Читати книгу - "Війна лайків"

Маріонетки та боти створили враження суспільного консенсусу, під який почали підлаштовуватись інші, і змінювали ідеї, що вважалися прийнятними для висловлення. Повторювані слова та фрази невдовзі вийшли за межі фейкових акаунтів, набуваючи популярності з-поміж реальних користувачів усіх платформ. Спершу хейтерські фейки імітували людей, але потім уже люди почали імітувати їх.

Це відкриття має наслідки, що виходять за межі будь-якого конкретного випадку чи країни. Те, як Інтернет впливає на своїх користувачів, заважає відрізняти правду від обману. Проте до цих 4 млрд інтернетників з плоті й крові тепер приєдналася величезна кількість цифрових істот, покликаних викривляти та підсилювати, заплутувати та відволікати. Економіку уваги, можливо, створили люди, але тепер нею керують алгоритми – деякі з них переслідують свої цілі.

Сьогодні ідеї, що впливають на протистояння, на результати голосування і навіть на наше сприйняття реальності, самі просуваються поєднанням фільтрів-бульбашок та гомофілії – нескінченною хвилею дезінформації й загадкових цілей ботів. Щоб опанувати цю систему, потрібно зрозуміти, як вона працює. Однак також варто зрозуміти, чому певні ідеї просуваються. Відповіді на ці питання відкриють засади того, що має вигляд химерного онлайн-світу, але насправді неминуче веде до війни.

6. Виграєш у мережі – виграєш день. Нові війни за увагу… та владу

Медіазброя /може/ насправді бути потужнішою, ніж атомні бомби.

Довідник пропаганди Ісламської Держави

«ВИ МОЖЕТЕ СИДІТИ ВДОМА і грати в Call of Duty або прийти сюди й відгукнутися на справжній поклик обов’язку… вибір за вами».

Це був би незвичний слоган для будь-якої армії, не кажучи вже про фанатичні війська Ісламської Держави. Джунаїд Хуссейн і був незвичним наймачем. Цей пакистанський хлопчина, який виріс у Британії, був із тих, кого називають ґіками. Однак у потаємному світі хакерів його вважали крутим. «Хуссейн здобув хакерську славу, – згадує один його давній знайомий. – Він мав добре підвішений язик та багато фанаток». Але Хуссейн був також нерозсудливим – і через це зазнав невдачі. У 2012-му, у 18 років, Джунаїда ув’язнили за злам електронної пошти помічника колишнього британського прем’єра Тоні Блера.

У в’язниці Хуссейн перетворився на воїна Аллаха. Він захопився радикальними віруваннями, а коли відбув свій термін, то втік до Сирії, де став одним із перших добровольців групи джихадистів, що згодом перетвориться на ІДІЛ. Хуссейн озброївся новим ніком «Абу Хуссейн аль-Британі» й опублікував нове фото профілю з AK-47 у руках.

Але цей автомат був лише для фото. Набагато ціннішою для ІДІЛ зброєю стали добра англійська, вміння переконувати та знання Інтернету. Хуссейн допоміг Ісламській Державі організувати хакерський підрозділ «Кіберхаліфат» й узявся використовувати Twitter для пошуку рекрутів.

Онлайн-особистість Хуссейна сформувалася на шармі, поп-культурі та праведному запалі. Він переконував їхати до Сирії й завзятих радикалів, і легковірних підлітків. Це був разючий контраст із тим, як свої лави поповнювала Аль-Каїда, попередниця ІДІЛ. Перших членів Аль-Каїди персонально відбирав та схвалював бен Ладен і його помічники. Сама назва «Аль-Каїда» перекладалась як «база» й походила від назви афганських гірських таборів, де всі тренувалися разом. Натомість близько 30 тисяч рекрутів, що відгукнулися на заклик Хуссейна та його команди рекрутерів, приїхали з усього світу, щоб приєднатися до групи, з якою сам лідер ніколи особисто не зустрічався.

