Читати книгу - "Векша"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Сяє вогнями терем князів, сяє і Київ всенький, ніч темну на день ясний перетворивши. Радіють городяни, що лихо від них відступило.
Одне лиш дворище в провулочку підгірному потьмарене, з сусідськими оселями радощами не розважиться. Сумує, журиться там донька, а з нею заодно й отець та мати. Дотліває в дівчини-красуні надія своє ладо зустріти, побачити. А без нього й радість для неї не радість, світ білий немилий.
Друге літо минає, як полинув любий у чужу сторононьку, та й досі не вертає.
Подав був колись вість печальну, пута крицеві слізьми окроплюючи, і немає відтоді просвітку.
Не чують більше сусіди в тому дворищі ні сміху дзвінкого, ні співу веселого дівочого.
Обіцяв, лебідонько, прощаючись, привезти дарунки красні. Не треба їй ніяких дарунків, сам би вернувся. Ой, яка ж бо вона недобра, та чужа сторона, коли братика рідненького вже забрала навіки, а тепер і любого…
Не йде до дівчини сон цієї ночі. В сорочку милого наплакалась, що тільки й лишилася від нього на спомин, лежить у постелі білій, очі в темряву втупивши.
Аж ось постукав хтось у ворота, раз і вдруге, та нетерпляче так.
“Може, лихо з кимось сталося?..” — подумала.
Схопилась, засвітила, розбудила хутенько отця.
Вийшов він, одразу й повернувся. Заспокоїв:
— Подорожній на ніч проситься. А пускати якось боязко…
Не стрималась, докорила:
— Невже людська нужда за страх наш менша? Може, й мій десь отак ось стукається до когось…
Одвів подорожній коня свого в сінник, розсідлав, корму поклав, у хижу ступив, до землі вклонився з порога.
— Здорові будьте! Впізнали ви мене чи, може, вже й забули?..
Гай, гай, та чи забуде ж хто ладо своє миле?!
ЗМІСТ
Моренець Володимир. Світ у зав’язі
ВЕКША. Історична повість
Примітки
1
Кабот — верхній теплий одяг.
(обратно) 2Гість — купець.
(обратно) 3Тіун — княжий розпорядник, урядовець, слуга.
(обратно) 4Векша — вивірка, білка.
(обратно) 5Живе вогнище — вогонь, добутий тертям дерева об дерево; його вважали за священний. Через такі вогнища слов’яни-язичники стрибали, щоб відігнати од себе злих духів, хворобу.
(обратно) 6Весь — село.
(обратно) 7Вишгород — старе руське містечко під Києвом.
(обратно) 8Руське море — давня назва Чорного моря.
(обратно) 9Варяги — нормани; так у старовину руси називали скандінавські народи.
(обратно) 10Узороччя — золоті та срібні вироби, прикраси.
(обратно) 11Паволока — коштовна тканина.
(обратно) 12Хідник — вулиця, провулок.
(обратно) 13Кліть — комора, сарай.
(обратно) 14Тул — сагайдак, чохол, у якому носили стріли.
(обратно) 15Велес — бог торгівлі і скотарства у слов’ян-язичників.
(обратно) 16Капище — храм язичників-слов’ян.
(обратно) 17Волхв — служитель язичеського культу в східних слов’ян.
(обратно) 18Харалужний — гартований, стальний.
(обратно) 19Києва гора — гора, на якій, за літописною легендою, поселився Кий, один з трьох братів — засновників-будівників міста Києва.
(обратно) 20Поруб — в’язниця.
(обратно) 21Перун — головний бог у слов’ян-язичників, бог грому і блискавки.
(обратно) 22Ромеї — римляни, візантійці.
(обратно)Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Векша», після закриття браузера.