read-books.club » Дитячі книги » Маленька принцеса 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленька принцеса"

188
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Маленька принцеса" автора Френсіс Ходжсон Бернетт. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 45 46 47 ... 57
Перейти на сторінку:
за Сарою, широко розплющивши очі й розкривши рота.

Вони дійшли до порога, а коли Сара обережно відчинила двері й завела Беккі до теплої, затишної кімнати, та відчула, що в неї голова йде обертом від здивування.

— Усе справжнє! Справжнє! — скрикнула дівчинка. — Я до всього торкалася! Усе таке справжнє, як ми з тобою! Якісь чари усе це змінили, доки я спала, — чари, які стежать, щоб найгірше не траплялось ніколи.

Розділ 16

Гостя

Можна собі уявити, як минула ця ніч. Як дівчатка припали до коминка, де сяяли, танцювали й вигиналися дугами язики вогню. Як вони зняли покришки з тарелів і виявили там ситний, гарячий, апетитний суп — ним одним можна було наїстися, а ще були бутерброди, тости, кекси — стільки, що вистачило обом. Кухлик із рукомийника прислужився замість чашки для Беккі, а чай був такий смачний, що не треба було уявляти, ніби це щось інше. Дівчатка зігрілися, наїлись і почувалися щасливими. Переконавшись у тому, що дивовижні зміни відбулись насправді, Сара насолоджувалась усім повною мірою. Вона так звикла жити мріями, що готова була прийняти будь-яке диво і зовсім не сумніватись у його реальності.

— Я навіть уявити не можу, хто це зробив, — сказала вона. — Але тут точно хтось побував. А тепер ми сидимо перед вогнем, і він справжній! І хоч би хто це був, хоч би ким він виявився — у мене є друг, Беккі, у мене є друг.

Проте коли дівчатка сиділи перед вогнем і їли поживну смачну їжу, вони відчували якийсь дивний страх і з сумнівом поглядали одна на одну.

— Ви не думаєте, — невпевнено прошепотіла Беккі, — що все це зникне, міс? Може, треба спішити? — і вона похапцем запхала бутерброд до рота. Якщо це сон, дбати про гарні манери ні до чого.

— Ні, не зникне, — запевнила Сара. — Я їм цей кекс, відчуваю його смак. У снах по-справжньому не їдять. У снах лише збираються їсти. Та, якщо чесно, я себе й досі щипаю, аби пересвідчитися, що не сплю, — навіть зумисно торкнулась до розпеченої вуглини.

Від тепла й ситості дівчаток хилило на сон — таку дрімоту навіює щасливе, сите дитинство. Вони сиділи біля вогню, насолоджуючись усім, доки Сара не відчула, що її погляд притягує незвично змінене ліжко.

І для Беккі знайшлася ковдра. Вузеньке ліжко у сусідній кімнатці цієї ночі стало таким зручним, як його власниця ніколи й не мріяла.

Уже прямуючи до своєї кімнати, Беккі спинилась на порозі й окинула все жадібним поглядом.

— Навіть якщо зранку нічо не буде, міс, — сказала вона, — то воно було тут сьодні. Я довіку не забуду.

Вона роздивилась кожнісіньку річ, щоб закарбувати все у пам’яті.

— Був вогонь, — сказала Беккі, вказуючи пальцем, — стіл перед ним. І лампа стояла. І розове світло від неї. І атласний коц на вашому ліжку, і коврик на долівці. Все таке гарне! І ще, — вона на хвильку спинилась, а потім поклала руку собі на живіт, — тут був суп, бутерброди й кекси. Ось так.

Нарешті усвідомивши справжність усього, що відбулося, Беккі вийшла з кімнати.

Чутки ширилися загадковими шляхами, які снувались у школі між прислугою, і зранку всі знали, що Сара Кру впала в немилість, Ерменґарду покарали, а Беккі вигнали б іще до сніданку, якби не було так важко знайти нову посудомийку. Прислузі було відомо, що Беккі дозволили лишитись, адже міс Мінчін не вдалося б легко знайти таку ж безвідмовну й тиху дівчину, яка згодилася б працювати, наче рабиня, за мізерну платню. А старші дівчатка у класній кімнаті знали, що міс Мінчін не прогнала Сару тому, що збиралась отримати з неї вигоду.

— Вона швидко росте й сама багато вчиться якимось дивом, — казала Лавінії Джессі. — Скоро Сара працюватиме замість викладачки, й міс Мінчін розраховує на те, що платити їй не доведеться. З твого боку це було дуже негарно, Лавві, розказати про їхню вечірку на горищі. А звідки ти довідалась?

— Від Лотті. Вона ще зовсім дитина — сама не зрозуміла, що видала мені секрет. І я не бачу нічого поганого в тому, що я про все розповіла міс Мінчін, — я просто виконала свій обов’язок! — самовпевнено заявила Лавінія. — Сара обманювала всіх, тому й заслужила. Цей її пихатий вигляд — несосвітенна дурість! Це ж треба так носитися з собою, та ще й вбираючись у таке лахміття!

— А що вони робили, коли міс Мінчін їх заскочила?

— Якість дурниці! Ерменґарда принесла пакунок із харчами, щоб поділитись із Сарою та Беккі. А з нами вона ніколи не ділиться. Мені, звісно, байдуже, але це ж так вульгарно — пригощати служниць на горищі! Думаю, міс Мінчін не вигнала Сару лише тому, що збирається зробити з неї вчительку.

— І куди б вона пішла, якби її вигнали? — стривожено поцікавилася Джессі.

— Хто ж знає? — огризнулась Лавінія. — Та сьогодні вранці у класі вона буде вже не такою пихатою — після всього, що сталось. Її позбавили обіду вчора, й сьогодні їй теж не дадуть їсти.

Джессі була не такою вже й злою дівчинкою, а просто слабовільною. Вона різко схопила свою книжку.

— А я думаю, що це жахливо, — сказала вона. — Яке вони мають право морити її голодом до смерті?

Коли зранку Сара зайшла на кухню, кухарка зиркнула на неї скоса. Косували в її бік і покоївки. Однак Сара поспіхом минула їх. Правду кажучи, вона трішки проспала — так само, як і Беккі. Тож дівчатка не мали хвильки, щоби перекинутись навіть словом — вони квапливо спустилися сходами.

Сара зайшла до комірчини, де Беккі мила посуд. Служниця саме ретельно шкребла чайник і мугикала собі під ніс якусь пісеньку. Беккі підвела погляд — її обличчя сяяло.

— Ковдра була на місці, міс, коли я встала, — збуджено прошепотіла вона. — Справжня-справжнісінька, як учора вночі.

— Моя теж, — сказала Сара. — Нічого не зникло, все лишилось на місці. Доки я одягалась, устигла перехопити трішки з їжі, що лишилася.

— Боженько милий! — зойкнула Беккі й ледь не крикнула від захвату. А потім схилила голову над чайником — саме вчасно, бо до комірчини ввійшла кухарка.

Міс Мінчін сподівалась побачити Сару в класній кімнаті зломленою, так само, як і Лавінія. Сара лишалась для неї нерозгаданою таємницею, адже жодна жорстокість не здатна була довести її до сліз. Коли дівчинку вичитували, вона незворушно стояла і ввічливо слухала нотації, при цьому її обличчя нічого не виражало. Коли її

1 ... 45 46 47 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленька принцеса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленька принцеса"