Хуссейн також активно звертався до людей, що виявляли лояльність до Ісламської Держави, але не приїздили. Він завербував щонайменше дев’ятьох таємних агентів ІДІЛ у Сполучених Штатах, яких там пізніше застрелили чи заарештували. За тисячі кілометрів Хуссейн виступав для них у химерній ролі лідера, рекрутера та особистого тренера. В одному випадку він напряму організував стрілянину в техаському громадському центрі силами двох самопроголошених «солдатів халіфату». «Ножі наточені, – похвалився Хуссейн у Twitter менш ніж за годину до початку атаки. – Невдовзі ми прийдемо на ваші вулиці зі смертю та кровопролиттям!»

Перетворившись на суперпоширювальника вірусу терору, Хуссейн набув статусу знаменитості. Він навіть одружився – із британською панк-рок-музиканткою за сорок, з якою познайомився онлайн. Проте дедалі більша слава створила йому погану репутацію серед американських військових. До 2015-го двадцятиоднорічний Хуссейн доріс до третього найважливішого імені у «розстрільному списку» лідерів ІДІЛ Пентагону, поступаючись лише самопроголошеному халіфу та головнокомандувачу.

За іронією долі, саме безупинне використання Інтернету й призвело до страти Хуссейна. Як повідомляють, цей хакер, раніше відомий як Трюк, сам піймався на трюк, клікнувши посилання, залишене британською розвідкою. Використання Інтернету дало змогу визначити його геолокацію й скерувати туди ракету з дрона. Працюючи в інтернет-кав’ярні пізньої ночі, Хуссейн уважав безпечним залишати свого пасинка (якого він часто використовував як живий щит) удома.

Кіберреволюціонери XVII століття

У випадку Джунаїда Хуссейна можна побачити ширший парадокс Ісламської Держави. Коли ІДІЛ уперше привернула увагу всього світу своїм вторгненням 2014 року до Мосула, багато спостерігачів були збиті з пантелику. Найпопулярнішим у той час стало слово «хитро». По суті аналітики тероризму Джессіка Стерн і Дж. М. Берґер виявили, що це слово використовували онлайн понад мільйон разів, щоб окреслити спосіб підробки зображень ІДІЛ. Як могла група джихадистів з пошматованого війною куточка світу бути такою вправною у використанні всіх гачків сучасного вірусного маркетингу?

Відповідь слід шукати в демографії, а також у шаленому розвитку соцмереж. З одного боку, ІДІЛ була релігійним культом, що поділяв середньовічну, апокаліптичну інтерпретацію Корану. Її очолював науковець зі ступенем з ісламської теології, а її підрозділами командували джихадисти зі стажем із 1980-х років. Однак, з другого боку, до складу ІДІЛ здебільшого входили молоді міленіали. Десятки тисяч рекрутів, переважно з Сирії, Іраку й Тунісу, виросли на смартфонах та Facebook. У результаті постало терористичне угруповання зі світоглядом XVII століття, яке, менше з тим, можна було сприймати як творіння Інтернету.

«Тероризм – це театр», – заявив аналітик RAND Corporation Брайан Дженкінс у доповіді 1974 року. Цей виступ став одним із наріжних досліджень тероризму. Приверніть до себе достатньо уваги, і стане неважливо, слабкі ви чи сильні: ви зможете схилити перед своєю волею цілі народи, підкорити найсильніших супротивників. Цей простий принцип скеровував терористів протягом тисячоліть. На площах давніх міст, у колоніальних війнах або через ретельно відредаговані обезголовлювання ІДІЛ, ціль завжди була однакова: передати повідомлення.

Якщо якась велика відмінність між ефективністю Ісламської Держави і терористами минулого й існувала, то не в мізках бойовиків, а в засобах, які вони використовували. Доступ до мобільного Інтернету можна знайти навіть у віддалених пустелях Сирії, а смартфони були доступні на будь-якому базарі. Передові інструменти редагування зображень перебували на відстані лише одного незаконного завантаження, і ціле покоління добре вміло цим користуватися. А