read-books.club » Фантастика » Фаренго. Ч. 2. Гніздо 📚 - Українською

Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

142
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фаренго. Ч. 2. Гніздо" автора Володимир Львович Єшкілєв. Жанр книги: Фантастика / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 43 44 45 ... 101
Перейти на сторінку:
підніжжя однієї з таких веж, якій архітектор надав форму чотиригранного леза. Поряд із цим тисячометровим «мечем» дівчина відчула себе нікчемною.

«Я тут лише комаха. Але я вперта комаха», — сказала собі Оса і рушила до входу у вежу.

У велетенському й майже безлюдному лобіо Оса знайшла інформаційний термінал і дізналась, що адміністративні офіси і навчальні аудиторії коледжу розташовані від шістдесят сьомого до сімдесят п’ятого поверхів вежі.

Швидкісний ліфт виніс дівчину до потрібного рівня. У ліфті вона зауважила насмішкуваті погляди, які кидали на її зачіску та одяг молоді люди. Ще у транспорті, що доправив її до середмістя авреліанського мегаполісу, Оса побачила суттєву різницю між своїм вбранням і тим, у який переважно була одягнута молодь Астера. Груба фактура та різкі кольори провінційних лахів фатально контрастували з пастельними барвами та відчутною навіть на відстані прозорою невагомістю одягу столичної публіки. Справжнє свято смаку і стилю чекало її на набережній, якою звикли гуляти заможні астерійці й де панував вітринний настрій. Після «Білої троянди», де обходились переважно функціональними комбінезонами, Біла Набережна здалась Осі небаченим казковим краєм, населеним гібридами янголів і подіумних моделей.

Поїздка у ліфті остаточно зіпсувала настрій майбутній стюардесі. Вона зрозуміла, що її провінційність миттєво кидається місцевим у вічі.

«А що скаже приймальна комісія!?» — з цією думкою, що висвердлювала їй мозок, Оса зайшла на ескалатор, який доправив її до просторої зали з мармуровою скульптурою у центрі. На постаменті було зазначено, що монумент зображає героїчну стюардесу Цао Цинлю, випускницю коледжу, рятівним вчинком якої вже більш як століття пишається як навчальний заклад, названий її ім’ям, так і вся корпорація «Елмар Астролайнік».

У чому саме полягав героїзм Цао Цинлю, Оса прочитати не встигла.

— Ви претендентка Орбана Анс? — почула вона голос, що, здавалось, линув звідкись зі стелі.

— Т…так, — прошепотіла дівчина, майже розчавлена мармуровою парадністю зали та всевіданням невидимого воротаря.

— Ми раді вас бачити, — запевнив претендентку голос. — На вас чекають. Пройдіть, будь ласка, до блоку шістсот сімдесят три, кімната «Н». Правий коридор.

Оса рушила правим коридором. Доки вона дійшла до кімнати «Н», їй зустрілись дві дівчини у білих формених строях курсанток. Вони здались Осі істотами недосяжної досконалості. Обличчя курсанток променились красою і свіжістю, зачіски ідеально гармонували з макіяжем, а рухи відзначались тією шляхетною відчуженістю, в яку іноді вдається вкласти більше еротизму, аніж до відвертих вихилянь. А ще Оса вловила запах їхніх парфумів. Найшляхетніший та найприємніший з усіх тих запахів, які коли-небудь досягали її носика.

«Вступити до коледжу або здохнути!» — вирішила дівчина.

У призначеній кімнаті на Осу чекали дві молоді жінки, одягнені у консервативні костюми, які віддалено нагадували одяг шкільних кураторів. На пластронах їхніх сіро-сталевих піджачків сяяли зірчасті корпоративні емблеми «Елмар Астролайнік», а на службових бейджиках сріблились смужки, які означали рівні допусків. Жінки сиділи за великим й абсолютно порожнім столом.

— Добрий день, — промимрила Оса.

— Ви з півночі? — замість вітання запитала жінка, у котрої на бейджику було три срібні смужки. Запитувала вона офіційною мовою, достеменно подібною на ту, якою користувались шкільні вчителі й куратори.

