Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Верховний Суд України, з урахуванням всіх можливих варіантів сукупності злочинів і вироків, відзначив: коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші — після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК:
— спочатку — за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку;
— після цього — за правилами ч. 4 ст. 70 КК;
— потім — за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку;
— і остаточно — за сукупністю вироків (п. 25 постанови Пленуму)[194].
Разом з тим, аналіз судової практики щодо призначення покарання дозволяє стверджувати, що одночасне призначення покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків викликає у суддів певні труднощі. Причина цього, перш за все, пов'язана з неправильними методами вирішення даного питання. Більшість суддів, які допускають помилки, вирішують його на підставі свого попереднього досвіду ізольованого призначення покарання як за сукупністю злочинів так і за сукупністю вироків, не використовуючи загально логічні методи аналізу (уявне розділення об'єкту на складові частини) і синтезу (їх об'єднання в єдине органічне ціле).
Аналіз судової практики також свідчить про те, що при одночасному призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків судді допускають такі типові помилки.
1. Однією із самих поширених судових помилок є одночасне застосування правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК, для злочинів, які були вчиненні як до постановлення попереднього вироку, так і після нього.
Приклад: Вироком суду від 14.12.2005 р. К., раніше судимого 14.12.2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 7 днів позбавлення волі, звільненого 20.04.2005 р. умовно-достроково на 11 місяців 1 день, було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК до 3 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначене тому покарання у виді 3 років 11 місяців позбавлення волі. Як зазначено у вироку, К. 20.11.2001 р. та 08.02.2002 р. вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК, а 02.08.2005 р. і 27.09.2005 р. останній вчинив злочини, передбаченні ч. 3 ст. 185 КК. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що суд залишив поза увагою, що К. згідно з вироком у цій справі обвинувачувався у вчиненні злочинів, скоєних як до, так і після ухвалення попереднього вироку щодо нього від 16.09.2004 р., а у таких випадках покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК, спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до ухвалення попереднього вироку, в разі наявності такої, після цього — за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім — за сукупністю злочинів, вчинених після ухвалення попереднього вироку, в разі наявності такої і остаточно — за сукупністю вироків[195].
Ми згодні з позицією Верховного Суду України.
На наш погляд, суд повинен був призначити покарання наступним чином, спочатку:
а) за злочини передбаченні ч. 2 ст. 185 КК;
б) потім за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (між покарання, призначеними за ч. 2 ст. 185 КК та покаранням, призначеним вироком від 16.09.2004 р.);
в) потім за злочини, передбаченні ч. 3 ст. 185 КК;
г) і останнє, за правилами, передбаченими ст. 71 КК.
Таким чином, місцевий суд помилково одночасно застосував правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. Крім того, він не застосував правила, передбаченні ч. 4 ст. 70 КК;
2. Тому другою помилкою суддів при одночасному призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків, є не застосування ч. 4 ст. 70 КК, яка на наш погляд, повинна застосовуватися у всіх випадках, на відміну від правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК та ст. 71 КК.
Приклад перший: Районний суд вироком від 18.08.2005 р. засудив Т., раніше судимого 05.12.2002 р. за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 194 КК на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначене тому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Як вбачається із матеріалів справи Т. вчинив, злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК — 02.06.2002 р., 08.06.2002 р., 15.09.2002 р., 05.10.2002 р., 06.10.2002 р., 23.03.2003 р. та 28.03.2003 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК, — 04.12.2002 р. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що суд повинен був призначити покарання також і на підставі ч. 4 ст. 70 КК. Крім того, суд призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 КК[196].
Таким чином, як і в попередньому прикладі, місцевий суд помилково одночасно застосував правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)», після закриття браузера.