Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

Він реально чекав моєї відповіді.

          - В очі заглядають, щоб душу побачити, а там вона мертва, - промовила і відвернулась.

До сходів йшла так, ніби ноги важили більше за мене.  Побачила, як Гліб іде в кабінет і зупинилась. Ні, я так не можу.  Пішла за ним слідом, та під дверима почула як він в трубку промовляє: «Досі?  Так навіть краще. Хай лишають як є – завтра приберемось». Більше всього в цей момент хотілось зомліти, та я прочинила широко двері і промовила:

        - Якщо ще не пізно – зупини це все.

Він впився у мене поглядом і відсунув телефон від вуха, але виклик не скинув.

         - Ні.

         - Не роби цього.

Він підійшов ближче і зазирнув так, що аж до печінок пройняло.

         - Чому?

        - Я завтра повідомлю. Повідомлю хто він і де шукати. Це тобі не потрібно.

        - Потрібно, - підніс слухавку і сказав одне слово. – Плюс.

Телефон полетів на стіл.

         - Навіщо?

        - Професійна звичка боротися з хвороботворними бактеріями.

Тиша ставала все голоснішою, та він її порушив.

      - Ти і твої бажання для мене дуже важливі, та це питання не передбачає компромісів. Лише тобі відомо, чи пробачиш мені це чи ні, та я нічого змінювати не стану і з розумінням прийму будь яке твоє рішення. Просто знай, що сьогодні на світі стало трохи чистіше.