Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

 Розділ 14                                                

 Вперше за ці тижні я уважно глянула на Алекса. Він виглядає таким втомленим,  темні круги залягли під очима. Мені стало шкода його, навіть мурашки по тілу побігли. Я давно заборонила собі мріяти про щастя, щоб потім не страждати. Доля не дуже прихильна до мене.

---- Моє серце належить тобі, Настю. З того самого часу, як ти втратила пам'ять і відкрилася мені. 

На кілька секунд я навіть перестала дихати від його слів.

---- З того часу, як ми одружилися у моєму житті не було іншої жінки й ніколи не буде. 

Я хотіла сказати, але Алекс жестом одного пальця притуленого до губ  попросив мене мовчати. 

---- Прошу, будь ласка, вислухай мене. 

Мені нічого було втрачати, тому просто кивнула на знак згоди.  Все одно ж не відчепиться.

---- Ти сподобалася мені ще при нашій першій зустрічі, Ти була так красиво налякана, а потім я   дізнався, що у мене є донька. Часто спостерігаючи за тобою, звичайно, коли ти не бачила цього, я розумів наскільки ти сильна жінка, готова в будь-який момент боротися з цілим світом.  Єдине, що я можу запропонувати тобі, своє кохання. Знаю тобі від мене нічого не потрібно. Ти й так не долюблювала мене, а після мого обману зовсім зненавиділа. Знай я лише хотів, щоб ми були щасливими. Хотів показати тобі, що ми можемо бути щасливими, ну і звичайно, щоб наша донька жила у повноцінній сім'ї де панує мир та любов.

Мені важко прийняти його слова. Сумніви мучили мене.  Я боялася. Боялася дати собі шанс, ... боялася дати нам шанс.

---- Я кохаю тебе, Настю.  Всім серцем і всією душею, ---- взявши мене за руку тихо промовив Алекс, дивлячись прямо в мої очі. ---- Розпочнімо все спочатку. Повернися до мене, дозволь кохати тебе й робити щасливою. У нас все вийде. Я обіцяю!

Алекс говорив настільки щиро, що моя залізна броня дала вагому тріщину. Лід яким я огортала себе усі ці роки почав танути. Серце тьохнуло нагадуючи мені, що воно живе і хоче кохати. 

---- Я дам нам шанс обом, щоб ми змогли виправити наші помилки. Їх багато, але я упевнена ми впораємося.

Алекс вмить  міцно обійняв мене й почав палко цілувати. 

---- Кохана, ти зробила мене дуже щасливим. Може нарешті признаєшся, що у нашій сім'ї очікується поповнення?

---- Ти радий, що у нас буде ще одна дитина? -- питаю здивовано. 

---- Неймовірно,  ---- він ніжно притулив свою руку до мого животика й на його обличчі з'явилася блаженна посмішка.

---- Кохана, ти подарувала мені все, про що я мріяв у житті. Цього разу я буду поряд, ти не будеш одна. Весь шлях ми пройдемо разом. 

---- Я кохаю тебе, Алексе. Своєю брехнею ти перевернув мій світ, але схоже лише так я могла стати по справжньому щасливою.

Я задихалася від задоволення, яке дарував мені Алекс.  Зізнання в коханні, чуттєві поцілунки і ніжний секс, про більше годі мріяти. 

---- Алексе, коханий, з тобою я забуваю про все на світі, ---- потягнувшись у його обіймах,  сказала я. ---- Нам потрібно Лізу забрати з садочка,  вставай лежебоко, -- легенько штовхаю Алекса під бік. 

Забравши доньку,  ми поїхали одразу додому. До нашого дому, де ми маленька, щаслива сім'я, яка чекає на поповнення. Не знаю, коли моєму чоловікові вдалося подзвонити додому, але ввечері мене чекав сюрприз. Святкова вечеря з приводу нашого примирення. Ліза весело бігала по будинку, розказуючи усім, що у неї скоро з'явиться братик або сестричка. Тож до привітань щодо примирення приєдналися привітання щодо майбутнього поповнення.

 Моя бабуся виглядала такою щасливою. За вечерею вона шепнула мені на вухо, що тепер спокійна за мене й з чистою совістю може помирати.

---- Рідна моя, а онука чи онучку хто няньчити буде?

Як завжди я прокинулася з самого рання. Відчула, як сильні чоловічі руки обійняли мене й притисли ще ближче до себе. Я солодко промуркотіла від задоволення.

---- Мммм, ... такий приємний початок дня, але є одне <<але>>.

---- Що таке, кохана?

---- Ранішній токсикоз, ніхто не скасовував.

Я наче куля вискочила з ліжка й бігом побігла до ванної кімнати. Закрила двері й схилилася над унітазом. Алекс стривожено барабанив у двері з проханням негайно відкрити.

---- Милий, зі мною все в порядку. За хвилину вийду.

Коли я відкрила двері переді мною стояв мій чоловік з переляканими очима й блідим обличчям.

---- З тобою все добре? 

---- Ти ще скажи, що нам треба поїхати до лікарні, ---- пожартувала я, щоб розрядити обстановку.

---- Не смішно. Я хвилююся за тебе. 

---- Це нормально.  На ранніх термінах вагітності завжди нудить.  

---- А як тобі допомогти?

---- Вже кілька днів я рятуюся м'ятним чаєм.

---- Зараз попрошу Домініку, щоб приготувала.  Може мені сьогодні залишитися вдома?

---- Краще взагалі перестань їздити на роботу. І я теж нікуди не поїду, будемо сидіти й розпивати м'ятний чай. 

---- Я сьогодні вже казав тобі, що ти в мене дуже красива? ---- спробував перехитрити мене чоловік, ненав'язливо змінивши тему розмови.

---- Я дуже кохаю тебе, Алексе. Ти увірвався в моє життя й зробив його прекрасним. До речі ти знаєш чому я зважилася переспати з тобою тієї ночі?

---- Знаю, кохана, мені розповіла твоя бабуся, але я думаю, що ти вже тоді знала, що нам судилося бути разом. Доля не просто так звела нас того вечора. Мені життя без тебе не миле.

---- А мені без тебе.

До нашої спальні прибігла Ліза з запитанням чи ще не народився братик. Схоже тепер донька питатиме мене про це щоранку. Чому Ліза намудрувала собі,  що буде хлопчик?

Через вісім місяців, як і пророкувала Ліза у нас народився чудовий малюк, якого ми назвали Юрій, на честь мого батька. Темноволосий хлопчик з дуже розумними очима  на цей раз був дуже схожим на маму, та характер напевно буде татуся. 

З того моменту, як Алекс привіз нас з пологового будинку додому Лізок не відходила від нього ні на крок. Вчила нас з Алексом, як правильно поводитися з немовлям.