read-books.club » Фантастика » Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко 📚 - Українською

Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

154
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сивий Капiтан" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 45 46 47 ... 111
Перейти на сторінку:
Рамiро, - вiн не сам зробив це, а доручив Валенто Клаудо... I раптом такий вибух пристрастi, якого юнак i сподiватися не мiг, запитуючи Капiтана.

Це вражало, примушувало замислитися. Досi Сивий Капiтан здавався Олесевi надзвичайно стриманою людиною, для якої наче не iснувало нiчого, крiм пристрасного захоплення своїм створiнням, "Люцифером". Та й розповiдь Валенто Клаудо свiдчила теж про те, що Ернан Рамiро протягом усього життя був заглиблений виключно в науковi й технiчнi питання - i нiщо iнше, крiм дружби з Анхело Альваресом та любовi до дружини Хуанiти й сина Лорхе, для нього не iснувало. А може... може, на Ернана Рамiро саме й вплинула трагiчна загибель людей, яких вiн щиро любив?.. Може, саме через це в його душi народилася жагуча ненависть до фалангiстiв, яка, очевидно, настiльки бурхлива, що iнодi проривається крiзь панцир стриманостi, як сталося це й зараз?..

Але було ще й iнше в тiм, що кiлька хвилин тому говорив Сивий Капiтан, i це не могло лишитися для Олеся непомiченим.

Цiлком зрозумiло, що Капiтан говорив "я", "менi", коли розповiдав про тi чи iншi чудеснi властивостi "Люцифера", створеного саме ним. Проте чому вiн так уперто, наполегливо говорив i тепер: "Я мiг би", "Я обрав собi", "Я розбуджу всiх", "Я надихну"... тощо? Як поєднати пiдкреслену стриманiсть Сивого Капiтана, що уникав будь-яких розмов на особистi теми, стояв наче осторонь вiд усяких проявiв почуттiв, з оцим вибухом пристрастi, таким стихiйним, таким особистим, що охоплений ним Капiтан мiг говорити тiльки про власнi намiри, власнi бажання, немов якийсь незаперечний володар, для якого не iснувало нiчого, крiм його всесильної, всеперемагаючої особи?.. "Я", "я" - i знов "я"...

То була дивна, незрозумiла для юнака суперечливiсть в образi Сивого Капiтана, який складався в уявi Олеся. Вона гнiтила його, як щось чужорiдне, щось таке, з чим не мiг погодитися весь внутрiшнiй свiт юнака, вихованого на зовсiм iнших принципах. Тому Олесь нiяково мовчав. I невiдомо, скiльки часу тяглася б та пауза, пiд час якої Капiтан нервово походжав по каютi, а Олесь тiльки час вiд часу пiдiймав на нього очi, коли б Ернан Рамiро не промовив так само раптово, як i замовк перед тим:

- Наша розмова, Олесю, пiшла не в той бiк. Ми ж умовлялися з тобою говорити про "Люцифер", чи не так?

- Пробачте, Капiтане, я не хотiв... - почав був юнак.

- Нiчого, нiчого, все гаразд, - перебив його Ернан Рамiро. - Можливо, i краще, що про це зайшла мова. Принаймнi тепер ти знаєш дещо, хоча й дуже мало, про мої намiри... А зараз займемося дiлом. Менi треба дещо обчислити й перевiрити. Отож я тебе не затримую. Можеш iти, коли хочеш. А можеш побути й тут, тiльки з умовою вже не розмовляти, не заважати менi.

- Я побуду тут, Капiтане, якщо дозволите.

- Гаразд.

Ернан Рамiро натиснув двi кнопки в стiнi бiля центрального пульта керування. Частина стiни ковзнула вниз, i на нiй опинився складний прилад, що висунувся з нiшi в стiнi. То була лiчильна електронна машина, потрiбна Капiтановi для обчислень.

