Читати книгу - "Українське письменство"

Внесло незримое перо. Тії незримії скрижалі, Незримим писані пером.

Від великої більшості Шевченкових анафор, алітерацій (каламутними, смутно; комори, море), внутрішніх рим (болотáми-бур’янáми) та інших повторень не залишилося нічого; вся звукова сторона перекладу збіднена вкрай. Проте в перекладі «Кавказу» знамениті алітерації на р («і ставники, і мірри дим» і т. д.) збережено.

Надто не пощастило нашому перекладачеві з відтворенням звукової (як і ритмічної) сторони елегії «Минули літа молодії». В його немудро вигладженім, попарно зримованім:

Промчались годы молодые, Мечты не сбылись дорогие, И от надежды золотой Уже повеяло зимой. Сиди один в избе холодной, И слова некому сказать…—

не можна пізнати шевченківського звучання:

Минули літа молодії… Холодним вітром від надії Уже повіяло… Зима…[342]

4. Але єсть у Бєлоусова і певна перевага над іншими перекладачами, в першу чергу над Славинським, якому таку безперечну звичайно віддають у нас перевагу. Бєлоусов майже ніде не западається в книжковість та розхожу, недорогу літературність. В його перекладі «Заповіту» («Злою вражескою кровью / Волю окропите») нема такої банальності, як «яркий светоч свободы», що єсть у Колтоновського («Ярким светочем свободы / врагов ослепите»); в його перекладі «Холодного яру» нема наскрізь літературних «шакалів», як у Славинського («Вы разбойники, шакалы / жадные вороны»). Коли зіставимо переклади «Трьох літ» Славинського і Бєлоусова —

Дни медлительны и долги, Дни идут, проходят ночи, Годы же стрелою И года стрелою Улетают и уносят Пролетают, забирают Доброе с собою. Все добро с собою.