read-books.club » Дитячі книги » У нетрях темнолісу 📚 - Українською

Читати книгу - "У нетрях темнолісу"

243
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "У нетрях темнолісу" автора Пол Стюарт. Жанр книги: Дитячі книги / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:

— Здається, він повертає назад, — уголос подумав Живчик. Ще один спалах, корабель вималювався ще виразніше.

— Кораблем крутить! — вихопилось у хлопця. — Він попав у смерч! Корабель дзигою крутився на місці, дедалі пришвидшуючи оберти.

І ось завертівся так швидко, аж Живчикові морозом сипонуло поза спиною. Вітер шматував грот, несамовито метлялись у повітрі снасті. Втративши керування, корабель безсило сунув у самий вир, у самісіньке серце бурі.

Несподівано з хмари сяйнув спалах, і кривуляста блискавка розтяла небо. Здавалося, вона цілила в корабель — і таки влучила в нього! Корабель похилився на борт. З нього випало щось невеличке, кругле; замерехтівши, як метеор, воно шугнуло вниз, у лісові хащі. Повітряний корабель почав і собі по спіралі спускатися слідом за ним.

Живчикові аж пересохло в горлі. Повітряний корабель каменем падав із неба.

У небі знову споночіло. Живчик то накручував на палець пасмо, то жував шарф, то кусав нігті. Спалахів більше не було.

— Хоча б одна блискавка! — благав хлопець. — Аби лиш я побачив, що там…

Ніби почувши його благання, кресонула блискавка, вихопивши з темряви простелений аж до обрію неозорий обшир. У мерехтливому світлі Живчик побачив три схожі на кажанів постаті; вони ширяли у повітрі поруч із падучим кораблем. Поки він приглядався, до них приєдналися ще дві, а потім ще, кожна з них стрибала з чардака, і всіх їх вітром відносило геть. Повітряні пірати покидали свій корабель. Восьма постать стрибнула з облавка лише за мить перед тим, як корабель увігнався у верховіття.

Живчик здригнувся. Чи всі корабляни встигли порятуватися? А корабель — розбився він ущент чи ні? А ті, хто вистрибнув — чи вдалося їм щасливо приземлитися?

Живчик швиденько спустився з дерева додолу і щодуху помчав туди, де впав корабель. Яскраво світила повня, нічна звірина не жаліла голосів. Дерева не відкидали тіней, і здавалося, ніби ліс накрили величезною сіткою. Якби не зламана гілка та запах жаристого зеленого віття, ніщо не нагадувало б про те, що недавно тут буяла гроза. Живчик біг, аж поки геть вибився з сил.

Хлопець зупинився, конвульсивно хапаючи ротом повітря, у боці так кололо, аж він зігнувся у три погибелі. Просто над його головою у верховітті голосно цвірінькали місяцівки.

А потім до Живчика долетів ще якийсь шум. Так наче щось сичало чи сіялося, наче мжичка.

Хлопець пішов на звуки. Здається, вони долинали з дерикуща, що ріс просто перед ним. Він відхилив гілку, і його зараз же обдало гарячою хвилею сильного жару.

На землі, наполовину вгрузнувши у ґрунт, лежала кам’яна брила. Вона була величезна, кругляста, а її неймовірно яскраве біле сяйво сліпило очі. Трава біля каменя посохла і скрутилась, а навислі над ним кущі звугліли. Живчик глянув скоса на камінь, прикриваючи очі від жару та сліпучого сяйва. Мабуть, це й був отой «метеор», що на його очах упав із корабля на землю. Хлопець озирнувся. І корабель, і команда мали б десь бути поряд.

Пронизливо заверещали місяцівки, чимось потривожені. Живчик ляснув у долоні — птахи полетіли геть. Залягла тиша, і в ній Живчик виразно розрізнив приглушене бурмотіння чиїхось голосів.

Хлопець поповз на звук. Голоси погучнішали. Забачивши високого, кремезного чоловіка з червоним обличчям і густою заплетеною бородою, він гулькнув за обламану гіляку. То був повітряний пірат.

— Краще б нам розшукати решту наших, — сказав пірат товстим тягучим голосом. І реготнув. — Як згадаю мармизу Сліво, коли той стрибнув… Білий, наче м’ясо тріски, а коло зябер аж зелено.

— Він щось замишляв, — сухо озвався у відповідь чийсь пронизливий голос. — Якесь паскудство.

Живчик виважився на руках, аби побачити, хто то говорить.

— Тут ти маєш рацію, Дозорцю, — похмуро мовив бородатий пірат. — Він просто місця собі не знаходив, одколи ми почали гендлювати залізним деревом. А ця грозова буря — чудова нагода поховати всі кінці у воду, або мене звати не Тем Човновод, — він помовчав. — Гадаю, хоч із капітаном усе гаразд.

— На все воля Неба, — озвався голос.

Живчик визирнув знову, але й далі бачив тільки одного з піратів. Для кращого огляду він став на гілку, аж тут — хрусь! — гілка не витримала його ваги.

— Що то було? — прохрипів Тем Човновод. Він обернувся і вп’явся поглядом у сріблясту сутінь.

— Мабуть, звірина бешкетує, — озвався другий пірат.

— А я так не думаю, — повільно мовив Тем Човновод.

Живчик лячно зіщулився. До нього наближалися ледь чутні кроки — хтось скрадався навшпиньки. Живчик звів голову. І просто перед собою уздрів широке, але з тонкими рисами обличчя істоти, на вигляд лише трохи старшої за нього і зовні схожої на ельфа-дубовика. Мабуть, це й був отой Дозорець.

Побачивши Живчика, ельф-дубовик здивовано нахмурився.

— Здається, я тебе не знаю! — промовив він нарешті.

— Щось знайшов? — гукнув Тем Човновод.

Дозорець не зводив із Живчика очей. Його вуха з китичками стали посмикуватись.

— Так, — відказав він тихо.

— І що воно таке?

— Май терпець! — закричав він у відповідь і вхопив Живчика за плече. Шерсть на волороговому хутрі відразу ж наїжачилась і кольнула ельфа в руку. Той заверещав, відсмикнув руку і заходився посмоктувати уколотий палець, не зводячи з Живчика підозріливого погляду.

— Ходи за мною, — наказав він.

— І що ж воно до нас припливло? — зацікавлено поспитав Тем Човновод, коли Дозорець і Живчик постали перед ним.

— Мале цибате казна-що, коли не помиляюсь, — відповів ельф і стис двома вузлуватими пальцями Живчикові руку вище ліктя.

— Хлопче,

1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У нетрях темнолісу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У нетрях темнолісу"