Читати книгу - "Три сили. Як виховують в успішних спільнотах"

своїм визначенням не дає людині жити позбавленим драйву життям. Просте скромне існування — без видирання нагору якимись щаблями, без тривог про те, чи інші вважають вас достатньо успішними — це, мабуть, найкраще життя. Однак зараженим Трьома силами людям воно рідко доступне. Розділ сьомий. IQ, інституції та висхідна мобільність

«Гораціо Елджер помер» проголошував один із заголовків Daily Beast 2012 року739. Присвячені американській висхідній мобільності некрологи доволі поширені740, вони перетворилися на нову міфологію. Попри зерна істини в міфі про те, що висхідної мобільності в Америці вже не існує, він так само оманливий, як і попередній, який стверджував, ніби в американському суспільстві немає поділу на класи.

Головне статистичне джерело, на яке посилаються, проголошуючи смерть висхідної мобільності в Америці — це результати дослідження Pew, оприлюднені 2008 року: 42% осіб, які зростали у найнижчому економічному квінтилі, у дорослому віці там і залишаються. Перший висновок з цієї цифри має бути очевидним: якщо 42% людей лишаються у прошарку з найнижчими доходами, то 58% його покидають741. Інакше кажучи, більшість американців, народжених у найбідніших родинах, долають цю бідність. (Інше дослідження Pew, в якому використовували більшу і новішу вибірку даних, виявило, що дві третини американців, народжених у найнезаможнішому прошарку, у дорослому віці піднялися у вищий квінтиль)742. В Америці підвищення рівня заможності лишається правилом, а не винятком743.

Показник у 42% також часто цитували, щоб довести, що за висхідною мобільністю Америка відстає від інших розвинених країн744. Одне з досліджень виявило, що в Данії лише 25% народжених у найбіднішому квінтилі чоловіків лишаються там у дорослому віці. Ба більше, за тим самим дослідженням, лише 8% американських чоловіків, народжених у найнижчому квінтилі, піднялися у найвищий порівняно, наприклад, із 12% у Великій Британії. Отже, у США немає шансів на карколомний злет. Сходження з низів до вершин надзвичайно рідкісне і складне745.

Нині ці статистичні дані повсюди, удрукованих та електронних джерелах, однак мало хто згадує, що в цих дослідженнях не взято до уваги іммігрантів. (Як пояснює фундація Pew, коли дослідники розглядають мобільність між поколіннями у певній країні, «родини іммігрантів не враховано з тієї простої причини», що батьки іммігрантів «народилися в іншій країні»746 ). У випадку Америки втрачається суттєвий масив даних: тут мешкає понад 39 мільйонів іммігрантів747. Крім того, дослідження висхідної мобільності в Америці і далі виключають дітей іммігрантів, які приїхали сюди до 1968 року. Утому самому дослідженні фундації Pew, яке постійно цитують, щоб довести смерть американської висхідної мобільності, прямо сказано, що результати не стосуються родин іммігрантів, для яких «американська мрія жива й актуальна»748.

Америка дарує надзвичайну висхідну мобільність величезній кількості іммігрантів та їхніх дітей (саме тому так багато людей прагнуть сюди приїхати). Без винятків: діти бідних латиноамериканських, африканських та азійських іммігрантів завжди переживають стрімкий підйом у багатьох аспектах — хоча найпомітнішим він є у деяких азійських групах. Це явище потребує уваги і не дає змогу стверджувати, ніби в Сполучених Штатах висхідна мобільність мертва749.

Звісно, в Америці народитися у багатій родині — величезна перевага. Якщо ви народилися, як то кажуть, зі срібною ложкою в роті, то можете лишатися заможним, не вдаючись до важкої праці, дисципліни, драйву чи будь-якої іншої характеристики Трьох сил. (Для багатства не обов’язково мати Три сили — щотижня хтось виграє в лотерею). Проте якщо на рівні групи багатство передається у такий спосіб, імовірно, це шлях до занепаду.

Якщо ж узяти інший полюс, то бідність глибоко вкорінена в багатьох не іммігрантських спільнотах в Америці. Наприклад, округ Оуслі, штат Кентуккі, у серці Аппалачії, який називали «округом злидарів» у 1890 році750, лишився й у 2010 році одним із найбідніших округів у континентальних Сполучених Штатах, а за деякими версіями — найбіднішим751.

Це розділ про висхідну мобільність і Три сили. Книжка розповідає переважно про американські найуспішніші групи та їхні спільні риси. А як щодо найбідніших американських груп? Цей розділ розглядає і деякі американські групи зі стабільно низькими доходами.

Він показує не лише те, що цим групам бракує Трьох сил, а ще й те, що іммігрантська висхідна мобільність (так само як нещодавній стрімкий злет мормонів) нерозривно пов’язана з Трьома силами.

Це також розділ про інші причини успішності та неуспішності. Три сили — це сукупність культурних чинників, однак культура існує не у вакуумі. Далі ми розглянемо, як Три сили взаємодіють з іншими теоріями та детермінантами диференційної успішності групи, зокрема з IQ, відбором іммігрантів, інституціями та класовою ригідністю: часом вони посилюють їх, часом працюють незалежно від них, а часом пояснюють вагомі явища, щодо яких інші теорії безсилі.

* * *

За статутом середньої школи Стайвесант на Нижньому Манхеттені, сюди приймають учнів винятково за результатами стандартизованих тестів752. Хоча навчання безкоштовне, Стайвесант — одна із найкращих шкіл в Америці. Як і Академія Філліпса в Ексетері, що в Нью-Гемпширі (вартість навчання — 35 тисяч доларів на рік) 753, Стайвесант щороку відправляє понад 25% своїх випускників до Ліги плюща й інших престижних університетів754. У 2013 році новий набір учнів складався із дев’яти чорношкірих дітей, 24 латиноамериканців, 177 білих і 620 азійців755. У Бронкс-саєнс — ще одній із найелітніших нью-йоркських державних середніх шкіл — 64% учнів були американцями азійського походження756.

Варто зазначити, що серед азійських вступників, які потрапляють до цих шкіл, багато дітей із бідних іммігрантських родин. У 2012 році понад триста учнів вступили до Стайвесанту й інших елітних нью-йоркських середніх шкіл. То були школярі із трьох районів Брукліна, серед яких Сансет-парк з великою спільнотою китайських іммігрантів, загалом таких бідних, що їхні діти отримують шкільні обіди за державний кошт. Більшість інших зарахованих до цих шкіл дітей народилися у районах середнього та великого достатку, як-от верхній Вест-Сайд на Манхеттені757.

Важливо наголосити на тому, що ці китайські школярі походять із низів робітничого класу — адже успіх азійців у Сполучених Штатах часто пояснюють як простий наслідок переваг, якими азійські іммігранти вже володіють із самого початку, приїжджаючи до країни758. З 1965 року Америка видала багато дозволів на в’їзд на підставі технічних навичок і навчальних досягнень. Азійські іммігранти мають набагато вищі шанси отримати дозвіл на в’їзд на цій підставі, аніж, наприклад, мексиканці, які частіше приїжджають за програмою «возз’єднання сімей», як родичі громадян США. Це велика фора для деяких азійських іммігрантів759.

Наприклад, багато індійських іммігрантів у своїй країні закінчили один із політехнічних інститутів, де шалений конкурс на вступ. Вони прибувають до Америки із дуже затребуваними на ринку праці технічними