Читати книгу - "Спокута"

– Яке? – безнадійно запитав Сергій.

– Ми не будемо віддавати ніяких грошей, – сказала твердо.

– Як це?

– Не будемо, і все! Не підуть же вони до міліції чи до суду?

– Вони просто мене вб’ють!

– Вони блефують. Який сенс їм тебе вбивати? Їм потрібні гроші. Я піду до них сама і скажу, що в нас нічого немає. Далі піде психічна атака, яку ми повинні витримати, і врешті-решт нас залишать у спокої.

– Мамо, ти не розумієш, що це небезпечні люди. Для них головна мета життя – гроші, а людське життя для них нічого не значить, нічого не коштує.

– Я сама їм скажу, що в нас немає грошей. У крайньому разі я буду віддавати їм половину своєї зарплатні. Коли вони приїдуть за грошима?

– Сьогодні о дев’ятій, але ти нікуди не підеш. Якщо хочеш сказати, що в нас нема грошей, то це зроблю я сам, і нехай роблять зі мною, що хочуть.

– Я не дозволю їм робити з тебе цапа-відбувайла.

– Я сам в усьому винен і буду нести свій хрест, – уперто сказав Сергій.

Катерина посміхнулася. Сергій вдався характером у діда, та й у неї, був такий самий наполегливий і впертий.

– Я піду прати, – сказала вона й залишила сина на самоті, прихопивши із собою ключа від його кімнати.

Було за чверть на дев’яту вечора, коли Катерина почула, що син, тяжко зітхаючи, почав збиратися. Вона виглянула у вікно. Чорний «БМВ» вже стояв на звичному місці. Вона тихенько всунула ключа в замок і закрила сина в кімнаті. Швидко взулася, накинула светра та рішуче вийшла з квартири.

Жінка підійшла до «БМВ», і одразу прочинилися передні й задні дверцята. Вона побачила чотирьох молодиків, які дивилися на неї нахабно та насмішкувато.

– Що потрібно? – спитав один із великою, ніби стиглий гарбуз, лисою головою і виплюнув лушпиння від соняшникового насіння.

– Маю до вас справу, – не кліпнувши оком, відповіла Катерина й гордо підняла голову, як робила, коли в неї були важкі коси.

– Нам не потрібні справи, нам потрібні гроші, – відповів гарбузоголовий, і молодики підтримали його жарт гучним реготом.

– Реально, – сказав той, що сидів за кермом.

– Ось бачиш, що мої хлопці хочуть, – кивнув головатий у сторону друзів.

– Ми хочемо грошенят, – кривляючись пропищав молодик із заднього сидіння. – А твій недоносок нам завинив добрячу суму.

– Не смій ображати мого сина! – закипіла люттю Катерина. – Я прийшла сказати, що ви нічого не отримаєте.

– Міша, я розберуся, – сказав хлопець із заднього сидіння і хотів вийти з авто, але головатий зупинив його порухом руки.

– А чому це ти вирішила, що ми нічого не отримаємо? – запитав головатий, що був, напевне, у них за старшого. – Ми завжди отримуємо те, що хочемо.

– Бо у нас нема таких грошей.

– Давай розберемося.

– Реально, – вставив водій своє улюблене слівце.

– Твій сопляк брав товар під чесне слово?

– Так.

– Ми йому повірили, не взявши з нього ні копійки. А чому б і ні? Хочеш накосити бабла – будь ласка, бери, працюй.

– Ре-аль-но, – протягнув водій.

– Я дав йому не свій товар, а шефа. Розумієш?

– Так, – кивнула головою Катерина.

– І ніхто не винен у тому, що твій бовдур виявився хитрою штучкою.

– Ви ж знаєте, його просто пограбували.

– Його обікрали? – велика голова повернулася до молодиків. – Ви чули про те, що хлопчика обікрали?

– Ні, – захитали ті головами.

– Я теж цього не чув і не бачив. І ти не бачила теж. Можливо, він давно зіпхнув товар і водить усіх нас за носа?

– Реально, – озвався молодик за кермом.

– Мій син не міг мені збрехати. У нього вкрали все, що було.

– Можемо і це припустити, але гроші все одно доведеться повернути.

– У нас нема таких грошей.

– Доведеться піднапружитися.

– Ми не можемо їх ніде взяти. Тому я ще раз повторюю, що ви нічого не отримаєте. А якщо будете його переслідувати, то я напишу заяву до прокуратури.

– І твій синочок опиниться за ґратами.

– Разом із вами.

– Нє-а, не вгадала.

– Будете сидіти всі!

– Невірна думка. Ми працюємо під прикриттям ментів – це не секрет, і у нас є гроші, щоб відкупитися, а в тебе їх нема.

– Мій чоловік працює в карному розшуку.

– Налякала!

– Він вас, – Катерина тицьнула пальцем у плече головатого, – усіх засадить за ґрати, а мій син буде на волі!

– Не вийде.

– Чому?

– Нехай спочатку стане твоїм чоловіком. І взагалі, мені набридло це пусте