Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

1 Кожен друг каже: «Я теж твій приятель.» Та є ж бо й друг тільки за назвою. 2 Хіба не болить воно болем смертельним, як з друга чи товариша ворог робиться? 3 О думко лукава! Звідкіля взялась ти на те, щоб землю облудою вкрити? 4 Ось товариш радіє, коли друг його в щасті, - коли ж він у скруті, то стає проти нього! 5 Товариш другові ради шлунка допомагає, - а битва настала, то й хапає він зброю! 6 Не забудь про друга, коли бій відбувається, - не губи про нього згадки, у достатках бувши. 7 Кожен дорадник хвалить свою раду, - вже ж є й такий, що радить собі на користь. 8 Супроти дорадника будь обережний: заздалегідь довідайсь, чого йому треба, - він бо дораджує собі на користь, отож щоб не кинув проти тебе жереба, 9 а й щоб не мовив тобі: «Гарну маєш дорогу!» - щоб потім протистати й зорити, що тобі станеться. 10 Не радься того, хто з недовір'ям дивиться на тебе: від заздрісників твоїх крий свої наміри. 11 Не радься жінки про її суперницю, ані боягуза - про воєнну справу, ані крамаря - про справи обміну, ані покупця - про справи продажу, ані заздрісного - про діло вдячности, ані жорстокого - про добродійство, ані ледачого - про будь-яку працю, ані наймита поденного - про закінчення роботи, ані раба лінивого - про труди важкії: у жадній їхній пораді на них не покладайся. 12 Та завжди бувай із мужем благочесним, про якого знаєш, що пильнує він заповіді й що душа його подібна до душі твоєї, і що він, коли впадеш, тобі співчуватиме. 13 Тримайся поради серця свого: для тебе над нього нема нічого вірнішого. 14 Душа бо чоловіка звістить часто краще, ніж сім вартових, що височать на вартівні. 15 Понад усі ж бо речі - до Всевишнього молися, щоб дорогу твою спрямував до правди. 16 Кожному ділу початок - слово: кожній дії передує - порада. 17 Серце править за коріння думок, тож з нього виринають чотири речі: 18 добро і зло, життя і смерть, - а над ними язик завжди володіє. 19 Не один вправний - навчає багатьох, а для себе самого - геть непорадний. 20 Не один мудрагель, із-за слів зненавиджений, позбавиться всякої смачної поживи, 21 бо Господь ласки йому не зізволяє, тож і мудрість у ньому ніяка. 22 Не один є, хто сам для себе мудрий, і плоди його розуму, як він думає, певні. 23 Мудрий муж народ свій навчає, тож плоди його розуму певні. 24 Мудрий муж благословенням сповниться, тож усі, що його бачать, - величають щасливим. 25 Людського життя дні обраховані, але дням Ізраїля числа немає. 26 Мудрий здобуває довір'я в своїм народі, тож імення його повіки житиме. 27 Сину, за життя випробовуй себе самого: зважай, що лихе для тебе, й тому не віддавайся. 28 Не всяка бо річ користь приносить, і не кожному всяка річ довподоби. 29. Не насичуй себе будь-якими ласощами, не накидайся на страви, 30 бож ніяк не здорово - їсти понад міру, і ненасить провадить до важкої недуги. 31 З-за ненажерства численні вже вмерли, хто ж зважає на себе -життя своє продовжає.

38. Лікар 1-15; жалоба 16-23; ремества 24-34

1 Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи: 2 від Всевишнього - здатність лікаря, а й цар його обдаровує. 3 Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться. 4 Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними. 5 Хіба не від дерева вода посолодшала, а й сила його тим самим виявилась? 6 Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялись його ділами дивними. 7 Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, - уміє їх змішувати. 8 Тож діла його не мають ні кінця, ні краю, і мир від нього розповсюджується світом. 9 Сину, в недузі твоїй не побивайся, лиш молись до Господа, і він тебе оздоровить. 10 Провину відкинь, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце. 11 Ладан і пропам'ятну жертву з муки питльованої воздай, і зроби свій принос жирним, наскільки можеш. 12 А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш; 13 стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває. 14 Та й їм слід так само до Господа молитись, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя. 15 Той же, хто грішить супроти свого Творця, нехай потрапить лікареві в руки. 16 Сину, зронюй над померлим сльози, розпочинай голосіння, як личить тяжко стражденному; поховай його тіло, як звичай велить, і могили його не занедбуй. 17 Гірко ридай, ревно бий себе в груди, жалобу по нім справляй, що на неї заслужив він, - так день або й два, поговору ради, і аж тоді у своїм смутку втішся. 18 Бо смуток провадить до смерти, і серця журба потугу відбирає. 19 Смуток у злиднях перебуває, а вбогого життя - згідне з його серцем. 20 Смуткові серцем своїм не віддавайся, відкинь його геть - про кінець пам'ятай свій. 21 Не забувай - немає бо повороту: мертвому не допоможеш, а собі самому пошкодиш. 22 Пам'ятай про мій вирок, що й твоїм він буде: мені вчора, а тобі - сьогодні. 23 З спочивом небіжчика хай спочине й його пам'ять, - тож розрадь себе, скоро дух його з нього вийде. 24 Мудрість книжника в дозвіллі здобувається: хто вільний від заняття, той стає мудрим. 25 Як може той помудріти, хто рало тримає, хто рожном вихваляється, наче тим списом, хто волів поганяти знає й ходити коло них, хто ввесь час про бичків свою мову веде? 26 Думка в нього - як борозну провести, журба його вся - про пашу для теличок. 27 Так воно з кожним робітником та майстром, який