— Так, мем, — відповіла претендентка й відчула, як від хвилювання її рот самовільно наповнюється слиною. Це відчуття було настільки огидним, що обличчя Оси судомно сіпнулось.

Працівники приймальної комісії перезирнулись.

— У вас є спадкові хвороби? — запитала та, у котрої було дві смужки.

— Ні, мем, — Оса опанувала себе надзвичайним зусиллям волі. — Я ж надала вам медичну довідку за формою «двісті вісімдесять шість», довідку Генетичної інспекції за формою «двісті два» та довідку про встановлені імплантати. Там є усі дані.

— Так, ми бачимо, — сказала леді-три-смужки. — А ще тут у нас є характеристика, надана шкільним вихователем-аналітиком. Треба визнати, дуже специфічна характеристика.

Лише тепер Оса зрозуміла, що стіл не порожній. Що на ньому, якраз перед членами приймальної комісії, знаходиться невидимий з її боку екран, на якому висвітлюється уся інформація про смішну селючку Орбану Анс.

«Тоді на фіга було запитувати про спадкові хвороби?» — хвиля злості миттєво змила усю її скутість. Або ці вилощені хвойди знущались із неї, або ж її відповіді пропускали через детектор брехні. В обох випадках Оса мусила прийняти бій.

— Аналітик зазначає, що ваша готовність до соціальної адаптації нижча за середній рівень, що у вашій психіці присутня протестна складова, — прочитала з екрана «трисмужкова». — Ви вважаєте, претендентко Анс, що суспільство несправедливе до вас?

— Ні, чому ж, — знизала плечима Оса. — Я вдячна уряду за те, що мені надали можливість безкоштовно отримати освіту, безкоштовно забезпечували мене харчами, спальним місцем і одягом. А ще мені надавали безкоштовні медичні послуги. Я дуже-дуже вдячна.

— Чому ви хочете вчитись саме у коледжі, що готує стюардів для карантинних станцій? — це вже питала леді-дві-смужки.

— Я завжди мріяла допомагати людям, мем.

— Вас не лякає, що наша навчальна програма передбачає претендентів з більш ґрунтовною загальноосвітньою підготовкою, аніж та, яку ви отримали у школі, де готують космодромних техніків? Вам доведеться оплачувати додаткові консультації. А ще багато і напружено працювати, щоб зрівнятись, скажімо, з випускниками міських гуманітарних шкіл.

— Я не боюсь труднощів, мем. Я до них звикла.

— Що ви маєте на увазі?

— Я з бідної родини, мем.

— Вас цікавлять гроші?

— Так.

— Ви вважаєте гроші найважливішою річчю в житті?

— Ні, мем, не вважаю. Так вважати було б не мудро… Проте дівчині без грошей не дуже комфортно.

— Ви самі будуєте свій стиль?

— Ні, мем, але я щойно звільнила свого стиліста.

— Навіть так! — оцінила жарт леді-три-смужки, посміхнулась Осі й раптом спитала:

— Ви свідома лесбійка?

— Перепрошую?

— Ми, Анс, бачили… фільми з вашою участю. Ви розумієте, про що йдеться. Там ви лише з дівчатами.

— Там я лише з однією дівчиною, мем. З однією-однісінькою. З тією, яку я кохала.

— Вже не кохаєте?

— Ми посварились, — сказала Оса й швидко додала: — Чоловіки мені також подобаються. І дигендери.

— Вам подобаються дигендери? — перепитала «двосмужкова».

— Хіба ж вони не люди? Серед них є дуже гарні й ніжні.

— А клони?

— Та вони ж озлоблені на весь світ, мем. І майже усі — небезпечні сектанти. Я, мем, не знаходжу спільної мови з клонами.

— Ви конфліктна людина, Анс?

— Я не починаю сварки. Але відповісти можу.

— У школі, коли дізнались про ваш намір вступити до Коледжу імені Цао Цинлю, вас почали позиціонувати, як майбутню працівницю секс-індустрії. Цей оціночний висновок, за нашими підрахунками, тридцять вісім разів виголошували у вашій присутності. Ви жодного разу не заперечили й не висунули аргументів, які доводили б протилежне. Чи можемо ми припустити, що ви погоджувались

1 ... 43 44 45 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 2. Гніздо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"