Читати книгу - "Альпійська балада"

не дати мені поділити з Іваном смерть — фатум, або звичайна нерозтала кучугура снігу перешкодила мені розбитися в урвищі — якому я надала перевагу над крематорієм. Потім мене знайшла людина з чулим серцем у грудях. Звичайно, це сталося пізніше, а в ту першу мить у проваллі, коли я розплющила очі й зрозуміла, що жива, Івана вже не було на світі. Вгорі над урвищем вщухало виття псів, і тільки луна двох останніх пострілів, оддаляючись, котилася ущелиною.

Поступово повернулась я до життя, яке без Нього спочатку здавалося мені позбавленим усякого сенсу. Довгі місяці мою самотність наповнювали лише три скорботні й щасливі дні, прожиті мною з Ним. Я могла б описати вам, яка це була людина, але, гадаю, ви краще за мене знаєте Його. Я хочу тільки сказати, що все моє подальше життя проходить у яскравому світлі, осяяному зустріччю з Його особою, так само як і моя скромна діяльність у Союзі боротьби за мир, у видавництві профспілкової газети, нарешті, у вихованні сина Джіованні, якому вже вісімнадцять літ і який готується стати журналістом. (Між іншим, це він переклав на російську мову мого листа, хоч і я навчилася цієї мови, але, звичайно, не так досконало, як син). Іще в моєму кабінеті висить карта Білорусії, країни, яку так щиро любив Іван. На жаль, я не можу знайти на ній села Терешок між Двох Озер — сподіваюся, ви мені люб’язно допоможете в цьому. І ще прошу фото… Будь-яке: дитяче, юнацьке чи навіть краще — солдатське…

Іноді, пригадуючи його, аж стрепенуся від думки, що могла потрапити до іншого табору чи не побачити його сутички з командофюрером і не побігти за Ним після того вибуху бомби — пройти в житті десь поблизу Нього і не спізнатися з Ним. Але цього не сталось, і тепер я дякую провидінню, дякую всім випробуванням, що випали на мою долю, дякую всім закономірностям і випадкові, що звів мене з Ним.

От і все. Фініта.

До побачення, незнайомі земляки Його, до побачення, Його рідні, до побачення, далекі Терешки між Двох Голубих Озер, жити коло яких і я пристрасно мріяла. Не забувайте свого земляка, як не забуваємо Його ми.

З подякою до всіх, хто народив, виховав і знав Людину, достеменно російську, добру і варту захоплення своєю мужністю.

Дякую, дякую за все.

З повагою до вас Джулія Новеллі з Рима".

Примітки

1

Теплий вітер у горах.

2

Ув’язнений.

3

Що? (нім.).

4

Я (нім.).

5

Лайка (італ.).

6

Фурйозо (італ.), бйозє (нім.) — сердитий.

7

Добрий (нім.).

8

Так (нім.).

9

Ти добрий, я добрий (нім.).

10

Німець, ув’язнений (італ., нім.).

11

Ну, як там бомба? (нім.).

12

Швидко (нім.).

13

Мерщій виносьте! (нім.).

14

Спати (нім.).

15

Годі спати (італ. — нім.).

16

Авжеж, авжеж (італ.).

17

Сільське господарство (нім.).

18

Працювати (італ.).

19

Все (італ.).

20

Годі! (нім.).

21

Людина (нім.).

22

Для чого пістолет! Папе ув’язнений! Пане ув’язнений! Есес!

23

Есес! Там есес! Облава!

24

Там! Там! Я зичу вам добра.

25

Ти не брешеш?

26

О, ні, ні! Я добра людина.

27

Ти хто? Чого тут?

28

Я лісник. Отам моя домівка.

29

Їжа?

30

О, так, так. Хліб.

31

Швидше (нім.).