Читати книгу - "Північне сяйво"

Ліра палала від бажання поставити питання, гусак-дей-мон знав це і подивився, ніби даючи згоду.

— Чому відьми розмовляли про мене? — запитала вона.

— Через твого батька та його знання інших світів, — відповів деймон. Це здивувало всіх трьох. Ліра подивилася на Фардера Корама, який відповів таким самим здивованим поглядом, і на Джона Фаа, вигляд якого був радше стурбований.

— Інші світи? — перепитав він. — Вибачте мені, сер, але які світи ви маєте на увазі? Ви говорите про зорі?

— Взагалі-то, ні.

— Напевно, світ духів? — спитав фардер Корам.

— Також ні.

— Це місто у сяйві? — припустила Ліра. — Чи не так? Гусак велично повернув свою голову до неї. Його очі

були чорними, оповиті тоненькою лінією небесно-блакитного, а погляд був пронизливим.

— Так, — сказав він. — Відьми знають про інші світи протягом тисячоліть. Іноді їх можна бачити у Північному сяйві. Вони зовсім не належать цьому всесвіту. Навіть найвіддаленіші зорі — це частина нашого всесвіту, а сяйво показує нам зовсім інший всесвіт. Не віддалений, але той, що перетинається з нашим. Тут, на цій палубі, існує мільйон інших світів, які не залежать один від одного…

Він широко розправив свої крила, а потім знову згорнув.

— Ось, — сказав він, — зараз я торкнувся десяти мільйонів інших світів, а вони навіть не уявляють цього. Ми такі близькі, як удари серця, але ми не можемо доторкнутися, побачити чи почути ці інші світи. Лише Північне сяйво дає таку можливість.

— Чому саме воно? — запитав Фардер Корам.

— Через заряджені частинки Аврори. Вони мають властивість робити завісу цього світу тонкою, так що можна бачити крізь неї якийсь короткий час. Відьми завжди це знали, але рідко говорили про це.

— Мій батько вірив у це, — сказала Ліра. — Я чула його розповідь і бачила, як він показував знімки Аврори.

— Це якось стосується Пилу? — знову запитав Фардер Корам.

— Хто знає? — була відповідь гусака. — Все, що я можу вам сказати — мисливці за Пилом так бояться його, ніби він смертельно отруйний. Ось чому вони ув'язнили л©р-даІзраеля.

— Але чому? — не зрозуміла Ліра.

— Вони думали, що він збирається якось використати Пил, щоб побудувати міст між цим світом і Авророю.

В голові Ліри все ніби прояснилося. Вона чула, як Фардер Корам спитав:

— Він справді хотів це зробити?

— Так, — відповів гусак-деймон. — Вони не вірять, що це в нього вийде, оскільки вважають його віру в інші світи божевільною. Але лорд Ізраель насправді намагався зробити це. І він така впливова фігура, що вони побоюються, як би він не зірвав їхні власні плани. Тому вони уклали пакт з ведмедями в обладунках, щоб захопити його та ув'язнити у фортеці Свольбарда, подалі від них. Дехто каже, вони допомогли новому ведмедю-королю посісти трон — це частина плати.

Ліра запитала:

— Але відьми хочуть, щоб лорд Ізраель побудував такий міст? Вони на його боці чи ні?

— Це дуже складне питання. По-перше, відьми не одностайні. Між нами існує велика різниця в поглядах. По-друге, міст лорда Ізраеля сприятиме війні, яка і зараз точиться між відьмами та багатьма іншими силами й деякими духами з інших світів. Володіння мостом, якщо він колись з'явиться, дасть багато переваг тому, кому він належатиме. По-третє, клан Серафіни Пеккала — мій клан — не входить до жодного альянсу, хоч ми відчуваємо великий тиск, нас намагаються змусити стати на чийсь бік. Розумієте, це питання великої політики, і на них не так легко відповісти.

— А як щодо ведмедів? — знову запитала Ліра. — На чиєму вони боці?

— На боці того, хто їм платить. Вони зовсім не зацікавлені в цих питаннях, у них немає деймонів, їх не стосуються людські проблеми. Принаймні ведмеді були такими до цього часу, але ми чули, що їхній новий король намагається змінити старі правила… У будь-якому разі,

мисливці за Пилом заплатили ведмедям, щоб ті ув'язнили лорда Ізраеля, і вони будуть тримати його в Свольбарді, поки остання крапля крові не залишить тіло останнього ведмедя.

— Але не всіх ведмедів! — сказала Ліра. — Є один, який не у Свольбарді. Він — вигнанець і поїде з нами.

Гусак подарував Лірі ще один пронизливий погляд. Цього разу вона відчула його холодне здивування.

Фардер Корам зробив невпевнений рух і сказав:

— Насправді, Ліро, мені здається, він не поїде. Ми чули, що цей ведмідь працює за контрактом і не є вільним, як ми гадали, в нього є зобов'язання. Доки не відпрацює, він не зможе піти — з обладунками чи без них, і він ніколи не отримає їх назад.

— Але він сказав, що його одурили! Вони напоїли його та вкрали обладунки!

— Ми чули іншу історію, — сказав Джон Фаа. — Він небезпечний ошуканець, ось що ми чули.

— Якщо, — Ліра розлютилася, вона ледь могла говорити від обурення, — якщо алетіометр каже щось, я знаю, це правда. Я запитувала його і він сказав, що ведмідь говорив правду: вони справді одурили його і це вони брешуть, а не він. Я вірю йому, Владарю Фаа! Фардере Корам, ви також його бачили, і ви вірите йому, правда?

— Я думав, що так, дитино. Я не такий впевнений у цьому, як ти.

— Але чого вони бояться? Вони гадають, що він почне вбивати людей навколо, як тільки отримає свої обладун-ки? Він міг би вбити дюжину вже зараз!

— Він так і зробив, — відповів Джон Фаа. — Якщо не дюжину, то кілька. Коли вони вперше забрали його обладун-ки, він рвав і метав, поки шукав їх. Він розгромив поліцейський відділок, банк, і я не знаю, що ще, до того ж загинули двоє людей. Єдина причина, чому вони не застрелили його, — через його дивні здібності працювати з металами. Вони хотіли використати його як робітника-.'.

— Як раба! — гаряче зауважила Ліра. — Вони не мали права!

— Як би там не було, але вони могли застрелити його за ті вбивства, які він вчинив, але вони цього не зробили. Вони зобов 'язали його працювати на місто, поки він не відшкодує всього заподіяного ним.

— Джоне, — сказав Фардер Корам, — я не знаю, що ти відчуваєш, але мені здається, що вони ніколи не повернуть йому обладунки. Чим довше вони його тримають, тим лютіший він буде, коли отримає їх.

— Але якщо ми повернемо їх, він піде з нами, і ніколи вже не потурбує місцевих, — сказала Ліра. — Я обіцяю, Владарю Фаа.

— І як