Читати книгу - "Рука Оберона"

лише хотів дізнатися, що якщо він діє таким чином, то Бранд може бути здатний використовувати його для свого захисту. Камінь може мати навіть інші якості, про які ти не відаєш. Ось тому-то я і говорю, що тобі не слід сподіватися на те, що ти зможеш застрелити його. І я навіть не хотів би, щоб ти покладався на те, що зумієш знову викинути цей трюк з Каменем — не вийде, якщо він придбав якусь ступінь влади над ним.

— Ти змушуєш положення виглядати набагато похмурішим, ніж я на нього дивився.

— Але, можливо, реалістичніше, — заперечив він.

— Припустимо. Продовжуй. Ти сказав, що в тебе є план.

— Правильно. Я думаю, що Бранда зовсім не можна підпускати до Лабіринту, так як якщо він ступить на нього, ймовірність катастрофи різко зросте.

— І ти думаєш, що він дійсно здатний переноситися майже миттєво, в той час: як тобі буде потрібно довго йти. Тримаю парі, що він просто чекає сходу місяця, і як тільки Тир-на-Нгот появиться, він буде всередині, прямо поруч з лабіринтом.

— Я бачу грунтовність твоїх доводів, але не відповідь.

— Відповідь той, що сьогодні вночі ноги твоєї не буде в Тир-на-Нготі.

— Хвилиночку!

— Яке там хвилиночку! Ти викликав майстра стратегії, так що тобі краще вислухати, що він хоче сказати.

— Слухаю, слухаю.

— Ти погодився, що ти, ймовірно, не зможеш дістатися туди вчасно. Але дехто інший зможе.

— Хто і як?

— Гаразд. Я був у контакті з Бенедиктом. Він повернувся. У даний момент він в Амбері, в палаті Лабіринту. До теперішнього часу він повинен вже закінчити проходити його і стояти там у центрі, чекаючи. Ти йдеш до підніжжя Сходів в небесне місто. там ти чекаєш сходу Місяця. Як тільки Тир-на-Нгот появиться, ти зв'яжешся з Бенедиктом через Карту. Ти скажеш йому, що все готово, і він скористається силою Лабіринту і Амбера, щоб перенестися до приміщення Лабіринту в Тир-на-Нготі. Як би швидко не подорожував Бранд, це не має значення, він не може на цьому багато виграти.

— Придумано чудово. Це найшвидший спосіб доставити туди людини, а Бенедикт, безумовно, хороша людина. Він повинен без труднощів впоратися з Брандом.

— Ти дійсно думаєш, що Бранд не зробив ніяких інших приготувань? — Поцікавився Ганелон. — З усього, що я чув про цю людину, він — розумний, навіть якщо і псих. Він цілком може передбачати щось на зразок цього.

— Можливо. Є в тебе якісь ідеї з цього приводу?

Ганелон зробив розмашистий жест однією рукою, ляснув себе по шиї і посміхнувся:

— Клоп! Вибач. Докучливі маленькі тварюки.

— Ти все ще думаєш, що…

— Я думаю, що тобі краще залишатися в контакті з Бенедиктом весь час, поки він там, ось що я думаю. Якщо Бранд візьме гору, тобі, можливо, доведеться терміново витягти Бенедикта, щоб врятувати йому життя.

— Звичайно. Але тоді…

— Але тоді ми програємо раунд, визнаю, але не матч. Навіть з повністю налаштованим Каменем йому ще доведеться добиратися до первозданного Лабіринту, щоб заподіяти справжню шкоду, а ти його тримаєш під охороною.

— Так, — погодився я. — Ти, здається, все продумав. Ти дивуєш мене своїми швидкими ходами.

— У мене останнім часом було багато вільного часу, що може стати поганим, якщо не вживати його на роздуми. Ось я і подумав. Що я думаю тепер, так це те, що тобі краще рухатися швидше. День-то не стає довшим.

— Згоден. Спасибі за добру пораду.

Він відповів:

— Прибережіть свої подяки, поки ми не побачимо, що з цього вийде.

Потім він перервав контакт.

— Це здавалося важливим, — вимовив Рендом. — Що затівається?

— Підходящий питання, але у мене тепер зовсім немає часу. Тобі доведеться почекати розповіді до ранку.

— Я можу чимось допомогти тобі, Корвін?

— Фактично, так, якщо ви або поїдете удвох, або повернетеся в Амбер по Картці. Мені потрібна Зірочка.

Рендом відразу погодився:

— Зрозуміло, це не складно. І все?

— Так. Зараз поспіх — це все.

Ми рушили до коней.

Я кілька разів поплескав Зірочку, а потім заліз у сідло.

— Побачимося в Амбері, — попрощався Рендом. — Бажаю удачі!

— У Амбері, — погодився я. — Спасибі. Я повернувся і попрямував до підніжжя сходів у небеса, зневажаючи тінь своєї гробниці, яка подовжувалася на схід…

13

На найвищому гребені Колвіра є місце, яке нагадує три сходинки. Я сидів на самій нижній з них і чекав появи наді мною Тир-на-Нгота. Щоб це відбулося, потрібна ніч і місячне світло, так що половина вимог була виконана.

Алеа заході і сході були хмари. Я злобно поглядав на ці хмари.

Якщо їх скупчиться достатньо, щоб поглинути місячне світло, Тир-на-Нгот розтане до нічого. Це було однією з причин, чому завжди рекомендувалося мати на землі підтримуючу людини, щоб перетягнути тебе по Картці у безпечне місце, якщо місто навколо тебе зникне.

Небо над головою було ясне і всіяне знайомими зірками. Коли Місяць зійшов і світло впало на камінь, де я відпочивав, виникли Сходи в небо, які зметнулись на величезну висоту, прокладаючи шлях до Тир-на-Нготу, міста, яке пливло в нічному повітрі — Відображення Амбера в небі.

Я втомився. Занадто багато сталося за дуже короткий термін. Раптово перебувати в спокої, зняти чоботи і розтирати ступні, прихилившись головою до каменю, здалося мені великою розкішшю.

Я закутався в плащ від наступаючого холоду. Гаряча ванна, повний обід і постіль були б дуже до речі. Але з даного спостережного пункту вони придбали майже міфічну недоступність. Було більш ніж достатньо просто відпочивати, як мені хотілося, дозволяючи думкам рухатися повільніше і пропливати просто глядачем мимо подій минулого дня.

Їх було так багато. Але тепер, по крайній мірі, я мав деякі відповіді на мої запитання. Не на всі, звичайно, але достатньо, щоб на час втамувати мою уявну спрагу. тепер я мав деяке уявлення про те, що відбувалося за час моєї відсутності, краще розуміння того, що сталося тепер, знання деяких речей, які треба було зробити, того, що мені треба було зробити. І я якось відчув, що знав більше, ніж свідомо розумів, що я вже володів частинами, які складуться переді мною в зростаючу картину, якщо я тільки струсону їх, підштовхну і пообертаю належним чином. Темп останніх подій, особливо сьогоднішніх, не давав мені ні хвилини на роздуми. І тепер, здавалося, деякі шматки поверталися під дивним кутом.

Мене відволікло ворушіння над плечем, крихітний вплив просвітлення в повітрі. Обернувшись, а потім вставши, я оглянув обрій. Над морем, в точці, де повинен був зійти місяць, з'явилося попереднє світіння.