Олесь уже давно встиг помiтити, що на "Люциферi" людинi не доводилося витрачати фiзичної сили майже нi на що. Всi механiзми працювали автоматично, для цього слiд було в разi потреби тiльки натиснути на маленькi кнопки чи повернути рукоятки. Ця складна система працювала справдi бездоганно, жодного разу Олесевi не довелося помiтити навiть найменшої нечiткостi. Та її й не могло бути, бо будь-яка, мабуть, i непомiтна з першого погляду несправнiсть призвела б, напевне, до аварiї, якщо не до непоправної катастрофи: згадати хоча б про ту велику швидкiсть, з якою мчав "Люцифер" тодi, серед гострих скель пустелi Хоравенте, по вузькiй i звивистiй кам'янистiй дорозi. Коли б тодi вiдмовив у дiї хоч якийсь з автоматичних приладiв або бодай на мить виключився!.. Загибель була б неминучою!

5. ОГОЛОШЕНИЙ ПОЗА ЗАКОНОМ

Раптом думки Олеся увiрвалися. Вiн помiтив легке погойдування пiдлоги, яке свiдчило, що машина уповiльнювала хiд. Можливо, "Люцифер" закiнчує свою подорож, прибув туди, куди вела його воля Сивого Капiтана. Ось машина зовсiм спинилась.

А втiм, навколо немає нiчого примiтного, нiчого цiкавого, що вiдрiзнялося б вiд попереднiх картин на телевiзiйному екранi. "Люцифер" весь час iшов, обминаючи мiста i великi села: Капiтан навмисно не хотiв привертати до себе уваги. I тут так само, як було i перед тим: поле, телеграфнi стовпи, гай на обрiї, зовсiм безлюдно, тiльки десь удалинi кiлька невеличких хатинок. А поблизу - роздорiжжя; тут, очевидно, перехрещувалися дороги з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд. Чому "Люцифер" спинився тут?..

Юнак поглянув на Капiтана. Але той, нахмуривши кошлатi брови, мов чекав чогось i сам, вiдiрвавшись вiд обчислень на машинi. Чого саме?

Олесь почув сигнальний дзвiнок. Це означало, що вiдкриваються зовнiшнi дверi "Люцифера". А, ось що! Он Валенто Клаудо легко вискочив з машини й швидко попрямував до дороговказу на перехрестi дорiг - невисокого стовпчика з розчепiреними дошками, що стирчать у рiзнi боки, вказуючи напрям до того чи iншого мiста. Невже ж Валенто хоче перевiрити правильнiсть маршруту "Люцифера"? Дивно, дивно...

Тим часом Валенто Клаудо пiдiйшов до дороговказу, спинився бiля нього, наче уважно до чогось придивляючись. Ось вiн читає якусь об'яву на бiлому аркушi паперу. Мабуть, об'ява була зовсiм свiжа, недавно прилiплена, бо коли Валенто взявся за її край i потягнув, аркуш легко вiдiрвався вiд стовпчика. Розмахуючи тим аркушем, Валенто Клаудо уже повертався до машини.

Знов пролунав сигнальний дзвiнок, i "Люцифер" рушив, поступово прискорюючи хiд. У кабiну керування ввiйшов Валенто Клаудо. Вiн простяг Капiтановi аркуш паперу - зiрване ним з дороговказу оголошення.

Валенто став бiля штурвала, а Сивий Капiтан голосно, чiтко вимовляючи кожне слово, почав читати:

"До вiдома населення.

Останнiм часом на територiї Iберiї з'явився злочинець,

який називає себе Сивим Капiтаном i вiдзначився зухвалими

антиурядовими вихватками. Насправдi це збiглий в'язень,

колишнiй iнженер Ернан Рамiро, обвинувачений у багатьох

державних злочинах i засуджений на довiчне ув'язнення.

Оскiльки цей непоправний злочинець i далi намагається

провадити антидержавну дiяльнiсть, вiн оголошується поза

законом.

Кожному, хто приставить вищезазначеного Ернана Рамiро (вiн

же Сивий Капiтан) до найближчого вiддiлення полiцiї чи

управлiння жандармерiї живим або мертвим, - буде видано

винагороду в сумi 100 000 пезет.

Кожен,

1 ... 45 46 47 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"