Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

посилання слідчого щодо обсягу проведених слідчих дій у певний проміжок часу, не відповідають матеріалам справи і не ґрунтуються на вимогах національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини щодо порушення п. 3 статті 5 Конвенції, а саме: на рішення Європейського суду «Білий проти України», «Корнев і Карпенко проти України», «Петухов проти України», «Болдирєв проти України», «Прокопенко проти України», «Осипенко проти України», «Молодорич проти України», «Хайредінов проти України», в яких Європейським судом констатувалося про відсутність у рішеннях суду обґрунтування застосовності законодавчо визначених підстав для тримання особи під вартою в контексті обставин конкретної справи…» Логвиненко проти України, № 13448/07, 14 жовтня 2010 року

Фактичні обставини справи: у період з 2001 по 2008 роки медична допомога, що надавалася заявникові у зв’язку із його захворюванням на ВІЛ та туберкульоз, була неналежною. Зокрема, лікування ВІЛ взагалі не проводилося. Більше того, йому відмовляли провести аналіз крові для встановлення кількості CD‑4 імунних клітин. Декілька разів йому говорили, що він не зможе пройти антивірусну терапію, поки не пройде успішного лікування туберкульозу. З червня 2001 року заявника лікували від туберкульозу, але це лікування було неефективним. Окрім того, одужанню заважали фізичні умови перебування його під вартою в слідчому ізоляторі, так як умови в камерах там були неналежними. А в ізоляторі тимчасового тримання заявник навіть був змушений спати на голому матраці, без постільної білизни, у нього не було можливості митися, голитися та гуляти на свіжому повітрі, було вологе повітря, стіни покриті грибком та пліснявою, питна вода була іржавою, було холодно. Внаслідок поганих умов утримання заявник захворів бронхітом та пневмонією, а захворювання на туберкульоз стало хронічним. Заявник неодноразово скаржився у різні державні інституції щодо неналежних умов утримання на ненадання йому адекватної медичної допомоги, але все це було безрезультатним. У вересні 2006 року працівники Львівської прокуратури звернулися до адміністрації Сокальської колонії № 47 з проханням вжити термінових заходів для проходження заявником повного медичного обстеження. Після цього у листопаді 2006 року заявника направили до лікарні Херсонської тюрми № 61, але після переведення його медичне обслуговування не покращилося, а лікування ВІЛ так і не проводилося.

Суд встановив, що в цілому, у світлі висновків, що стосуються відсутності комплексного підходу до медичного спостереження за заявником, неефективного або відсутнього лікування туберкульозу та ВІЛ, та нездатності забезпечити фізичні умови, розумно адаптовані до процесу одужання заявника, державна влада не зробила щодо заявника того, що можна було б розумно очікувати від неї; були відсутні ефективні та доступні засоби юридичного захисту в рамках внутрішнього законодавства щодо скарг заявника на його лікування та умови тримання під вартою.

Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.

Суд визнав порушення статті 3, статті 13 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 55 Конституції України, стаття 248–1 Цивільно-процесуального кодексу України, стаття 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 17 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 року, п. 14 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25 травня 2000 року № 120 «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД», п. п. 2.1, 2.3 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 186/607 «Про організацію антиретровірусної терапії хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», п. п. 6.1, 6.6.1, 6.6.4, 6.6.4.3, 6.7 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 січня 2005 року N 45 «Про затвердження протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз».

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/rus? i=001–100972

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1287748225

Основні тези:

«Згідно з застосовними рекомендаціями лікування ВІЛ-інфекції у пацієнтів, хворих на туберкульоз, має розпочинатись негайно, якщо у пацієнта рівень CD‑4 лімфоцитів, який рекомендується перевіряти кожні кілька місяців, падає нижче певного граничного показника» (§ 73)

«Як передбачено в застосовних рекомендаціях, особливо важливим в лікуванні туберкульозу є дотримання спеціального режиму гігієни та руху. Суд передусім зазначає, що згідно із законодавством України лікування туберкульозу проводиться у спеціалізованих лікувальних закладах» (§ 74)

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, справа № 759/13557/14-к, суддя Дячук С.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42781196

Теза із рішення: «…ЄСПЛ у низці справ проти України, в яких скарги заявників стосувалися незабезпечення адекватного лікування під час тримання під вартою, встановив існування у національній пенітенціарній системі такої проблеми системного характеру (див., напр., рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), пп. 69–71, «Коктиш проти України» (Koktysh v. Ukraine), п. 86, «Похлебін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пп. 41–42, від 20 травня 2010 року, «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пп. 57–58, від 14 жовтня 2010 року)..»

2) рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року, справа № 759/16293/13-к, суддя Дячук С.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34489103

Теза із рішення: «…ЄСПЛ у низці справ проти України, в яких скарги заявників стосувалися незабезпечення адекватного лікування під час тримання під вартою, встановив існування у національній пенітенціарній системі такої проблеми системного характеру (див., напр., рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), пп. 69–71, «Коктиш проти України» (Koktysh v. Ukraine), п. 86, «Похлебін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пп. 41–42, від 20 травня 2010 року, «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пп. 57–58, від 14 жовтня 2010 року). ЄСПЛ неодноразово повторював, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов’язком держави (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan