Читати книгу - "Бог Дрібниць"

у книжковій шафі з полицями за тьмяним, брудним склом. У пилюці на підлозі чітко виднілися відбитки її босих ніг. Від дверей вони вели до столу (притягнутого до шафи) і до табуретки (притягнутої до столу і виставленої нагору). Вона щось шукала. Тепер її життя мало обриси й форму. Під очима у неї були півмісяці, а на обрії — ватага тролів.

Шкіряні палітурки томів «Багатого світу комах Індії», які стояли на верхній полиці, відокремилися від самих книжок, повигиналися і нагадували тепер листи шиферу. В товщі сторінок попрокладали тунелі лусочниці, на власний розсуд поєднуючи ходами різні комашині види і перетворюючи впорядковану інформацію на жовте мереживо.

Рахель понишпорила за поставленими у ряд книжками і витягла те, що було там заховане.

Дві мушлі: одну гладку, другу зазубрену.

Пластмасовий футляр для контактних лінз. Оранжеву піпетку.

Срібне розп’яття на разку намиста. Чотки Крихітки-кочамми.

Вона підняла ті чотки проти світла. Кожна намистина жадібно вхопила свою часточку сонця.

На освітлений сонячним промінням прямокутник, що розтягнувся на підлозі кабінету, впала тінь. Не випускаючи з рук того разка світла, Рахель обернулася до дверей.

— Уявляєш, вони так тут і лежать. Я їх поцупила. Після того, як тебе Повернули.

Те слово злетіло з уст легко і невимушено. Повернули. Наче лише для цього близнюки й були призначені. Щоб їх спершу взяли, а потім повернули. Як книжки у бібліотеці.

Еста не підвів очей. У голові в нього було повно потягів. Він заступав світло, що лилося з дверей. Діра в Усесвіті — з обрисами Ести.

За книжками трохи спантеличені Рахелині пальці намацали ще щось. Та сама ідея сяйнула колись і якійсь іншій сороці. Вона витягнула знахідку і рукавом сорочки змела з неї пилюку. То був загорнутий у поліетилен і перемотаний скотчем плаский пакет. Під обгорткою виднівся обривок білого паперу, на якому писало: Естаппен і Рахель. Почерком Амму.

Всередині лежали чотири пошарпані зошити. На обкладинках був напис: «Премудрощі: зошит для вправ», а також графи, щоби вказати Ім'я і прізвище, школу/коледж, клас, предмет. На двох вона прочитала своє ім’я, на двох інших — братове.

В кінці одного зошита, на звороті обкладинки було щось написано дитячою рукою. Вимучена форма кожної літери і нерівномірні проміжки між словами свідчили про запеклу боротьбу за владу над блудним, свавільним олівцем. Натомість почуття, висловлені в тому написі, були ясні як день: «Я ненавижу панну Мітен і думаю, пантлони в неї РВАНІ».

Своє прізвище на обкладинці Еста стер обслиненим пальцем, ледь не продерши при цьому аркуш, а поверх тієї майже дірки написав: «He-відомо». Естаппен Не-відомий. (Тоді прізвища у нього тимчасово не було, бо Амму якраз вирішувала, залишити собі чоловікове прізвище чи повернутися до батькового.) У графі Клас було написано: «6 років», а у графі Предмет — «Твори».

Рахель всілася, схрестивши ноги, на табуретку на столі і сказала:

— Естаппен Не-відомий.

А тоді відкрила зошит і заходилася читати вголос:

Коли Уліс вернувся додому його син прийшов і сказав батьку я думав ти не вернеш ся. там зібрало ся багато князів і всі хотіли взяти за жінку Пене Лопу але Пене Лопа сказала шо вийде тілки за того хто стрельне через дванацять кілець і ніхто не зміг, тоді уліс прийшов до палацу вбраний як жебрак і запитав чи можна їму попробовати. всі з нього засміяли ся і сказали ти не зможеш бо ми не можем, а їго син спинив їх і сказав хай попробує і він взяв лук і стрельнув через дванацять кілець.

Нижче була робота над помилками з якогось попереднього уроку:

Ферус Вивчив Хто-небудь Вагони Мости Носильник Застібнув

Ферус Вивчив Хто небуть Вагони Мости Носильник Застібнув

Ферус Вивчив Хто-небуть

Ферус Вивчив Хто небудь

Краї Рахелиного голосу заокруглилися від сміху. «Безпека — насамперед», — оголосила вона. Уздовж цілої сторінки Амму провела червоною ручкою хвилясту лінію і написала: «А поля? І надалі поєднуй між собою літери у словах, будь ласка».

Коли ми йдемо вулицею в місті, — писав далі обережний Еста, — йти треба завжди тротуаром. Якщо йти тротуаром, там нема транспрту, тому не може бути нещсливих випадків, а от на прожджій частині транспорту так багато, що тебе легко можуть збити, і тоді ти зомлієш або станеш калікою. Якщо тобі дуже не пощастить, ти розібєш собі голову або зламаєш хрбет. Поліціанти керують рухом, щоб не треба було везти до лікарні дуже багато інвалідів. Коли виходимо з автобуса, треба перед тим запитати в кондуктора, чи можна, інакше можна потрапити під машину і лікарі будуть мати роботу. Працювати водієм дуже небезпчно. Його сімя мусить весь час переживати, бо він легко може згинути.

— Яка вразлива дитина, — мовила до Ести Рахель. Вона перегорнула сторінку, і до горла їй підступив клубок, а голос зламався, пірнув кудись усередину і виринув уже без заокруглених від сміху країв. Наступний Естин твір називався «Маленька Амму».

Літери у словах були з’єднані між собою. Кінчики «у» і «д» гарно закручувалися. Тінь у дверях далі стояла без руху.

В суботу ми пішли в Коттаямі до книгарні, щоб купити подарунок для Амму, бо 17-го листопда в неї день нароженя. Ми купили їй щоденик. Сховали його у крденсі, а тоді прийшов вечір. Тоді ми спитали хочеш побачити що ми для тебе маєм і вона сказала так хочу, і ми написали на папірчику Для Маленької Амму з Любовю від Ести і Рахелі і дали його Амму і вона сказала що то чудовий подарунок як раз то що я хотіла а тоді ми ше трохи поговорили і говорили про щоденик а потім поцілували її і пішли спати.

Ми двоє ше поговорили і заснули і нам приснився маленький сон.