Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

— запитувала себе Є Веньцзє, дивлячись на велику фігуру комісара, яка віддалялася, і відчуваючи вдячність до нього. Про розкоші простої людської довіри вона вже давно не мріяла. Порівняно з Ян Вейніном, Лей Чжичен більше відповідав її уявленням про справжнього військового офіцера — відкритого і прямолінійного служаки. Ян Вейнін повністю втілював образ інтелігента тієї епохи: обережний у висловлюваннях і вчинках, боязкий, тільки й думає, як убезпечити себе з усіх боків. Навіть попри те, що Є Веньцзє прекрасно розуміла його мотиви, прірва відчуження між ними лише збільшувалася.

Наступного дня Є Веньцзє перевели з відділу радіопередач до відділу моніторингу. Спочатку вона думала, що у зв'язку з учорашніми подіями її прибрали від гріха подалі — від найважливішого департаменту «Червоного берега». Але оглядівшись у відділі моніторингу, вона зрозуміла, що справжнє серце бази саме тут. Навіть незважаючи на те, що обидва відділи навперемінно використовували одне і те саме обладнання, наприклад, антену, технічне оснащення відділу моніторингу було набагато сучаснішим.

Відділ моніторингу мав у своєму розпорядженні ви-сокотехнологічний і високоточний приймач радіовипромінювання. Рубіновий мазер[50] біжучої хвилі посилював за допомогою вимушеного випромінювання мікрохвилі, що вловлюються гігантською антеною; для того щоб забезпечити низьку шумність самої системи прийому, каскади вхідного ланцюга системи були занурені в рідкий гелій[51]за температури –269°C. Час від часу гелікоптером окрім інших вантажів привозили термоси з рідким гелієм, поповнюючи запаси. Це давало змогу значно підвищувати чутливість системи прийому і вловлювати найслабші і найвіддаленіші сигнали з надр космосу. Є Веньцзє і навіть думати боялася про те, наскільки таке обладнання змогло б допомогти у радіоастрономічних дослідженнях і розвитку науки.

Комп'ютерне обладнання відділу моніторингу також було краще і продуктивніше, ніж у відділі радіопередач. Потрапивши вперше до центрального операційного залу, Є Веньцзє побачила низку дисплеїв на електронно-променевій трубці. Вона була вражена тим, що рядки програмного коду просто виводилися на ці дисплеї, і оператори за допомогою клавіатури могли прямо на моніторі його правити і проводити налаштування. Коли вона вивчала програмування в коледжі, то спочатку програмний код необхідно було записати на спеціальному розлінованому папері, а потім за допомогою текстового пульта перенести на перфострічку. Вона чула, що є спосіб вводити код за допомогою клавіатури безпосередньо на екран, але на власні очі бачила це вперше.

Робота з програмним забезпеченням здивувала її ще сильніше. Вона ознайомилася з мовою програмування FORTRAN, яка давала змогу програмувати за допомогою інтерфейсу команд, близьких до звичайної мови. Математичні формули можна було вставляти безпосередньо в рядок коду! Таке програмування було на порядок швидше і ефективніше, ніж із використанням машинної мови асемблера. Також було щось, іменоване базою даних, що давало змогу здійснювати множинні довільні маніпуляції з великими обсягами даних.

Два дні потому комісар Лей знову затримав Є Веньцзє для розмови. Цього разу вони спілкувалися в центральному операційному залі відділу моніторингу, прямо перед мерехтливим рядом зелених моніторів. Ян Вейнін сидів неподалік, безпосередньо не втручаючись у їхню розмову, але явно не збирався йти, через що Є Веньцзє відчувала себе не дуже комфортно.

— Є Веньцзє, — почав Лей Чжичен, — дозволь мені детально пояснити тобі завдання, що стоять перед відділом моніторингу. Основне завдання полягає у спостереженні за ворожою активністю в космосі, зокрема перехопленні сеансів зв'язку між космічними апаратами супротивника і Землею, а також між космічними суднами безпосередньо. Діючи воєдино, наші відділи телеметрії, моніторингу та командний центр визначають параметри орбіт космічних суден противника і надають дані для бойових систем «Червоного берега». Можна сказати, що очі «Червоного берега» — саме тут.

— Я не вважаю, що це гарна ідея, комісаре, — втрутився Ян Вейнін. — Гадаю, не потрібно вводити її у суть справ.

Є Веньцзє тривожно глянула на комісара Лея:

— Комісаре, якщо мені не дозволено знати, я усвідомлюю...

— Ні, ні, Є Веньцзє, — комісар поспішно підняв руку, зупиняючи її. Повернувшись до Ян Вейніна, він продовжив: — Головний інженере Ян, я повторюся: це для блага нашого проекту. Надалі ступінь успішності роботи Є Веньцзє залежить від інформованості про цілі, що стоять перед нами. Ми не можемо використовувати весь її потенціал навмання, не розкриваючи суті нашої роботи.

— Я зобов'язаний доповісти керівництву, — сказав Ян Вейнін встаючи.

— Це ваше право, безумовно. Але, як я говорив раніше, за наслідки цього рішення я відповідаю, — тихо закінчив Лей Чжичен.

Ян Вейнін розвернувся і з незадоволеним виразом обличчя залишив операційний зал.

— Не хвилюйся так. Наш головний інженер іноді надто пильний і обережний. Через важливість проекту він не завжди може відрізнити реальні загрози від уявних, — комісар Лей посміхнувся і похитав головою. Раптом у його погляді промайнула звичайна підозрілість і голос набув офіційних ноток, але з певною долею урочистості: — Є Веньцзє, коли ми приймали рішення залучити тебе до роботи на базі «Червоний берег», наші мотиви були прості: системи спостереження бази часто зазнають впливу електромагнітного випромінювання, що виникає через спалахи і плями на Сонці. Це, звісно, створює певні перешкоди в їхній роботі. Завдяки щасливому випадку ми побачили твою справу, переглядаючи справи осіб, які перебувають під слідством, і зрозуміли, що у своїй науковій діяльності ти займалася саме цими питаннями. Твоя модель прогнозування сонячної активності виявилася найточнішою серед запропонованих китайськими вченими, тому, беручи до уваги ці два факти — твою наукову роботу і статус підслідної, — ми запросили тебе для вирішення проблеми. Але твоя робота виявилася настільки успішною, що ми вирішили розширити коло твоїх обов'язків, допустивши до важливішої праці. Наша ідея полягала ось у чому: спочатку прикріпити тебе до відділу радіопередач, потім перевести до відділу моніторингу. Так ти мала б повне уявлення про роботу «Червоного берега», а ми спостерігали б за тобою, щоб з'ясувати, де ти була б найкориснішою, і перевести тебе туди. Як бачиш, цей план наштовхнувся на деякий опір, але я тобі довіряю, Є Веньцзє. Отож, скажу тобі без недомовок: поки що це лише моя персональна довіра. Але я сподіваюся, що ти наполегливо працюватимеш, щоб завоювати довіру всіх співробітників бази.

Лей Чжичен поклав руку на плече Є. Вона відчула, нібито його сила і впевненість, струменіючи крізь долоню, наповнювали її.

— Є Веньцзє, у мене є заповітна мрія, що одного разу я зможу тебе по праву назвати «Товаришу Є»!

Лей піднявся і, по-військовому карбуючи крок, залишив операційний зал. На очі Є Веньцзє навернулися сльози. Уперше з дня смерті батька вона дозволила собі заплакати.

Втягуючись у повсякденну роботу відділу моніторингу,