Читати книгу - "Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко"

Ілля підскочив до чемпіона, та навченим в в’язниці прийомом сильно та точно вдарив по шиї. Хлопець розплющив очі, смикнувся та знепритомнів. Для вірності, ноги гладіатору замотали в вузол тією самою сіткою, з якої був складений декоративний замок.  Ілля схопив біту, повернувся до Мілани та всміхнувся. Перший є. Біжимо до стінки для скелелазіння.

Вискочивши з замку, діти побігли до сипучих пісків. Як тільки натовп з трибуни побачив полонених з зброєю – почали верещати та показувати пальцями. Майже увесь зал помітив того, чого не було дуже давно. Зазвичай полонені просто тікали та робили дуже слабкі спроби якось опиратись. А тут двоє, та ще й побороли велетня. Але де сам чемпіон? В зоні переможених його немає. Відібрали та побігли?

Натовп побачив охоронців, які заскочили до сіток замку та через хвилину витягли чемпіона без тями. Жителі міста Сонця зірвались аплодисментами та почали щось ще викрикувати. Оскільки вони не знали імен полонених, то це було явно щось загальне та, на їх думку, дуже веселе та бадьоре.

Тим часом, Мілана та Ілля зрозуміли, що сипучі піски треба буде подолати повністю. Справа стіна, де закінчується поле, зліва декілька чемпіонів та невеликий натовп. Скейт-парк та лабіринт були людні. Тільки через піски.

- Йди спокійно, - сказала Мілана воїну племені Вітрів, - не смикайся. Різкі руки – тебе почне затягувати. Та тримай зброю над головою. Втратити її не можна.

Ілля мотнув головою та було видно, що хлопець занервував. Залізли в піски, поволі пробираючись прямо до стінок. Чим далі йшли, тим більше їх всмоктувало. Піднімалась паніка, та діти старались досягти іншого берегу.

В цей момент до них підскочили два чемпіона. Одна була дівчина, яка тримала гумову палицю. Її волосся міцно заплетене тримала пов’язка. Вибігла зі сторони скейт-парку та почала розглядати воїнів племені Вітру. Другим був хлопець з металевим прутом  Він вискочив зі сторони декоративного замку та підбіг до початку сипучих пісків.

Мілана та Ілля почали пересуватись швидше, адже розуміли, що якщо чемпіони будуть зустрічати їх на березі, в них мало шансів щось відповісти. Та дівчина-чемпіон виявилась не такою розумною, і залізла в сипучі піски там, де прийшла. Вона пересувалась швидко, тому набагато швидше її втягувало вниз. Щодо хлопця з прутом, то він почав оббігати піски на іншу сторону.

Ілля подолав майже половину, коли дівчина підлізла до нього. Замахнувшись гумовою палицею, вдарила підставлену біту. Іллі було боляче тримати удар, але він зробив це. Далі він почав махати у відповідь, від чого чемпіонка не втрималась та ще більше погрузла в піски. Руки опустила, та гумова палиця почала тонути в пісках. Мілана ж чортихнулась, побачивши, що зброя більше не доступна. Але й чемпіонка це розуміла, тому вона просто розвернулась та почала вилазити на берег.

Дійшовши берегу, дітей вже зустрічав чемпіон з металевим прутом. Він замахнувся, та Ілля з Міланою розійшлись в сторону. Ілля спробував вдарити хлопця по нозі, але той відскочив. Командирка племені Вітрів заціпилась за траву на березі та потягнула себе що було сил. Чемпіон підскочив та вдарив прутом. Мілана встигла відсунутись в сторону, та прут попав по нозі. Сильна біль як током пройшлась по тілу, нога почала горіти.

Стримуючи крик, Мілана витягнула себе на берег, видихнула та підскочила. Стояти було боляче, але вона змогла себе пересилити. Хлопець знову спробував вдарити прутом, але навіть не торкнувся дівчини. Цієї хвилини було достатньо для того, щоб Ілля виліз з сипучих пісків та підскочив до чемпіона. Він точним ударом опустив біту прямо на руку чемпіону. Той закричав, та зрозумів, що у нього немає ніяких шансів. Та замість спроби атакувати, він засміявся та кинув свій прут в піски подалі від берега.

Мілана прослідкувала падіння, та зрозуміла, що прут почало затягувати. Навіть якщо вона зараз вскочить в пісок, то не встигне дотягнутись. Знову втрачена зброя. Вона підскочила до чемпіона та що сили вдарила по нозі, зробивши підніжку. Після того, як чемпіон втратив рівновагу, вони впала на нього зверху. Хлопець почав хапати повітря ротом, задихаючись. А Мілана та Ілля озирнулись по сторонам та побігли до стінки скелелазіння.

Довго чекати не прийшлось. З-за однієї стінки вискочила дівчина з мотузками в руках. Ця зброя була на перший погляд дивною, але придивившись можна було побачити складну конструкцію. Чемпіонка тримала рукою металеве кільце, до якого були примотані на вузол дві мотузки завдовжки з метр. Кожні тридцять сантиметрів на мотузці були вузли. Кожен вузол був обмотаний дротом. «Ви що божевільні?» - хотіла закричати Мілана, але втрималась.

Чемпіонка закричала та почала махати мотузкою. Діти розбіглись в сторони та почали кричати образи. Чомусь, всі професійні воїни дуже боляче на це реагували. Чемпіонка почала злитись. Далі все було доволі просто. Що Мілана, що Ілля підбігли до стінки та почали хвататись за виступи ногами та руками. Так вони швидко вилізли на гору, та стали не доступні до зброї чемпіонки.

Дівчина не розгубилась, прикріпила свою зброю до поясу та вхопилась за виступи. Вона підтягнулась, поставила ноги. Вже в цей момент, Мілана бачила, що дівчина не вміє лазити. Не руки головне! А ноги! Тому як тільки чемпіонка пролізла перші декілька метрів, схопившись за виступ рукою, не втрималась та полетіла вниз. Далі було те, що Мілані згадувати завжди совісно. Це не чесно, але чи можна назвати Дитячі Ігри з полоненими – чесною грою? Ні!

Чемпіонка впала на спину, та секунду навіть не ворушилась. Мілана відштовхнулась та полетіла вниз прямо на перелякану дівчину. Відштовхнулась не дуже успішно, тому не встигла виставити ноги та всією вагою впала на чемпіонку. Попала ногами по животу та грудям. Та скрутилась, намагаючись захистити себе від подальших рухів. Мілана вихопила зброю та підняла над головою.