Читати книгу - "Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом, Джуні Салем"

-Нічого особливого! Ти ж вже ходила по розпеченому вугіллю? 

-Що?! - мені не вистачає слів, так от який ритуал він мав на увазі!

-То ти не спитала в Афіфе? - він задумливо чухає підборіддя. - Добре, в мене ще є кілька хвилин. Той телепень в чалмі, Куда Бакс, місцевий факір. Дуже стійкий до вогню. Не знаю, чи Піфон може його спалити, але звичайне вогнище - ні, це я вже бачив раніше. А якщо вже Афіфе зібралась заміж, вона повинна пройти перевірку. 

Чекаю на продовження, але ельф мочить, наче йому неймовірно цікаво спостерігати, як два дужих чоловіки виносять щось схоже на мангал та витрушують на доріжку червоні від жару вуглі. 

-Щоб вийти аміж, треба походити по вугіллю?! - мене аж заціпило від такого дикунства.

-Якщо вона цнотлива, вогонь їй не нашкодить, - спокійно констатує Андріл, але я досі не розумію, до чого тут я.

-Гаразд, якщо Афіфе згодна, я не можу їй завадити, але ти щось казав про мене…

-Забув… Ти особлива гостя, уособлення жінки з великою силою, з тобою теж нічого не станеться. Йди, бо в Афіфе скоро заболить рука тобі махати. 

Все, я не встигла написати заповіт! На дерев’яних ногах повільно крокую до дівчат і збираю факти по краплині: жовтогаряче вбрання, особливе місце за столом поруч з нареченою, невмируща квітка Амортенції. Дуже символічно! Не знала, що я безсмертна знахарка, яка не боїться ні вогню, ні води. Шкода тут немає Кості, він би реготав до колік - ну а що цікавий сценарій для рольовки, а опіки знахарка вміє лікувати. До речі, цього я боюся найбільше. Якщо я виживу, моя репутація точно розлетиться на шматочки, бо я знаю тільки два засоби від опіків: олію та сирий курячий білок. І навряд чи вони врятують від того, що станеться з моїми ногами!

Я така налякана, що не розумію, що говорить мені подруга, а Афіфе якраз показує на доріжку, яка споступово спалахує і перетворюється на річку вогню. Вугілля містично поблискує червоними вогниками, там і тут кидаючи вгору іскри, а Куда Бакс скидає свої довгоносі черевики і починає танцювати. Йому тільки бубна не вистачає і вийшов би класний ролік для тіктоку! Рухи факіра стають все швидшими, він кружляє і жовтогарячий одяг нагадує палаюче вогнище - ще мить і фокусник наближається до “червоної доріжки”, а я закриваю очі. Що, як в нього не вийде і нас облишать у спокої? Коли ж набираюся сміливості розтулити повіки, Куда Бакс вже стоїть на іншій стороні майданчика. Живий-неушкоджений! І тепер наща черга пройти по вугіллю на очах всього Таун Вею.