Читати книгу - "Намір!"

Ключовий момент наступний – аби вся наявна в людини увага на мить зосередилася в єдиній точці часу-простору. Такий стан можна означити як повноту волі. Коли повнота волі досягнута, доступні всі чудеса, про які я розповідав Гоці. Скажімо, у стані тотальної зібраності варто лише подумати про ту ж таки Африку, і ти опинишся у помисленому місці фізично . Можна помислити і не про Африку. А про світ писанок, припустимо. Теж нівроку проковбасить. Спробуйте. Не виходить?

Волі інших людей тримають нас. Щоби виплутатися з цієї сітки-плутанки, якраз і потрібна левова частка указаного строку. Десятиліття минають за десятиліттями… Ви нікому не потрібні у своїй пустелі. Про вас забувають, від вас давно нічого не чекають, нічого не вимагають, нічого не сподіваються. Тому нікому не буде образливо, якщо ви одного дня телепортнетеся до чорта на роги.

Та не кожен може собі дозволити сорок літ у пустелі. От ми з Гоцою не можемо.

Є різні шляхи – довгі, коротші, зовсім короткі. Всі вони всіяні тілами тих, хто поспішав. Чим пряміший шлях, тим важчий. Найкоротший шлях повинен нагадувати відвисну скелю без найменшої зачіпки.

Є ситуації, які виривають нас із павутини повсякденності силоміць. Наприклад, близькість смерті. Вони ламають хід часу і утворюють лаз, у буквальному розумінні. Цей лаз дає шанс вийти за межі причин-наслідків, на якийсь час опинитися вище них. При відповідному налаштуванні увага, яка вивільнюється в результаті схожої події, подіє ніби катапульта. Ми з Гоцою зімітуємо нашу сметь, і це додасть нам такого прискорення, що ми негайно перенесемося в суідній світ.

Оце дійсно діло – це буде непоганий трюк. І зразу все для Гоци стане на свої місця.

12

Бажання тіла іншого: поглинути його, розчинитися в ньому, проникнути в його товщу. Насититися ним. Зробити частиною себе . Навіть дивуюся – невже в цій енергії пристрасті, котра рухала мною, стільки сили? Такі ресурси та у мирних цілях!

Ставки зроблено. Часу лишалося менше й менше. Хоч би все вдалося.

Аж тут почалося щось дивне. Якось у четвер вона не прийшла. І у п’ятницю не прийшла. Сам я спеціально не давався чути, бо знав, що інколи дівчатам потрібно відчути вільний простір

Прийшла аж у суботу. Ми провели з нею години три у кафе, балакали, мов ні в чім не бувало. Мимольотом у мене вихопилося щось про те, ніби людина не повинна обмежуватися полігонами людської пам’яті. Я розповів їй, що всі можливі досвіди, доступні людській свідомості, обмежені контуром людського потенціалу, за межами якого починається потенціал нелюдського рівня. І що ціль людини – вийти за рамки цього обмеження.

Слова подіяли магічно, але невпопад. Гоца заметушилася і сказала, що повинна їхати сьогодні вночі у Київ. Я збагнув, що важливі процеси проходять повз мене боком, і я чогось не допираю. З дивною зажурою (Гоца відрадила мене від думки провести її на потяг), я сидів допізна у кафе і грав із Данилом, сином Косми, у шахи.

Холєра, коли я починаю себе відволікати чимось на кшталт шахів, значить, речі йдуть не по-плану.

13

Все ніби й було в порядку, але, з іншого боку, посудіть самі.

Гоца повернулася з Києва у компанії старшого фотографа, який загорівся бажанням зробити з нею кілька фотосесій на тлі міста. Всю свою чарівність вона випромінювала на цього патлатого чоловіка, і мені залишалися самі крихти. Вона привела свого фотографа прямо у кафе, коли я був менш за все готовий відреагувати адекватно. Вони сиділи за нашим із Гоцою (за нашим із Гоцою!) столиком, і я обслуговував їх – приносив то пиво, то сандвічі, то ще пару еспресо «лавацца».

Коли чоловік вийшов у туалет, я підсів до неї, вимагаючи пояснень. Вона зробила великі очі й заволала до моєї совісті, мовляв, отямся, хлопче, чоловік одружений, має двох дітей, не личить тобі, молодому парубійкові, ревнувати. Ми поцілувалися, й це трохи зняло напругу.

Але коли я вчергове піднявся на балкон обслужити, їх уже не стало, тільки під попільничкою лежало пару банкнот. Це вже було образливо. Ввечері я пішов до Гоци в помешканя, але воно було порожнє. З’явилася думка чекати під порогом, поки вона прийде. Однак я не хотів принижувати ні себе, ні її – наші стосунки базувалися на «вільному виборі».

Кілька ночей спав погано.

Мучився безсонням та нав’язливим маренням. Все снилося, як ми з Гоцою влаштовуємо западню з вибухом, і поки всі нас оплакують, ми покидаємо цей вавилон. Врешті, закінчувалося тим, що серед ночі прокидався, згадував гоцину реакцію. Тоді сідав на ліжку й викликав із темряви нашу символічну смерть.

Від недосипання став спотикатися. Чи може, це було від того, що став класти зайву ложку цукру в чай.

14

Нарешті. Нарешті вона з’явилася одного ранку, цілий тиждень, більше – півтора тижні ми жили мов у сепарації, з її києвами та фотографами. Гоца прилетіла у кафе, наче літо, ніби найменшенька онука бога Ра. Ми міцно обійнялись, і я зрозумів, що хмари минули.

О цій вчасній порі відвідувачів не спостерігалося. Ми піднялися на наше місце над виходом і може з годину поговорили, як на одному диханні – ні про що, зате з позитивом.

Але я не дав собі забутися. Поки вона їздила по києвах, я тут дещо надумав. Далі вже затягувати не було куди. Потрібно викласти їй план дій, і удвох розробити ситуацію. Ну, ви зрозуміли – ситуацію вдаваної смерті.

Я підкинув це мимоходом, коли у розмові надибалась красива пауза для зміни ритму. Спитав ненав’язливо, обережненько так, ніби й не маючи на увазі нічого конкретного. Залишаючи широкий шлях для перетворення всього у жарт.

– А ти б наважилася повністю відкинути все своє минуле житя?

– Ти про що? – не зрозуміла вона. – Знову про “старе і нове”?

– Ні. Взагалі, повністю відкинути своє старе “я”. Докорінно змінити спосіб життя. Змінити імідж, змінити знайомства, змінити коло спілкування? Можливо, змінити ім’я, біографію? Чи достатньо ти артистична і експериментальна?

Вона придивилася до мене уважніше. Художники – вони ж візуали, і слухають вони очима. Ми сиділи на другому поверсі кафе, була одинадцята ранку, і відвідувачів не очікувалось. З динаміків лунала 5’nizza: «Я не той, хто тобі потрібен, я не той, хто потрібен насправді », і зміст цих слів нагнав на мене забобонний ляк. Попросив продавця на книжках ввімкнути щось бадьоріше. Він поставив диск із серії "Романтік