Читати книгу - "Наодинці з собою"

Одна з гіпотез стоїків щодо смерті полягає в тому, що смерть є згасанням вогнистої (тобто взятої від всесвітнього творчого вогню — насінного* розуму*) частки. Поступове згасання починається ще за життя істоти.

здержливість (ἐγκράτεια) VIII, 39

Налаштування* не виходити за межі того, що згідне з правним* розумом*.

Зевс: див. бог*.

зіщулення, зіщулюватися (συστολή, συστέλλω) I, 17; II, 10

Переважання доцентрового напружного поруху душі* внаслідок деяких емоційних станів. Відповідний грецький термін запозичено з медичної лексики, де він означає скорочення.

знання природи (φυσιολογία); пізнавати природу (φυσιολογέω) III, 3; VIII, 13; IX, 41; X, 9; знавець природи (φυσιολόγος) VIII, 50; IX, 41; X, 31

Одна з частин традиційного поділу античної філософії на знання природи, тобто фізику, знання звичаїв (у стоїків — знання пристрастей), тобто етику, та діалектику (тобто логіку). Оскільки природнича тематика переважала у філософів-досократиків, то ще відтоді усталилося окреслення «знавець природи» як синонім до «філософа». Цей слововжиток набуває нового сенсу у вченнях стоїків, які вважали життя за природою* найвищою метою людини і ознакою мудреця (знавця природи); таким чином, вони надали пізнанню природи ще й морально-етичного, а відтак і загальнофілософського значення.

існування (ὑπόστασις) IX, 1; X, 5; існувати (ὑφίστημι, ὑπάρχω) IV, 14; IX, 25; IX, 42; X, 9

Буття у вигляді окремого предмету*, наділеного, завдяки напружному* порухові духу*, якостями й цілістю, тривкими впродовж певного часу.

керівна частка (τὸ ἡγεμονικόν) II, 2; III, 4; III, 9; IV, 38; IV, 39; V, 3; V, 11; V, 26; VI, 8; VI, 36; VII, 5; VII, 16; VII, 17; VII, 22; VII, 28; VII, 33; VII, 55; VII, 62; VII, 75; VIII, 3; VIII, 43; VIII, 48; VIII, 56; VIII, 61; IX, 7; IX, 15; IX, 18; IX, 22; IX, 26; IX, 34; IX, 39; X, 24; XI, 18; XI, 19; XI, 20; XII, 1; XII, 2; XII, 3; XII, 33

Частина душі*, яка є центром всіх течій* духу* в тілі й організує живу істоту як психофізичну цілість. В розумній істоті керівна частка є осідком ума* (обидва терміни часто вживаються як синоніми), однак не лише його: вона також є джерелом уявлень* та устремлінь*. Повним синонімом є грецький термін «θυμός», який традиційно перекладають словом «серце».

кривда, кривдити, кривдне: див. справедливість*.

кругообіг, кругобіжне (περίοδος, περιοδικόν) V, 13; V, 32; X, 7; XI, 1; XII, 1

Стоїки вважали, що Всесвіт* розвивається не лінійно, а циклічно, щоразу повертаючись до початку — всесвітнього спломеніння*, після якого знову народжується й у новому кругообігу достеменно повторює всі події попереднього.

лаштувати(ся): див. устрій*.

легке серце: див. погідне серце*.

лякатися: див. страх*.

матерія (ὕλη) IV, 1; VI, 5; VII, 23; VII, 58; VII, 68; VIII, 3; VIII, 35; VIII, 50; IX, 9; IX, 14; IX, 36; IX, 37; X, 31; X, 33; X, 34; XII, 7; XII, 10; XII, 18; XII, 27; матеріальне (ὑλικόν, ἔνυλον) IV, 20; IV, 21; V, 13; VII, 10; VII, 29; VIII, 11; IX, 25; XII, 29

Пасивне, без'якісне й неоформлене начало Всесвіту*, якому надає якості, форми, руху й сенсу причинове* начало — розум*. Вживається також у переносному значенні щодо подій та обставин (зокрема, серединних речей*), чий етичний статус залежить від діяльної настанови розумної* істоти.

мати на серці: див. брати до серця*.

мати на умі: див. брати на ум*.

мислення, мисляче, мисленне (νοερόν) II, 12; III, 7; IV, 4; IV, 5; IV, 29; VII, 9; VII, 55; VII, 72; VIII, 2; VIII, 7; VIII, 41; VIII, 54; IX, 8; IX, 9; IX, 39; XI, 20; XII, 2; XII, 3; XII, 30

Наділеність умом*, здатність мислити*, виступання результатом мисленної діяльності.

мисль, мислити: див. думка1*.

мистецтво, ремесло (τέχνη) IV, 2; IV, 20; IV, 31; V, 1; V, 14; VI, 16; VI, 35; VII, 68; VIII, 50; XI, 5; XI, 10; XI, 37; мистецьке (ἔντεχνον, τεχνικόν) V, 32; VI, 14; VII, 54; XI, 10; митець, ремісник (τεχνίτης) V, 8; VI, 35

Антична традиція окреслює мистецтво або ремесло (розрізнення цих понять — продукт пізньомодерної доби) як наслідування природи. Наслідування завжди гірше за оригінал, тож і мистецтво не може бути досконалішим за природу; особливої сили ця теза набула в Платона, який вважав мистецтво подвійним наслідуванням: мистецтво — наслідування світу речей, який сам є недосконалим наслідуванням світу ідей. З іншого боку, той-таки Платон вдається до метафори мистецтва, виводячи образ творця Всесвіту як досконалого Ремісника (Деміурга). В дусі цієї метафори стоїки порівнюють розум* Всесвіту* як творче, причинове* начало із митцем, який обробляє сировину, тобто матерію*, згідно з правилами свого мистецтва, тобто згідно із законами природи*: за одним із визначенням стоїків, мистецтво полягає в тому, щоб «творити за певним шляхом і методою». Відтак кожне згідне з природою налаштування*, устремління* чи діяння є мистецьким, а подекуди й саму природу звано митцем.

мужність, мужнє (ἀνδρεία, ἀνδρεῖον, ἀρρηνικόν) I, 2; III, 6; III, 11; V, 12; VIII, 1; XI, 18

Чеснота, яка полягає в знанні того, що страшне*, а що не страшне, тобто що є вартим, а що не вартим ухиляння*.

налаштування (διάθεσις) IV, 25; IV, 33; V, 20; V, 25; V, 28; V, 34; VI, 30; VII, 66; VIII, 47; IX, 6; IX, 42; X, 1; X, 2; налаштовувати(ся) (διατίθημι, διάκειμαι) I, 7; I, 17; II, 12; VI, 5; XI, 13

Тривка внутрішня постава (в людини — передусім моральна та емоційна) і відповідна настанова до дії.

належне, належить (τὸ καθῆκον, καθήκει) I, 12; III, 1; III, 16; VI, 22; VI, 26; X, 3; XII, 17

Дія, котра, хоч і обґрунтована розумово, і згідна з природою, і навіть конечна для того, щоб не схибити, — сама собою не належить до чесноти, оскільки зумовлена принагідним станом*, а не тривким налаштуванням*.

напружне, напружуватися: див. потуга*.

насінне (σπερματικόν) IV, 14; IV, 21; VI, 24

Характеристика розуму* Всесвіту* (насінний розум), яка вказує на його здатність через спільний подих* всіх частин Цілого* проймати їх своїми вогнистими частками. Ці частки насінного* розуму* є начатками (сіменем), які зароджують в неоформленій матерії* все різноманіття предметів*, а в