кімната. Звичайне розташування охорони, - я дістав із бардачка ручку і папір, - Завтра нехай дитина ночує з тобою. І щоб ти не почула, з кімнати не виходьте.

Підкинувши її куди, вона сказала, я наостанок попередив:

- Сподіваюся, ти розумієш, що цієї зустрічі не було. Інакше ти дізнаєшся, наскільки швидко і сильно я можу ускладнити життя.

Вона кивнула:

- Мені самій невигідно комусь розповідати.

Дочекавшись її відходу, я набрав єдину людину, здатну мені допомогти без зайвих запитань. Марат слухавку взяв одразу:

- Ігнат!

- Потрібно згадати минуле! Адресу скину нашою поштою.

- Зрозумів.

Машинально кинув погляд на ліве зап'ястя - у мене близько восьми годин, щоб промацати ґрунт. Я не сумніваюся, що Марат виїде відразу ж, як покладе слухавку.

Антона я відправив додому. Його присутність була зайвою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно