Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

Я зупинила таксі та сіла в машину назвавши адресу відділку. Слова тої жінки не покидали моїх думок, я прокручувала знову і знову що вона вивалила на мене. Я звісно, розумію, що влада в нашому світі вимірюється в грошах, але як той чоловік знайшов мене і чому зараз, а не коли я була малою, він міг мене викрасти і я б навіть нічого не знала. Щось Даяна приховувала від мене, і я не могла зрозуміти що саме. І хто тоді мої батьки? чому я ніколи не знала що я не рідна? В мене було дуже багато прогалин в розумінні того, що відбувається, все що я знала до цього моменту не реальне, а моє життя було лише виставою?

Можливо детектив внесе якісь правки й все що я дізналася буде мати хоч якийсь сенс. Бо зараз мені виглядало так, наче я беру участь у фентезі фільмі про скажену сімейку шпигунів. Ні, я звісно не проти, що частина де я дізнаюся про мою мати, та вона виявляється одна з найбагатіших жінок планети, яка мене покинула для того, щоб в мене було нормальне життя. Якщо я б дізналася ще про себе щось сьогодні, моя голова б просто вибухнула і перестала вірити, що я всі свої двадцять два роки прожила в реальному світі. Я обміркувала, і вирішила що треба заїхати до дому, можливо там є якісь документи фото чи ще щось мені допоможе з'ясувати хто на мене полює і чому ця людина настільки жахлива. Дивно, що він був моїм батьком, різні є стосунки між дітьми та батьками, але тут якась частина явно була пропущена. Чим більше я заглиблювалася у свої думки аналізуючи те що я вже знаю, тим більше в мене виникало питань.  я вирішила погуглити та знайти доступну інформацію про Даяну, мене цікаво чому вона приховується, вона ж гарна і любила папараці, та навіть сама їх запрошувала.

Все було в її фотографіях, але вони не нові. Одна стаття зачепила мене, і вона була теж не з нових видань, це було близько десяти років тому, про спробу її вбивства та викрадення. З деталей описаних на сторінці, я дізналася що вона часто ходила в Нью-Йоркські клуби для бомонду - де збиралися найвпливовіші люди всієї країни. Не важливо куди вона ходила, суть полягала в, тому що преса настирно підкреслювала що вона була неодружена, і відвідувала будь-які вечірки сама. Фото з чоловіком та хлопцем не було ніде. Можливо це вона мала на увазі, коли казала що він не нападає в натовпі, бо вона була сама?

- Міс, ми приїхали.

- Вибачте, дуже дякую.

Я озирнулася навколо і зайшла у відділок. Я стала параноїком буквально зав один день, коли відчуваєш як хтось тобі дихає в спину, але не бачиш хто це, було найгіршим, це робило мене вразливою.

 Я підійшла і побачила що детектив вже йде до мене.

- Пройдімо в мій кабінет.

- Добре, а моя сестра? Вона тут?

- Ні вона поїхала десь через дві години після вас.

- Хм, добре дякую, що сказали.

- Вона з вами не зв'язувалася?

- Ні, я не знаю де вона.

- Що ж проходьте, сідайте.

- Дуже дякую.

- Анно, я вас покликала, бо ми отримали результати тесту ДНК.

- Добре, я щось можу зробити?

- Можливо, ви знаєте хто це зробив. тест показав що ваш зразок і зразок який ми отримали з місця аварії ідентичні на 67 відсотків. Це ваш батько.

Я глибоко вдихнула, і хотіла дізнатися що їм відомо.

- Я думала такі тести займають декілька днів, і мій батько в лікарні, ви ж це знаєте. 

- Вони можуть і тиждень робитися якщо немає з чим порівнювати, оскільки в нас був ваш зразок та сестри тож зробити запит на пріоритетність, було не важко. Тут і починається цікаве, ваш зразок не збігається зі зразком Арчера Ньюмана. Його зразок був в баз коли вони подавали документи на усиновлення. 

- Я здогадувалася.. що мій біологічний батько не він, але я не знаю хто він.

Мене почало трусити, тепер я розуміла про що казала Даяна, якщо його ДНК на місці.. аварії, то він підлаштував її.

- А у вас немає збігів по базі?

- Поки що, ні.

Треба хутко забиратися звідси, бо якщо в них немає ДНК навіть після тог як він викрав Даяну, то це означає що він не попадеться коли вб'є мене.

- Коли я у вас була, мене переслідував один чоловік ви б не могли сказати хто він?

- Я перегляну камери та спробую вам допомогти. - Вона зайшла базу поліції та переглядала записи з того часу, як я вийшла після допиту.

- Ось цей чоловік? - вона повернула екран до мене, і зупинила запис. Це був він.

- Так, той що з сірим волоссям. Добре зараз спробую запустити розпізнавання облич. Треба буде зачекати до десяти хвилин.

- Добре, не поспішайте.

- Може ви чогось хочете?

- Дякую за турботу, детективе, ні зараз не треба.

Ми сиділи мовчки весь час поки програма працювала. Я писала Дереку, щоб дізнатися де він. він не відповідає навіть після п'ятої смс. Ні, ні, ні. він йому не потрібен. він його не забере.

Я написала Крісу, вибору не було.

"Ти знаєш де твій брат?"

"Думаєш він тобі зраджує?"

"Кріс, мені зараз зовсім не до цього, скажи чи ти знаєш де він"

" Я можу подивитися.Але ти будеш мені винна."

" Добре. Зроби це швиденько."

" Я не знаю де він"

Я побачила виклик від Дерека і сильно напружилася.

- Ти де?

- Все добре, я був зайнятий, бо домовлявся за літак, тож прямую вже в аеропорт.

- Добре, дякую. Будь дуже обережним.

 Ми попрощалися. Холодний укол страху почав слабшати, та детектив в щось втупилася в моніторі.

- Є якісь збіг?

- Так, але це не можливо.

- Чому? Він.. розшукується поліцією?

- Ні, він мертвий.

- Хто це?

- Руфус Беннет. За ним немає жодного злочину, офіційного, відомого нам, але те які чутки ходили про нього. У дев'яностих в нього було кредо у кримінальних колах "Багровий кат". І якщо він стежить за вами, то я б радила вам тікати якомога далі.

Я підвелася на ноги та зблідла як детектив від того що почула. Вона теж була в паніці, бо точно не знала що робити з цією інформацією. Я знову викликала таксі, але відкинула всі думки та поїхала в аеропорт до Дерека. Сподіваюсь батьки мені пробачать, за те що я зробила і зрозуміють мене.