Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

або «Я бігаю тут завжди з оголеним торсом». Усі ці доброзичливі поради свідчать про те, що тут чи там – потрібно володіти неабиякою мужністю, щоб показати іншим своє частково оголене тіло. Сором наготи підстерігає ще й досі, тому з’являтися без сорочки у містах Заходу наважується лише меншість.

Це правда, що у глянцевих журналах, відео, фільмах тощо кількість чоловіків з оголеним торсом зростає, але жіночий бюст, животи та сідниці агресивно виставляють значно частіше. Варто лише поміняти «чоловіка» на «жінку» в цитаті вище, як одразу аргументи на кшталт: «Ой, тут так спекотно», чи «Здається, без сорочки приємніше», чи «З якого дива хтось має втручатися…» для багатьох – і чоловіків, і жінок – звучатиме штучно. Оголений торс – не синонім оголеного бюсту.

Топлес

Затули перса, я бачити їх не мушу.

Це ранить мою душу.

–Мольєр. Тартюф

Час од часу групи жінок протестують супроти загальноприйнятої ідеї того, що одягання символізує цивілізацію, натомість нагота свідчить про її брак. Активістки руху Free the Nipple чи GoTopless виходять на маніфестації проти американського святенництва і спонукають жінок показатися топлес, аби зняти «тавро з жіночого тіла», як вони це розуміють. У такому вигляді жінки ходять, наприклад, у магазин (мал. 29 кольор. вкладки). Фото оголених сосків чи навіть жінок, які годують дітей грудьми, заборонено демонструвати у мережі фейсбук. У персах і сосках немає нічого поганого, та чи не збиватиме з пантелику такий протест-демонстрація привабливих нагих грудей, допоки в інтернеті подібні образи мають абсолютно іншу функцію?256

Тайський урядовий плакат: традиційне вбрання, «модернізація», 1940 р.

Іще до появи християнства, ісламу, колоніальних і постколоніальних урядів у значній частині світу ходити з оголеною верхньою частиною тулуба, це було природно однаково і для жінок, і для чоловіків, а жіночим грудям ніхто не приділяв особливої уваги. На ісламському Близькому Сході заборона оголювати груди датована сьомим століттям – часом зародженням ісламу. Починаючи з дев’ятнадцятого століття завдяки релігійним і колоніальним зусиллям усе більше й більше суспільств встановлювало жінкам законну повинність покривати груди. Один із прикладів того, як змінювалася візія цивілізації, є тайський урядовий плакат 1940 року, який закликає жінок ніколи не з’являтися з оголеним бюстом у громадських місцях. Чоловікам радили також одягатися «сучасно» чи то пак на західний манер. Навіть тропічний шолом слугував зразком.

Іще й досі існують традиції, за якими оголені груди не становлять предмета суперечки, як наприклад, у африканських народів хімба та свазі. У Свазіленді молоді жінки топлес парадують перед монархом, королем Мсваті III, у святковій церемонії на честь жіночності та непорочності:

Одягнені у міні-спідниці з бісеру, із великими ножами-мачете і мо­більними телефонами в руках жінки і дівчатка приблизно п’яти­річного віку танцювали і співали хвалебних пісень королю й королеві-матері, відомій також як Велика Слониха257.

Відносно недавнє уявлення про те, що жіночі груди неминуче відразу збуджують чоловіка, поза сумнівом, знову витісняли ідею видимості цієї частини тіла на задній план у цілому світі. У шістдесятих роках минулого століття молодь Заходу оскаржувала всі можливі обов’язкові правила, табу на голизну зокрема. Під впливом культури гіпі західні жінки різного віку почали засмагати на пляжах топлес, уперше у Франції, а згодом – у багатьох європейських країнах. Незважаючи на потужні протести занепокоєних співвітчизників, жінки вимагали надати їм цю свободу на знак статевої рівності. Поступово такий вид «рівноправ’я» на пляжі став прийнятний у різних куточках Заходу.

За даними французького журналу «Елль» (Elle), лише 2 відсотки жінок віком до 35 років засмагають на пляжі топлес. На це існують три причини: занепокоєння через ризик зростання раку шкіри, усталена думка про те, що жінки з оголеними грудьми поводяться легковажно, і політизовані акції гологрудих дівчат із групи Femen, наприклад. Коментуючи матеріал у газеті «Ґардіан» (The Guardian), двійко журналістів із Франції називають іще одну причину: «Глобалізація й американізація жіночого образу та сексуальності жінок підштовхнули лагідну та невинну французьку еротику в напрямку до порно». Молоді жінки чітко усвідомлюють усе, чим дихають соціальні медіа, як, приміром, зображення топлес в інтернеті виринає на очі без нашого прохання. «Нудистська, пляжна свобода – щось зовсім інше, ніж було колись… Груди більше не сприймають як невинні чи тимчасово асексуальні». Крім того, існує ще оця «агресивно оголена» проекція молодих дівчат, що підсилює невпевненість жінок у собі. Тоді багато юнок переймаються одним питанням: чи достатньо привабливі мої груди? Як наслідок, підсумовують далі у «Ґардіан», жінки на пляжі топлес (їхня кількість незначна), виглядають усі однаково – «стрункі та з маленькими грудьми». Отже, завдяки оголеному бюстові ці жінки нещадно утверджують свавілля рекламних стандартів. Іще одна небезпека полягає в тому, що «молоді жінки у свої двадцять літ рідше засмагають топлес, остерігаючись того… що все так і закінчиться оголеним бюстом на їхній сторінці у фейсбуці»258.

Після багаторічного ефективного навіювання жінки так глибоко перейнялися нав’язаним їм ідеалом, що він перетворився водночас на недосяжний і конче необхідний. У Сполучених Штатах Америки понад 70 відсотків жінок незадоволені виглядом своїх грудей. Однак незалежно від того, збільшені вони чи зменшені методом хірургічного втручання, аби дорівнятися до омріяних форм, чи старанно заховані з метою безпеки, для багатьох жінок це актуальна проблема. Чи не є голі груди для більшості людей «свідченням нашого часу»? Декольте дозволяють носити в окремих випадках, але уникають у щоденній робочій атмосфері, адже це занадто серйозний виклик.

Жінки-політичні діячки свідомі того, що передусім оцінюють їхній зовнішній вигляд, причому не лише чоловіки. Відтак глибокий виріз на грудях, масивні сережки чи приталені спідниці поваги не викликають. Ці речі завжди відволікають од суті. Слова-застереження колишньої єврокомісарки Нелі Крус звучать так: «Важить насамперед зміст. Позбавте чоловіків шансу коментувати вашу одежу»259. Федеральна канцлерка Німеччини Ангела Меркель послідовно застосовує це правило на практиці: вона завжди старанно одягнена в непримітні жакети, які ретельно ховають бюст. Єдиний виняток у її ситуації доводить те саме, що й правила: коли на одному торжестві в Осло Меркель постала в заворожливому вечірньому платті, в усіх засобах масової інформації тільки те й робили, що обговорювали декольте канцлерки.

Дещо про годування грудьми

Ви зовсім