Читати книгу - "Ілон Маск"

оборони, і йому подобалася енергія молодих інженерів, але не їхня методологія. «Усе робилося так, ніби купка хлопчаків у Кремнієвій долині робили якусь програму, — каже Уорден. — Вони не спали ночами, пробували те, пробували інше. Я бачив сотні таких проектів, і мій висновок був, що це не спрацює». Перед першим запуском Уорден намагався застерегти Маска, надіславши листа йому, а також директорові DARPA, дослідницького підрозділу Міністерства оборони, ясно виклавши свою позицію. «Ілон погано відреагував на це. Він сказав: "Що ви взагалі знаєте? Ви просто астроном"», — розповідає Уорден. Але після того, як ракета вибухнула, Маск рекомендував, щоб розслідування від імені уряду проводив Уорден. «Це багато каже на його користь», — були слова Уордена.

Майже рівно рік після того SpaceX була готова ще раз спробувати запустити ракету. 15 березня 2007 року відбулося успішне тестове запалювання. Відтак 21 березня Falcon 1 нарешті запрацювала як слід, злетівши вгору зі свого оточеного пальмами пускового майданчика, линучи до космосу. Протягом кількох хвилин, поки вона летіла у своєму первісному вигляді, інженери час від часу повідомляли, що системи «на номінальному рівні», тобто з ними все гаразд. Через три хвилини після початку польоту перший ступінь ракети відділився і впав назад на Землю, і роботу, як і було заплановано, перебрав на себе двигун Kestrel, який мав вивести другий ступінь на орбіту. У центрі управління залунали вигуки несамовитої радості. На наступному етапі, через чотири хвилини після запуску, як і планувалося, обтікач зверху ракети відділився. «Ракета робила точнісінько те, що мала робити, — розповідає Мюллер. — Сидячи поруч з Ілоном, я подивився на нього і сказав: "Ми зробили це". І ось ми обіймаємося і віримо, що вона добереться до орбіти. І тут вона починає погойдуватися». Протягом трохи більше як п'яти славних хвилин інженери SpaceX насолоджувалися відчуттям, що вони зробили все правильно. Камера на борту Falcon 1 дивилася вниз і показувала, як Земля меншає і меншає в міру того, як ракета методично рухалася у космос. Але потім оте погойдування, яке помітив Мюллер, перетворилося на неконтрольоване смикання з боку в бік, апарат нахилило, він почав розвалюватися і зрештою вибухнув. Цього разу інженери SpaceX швидко вирахували, що пішло не так. Із витрачанням палива та його частина, що залишилася, почала рухатися всередині резервуару, плескаючись об стінки подібно до вина, збовтуваного у келиху. Плескання палива спричинило розхитування, і в якусь мить хлюпнуло достатньо сильно, щоб отвір, який вів до двигуна, залишився відкритим. Усотавши велику порцію повітря, двигун заглух.

Ця аварія була черговим нищівним ударом для інженерів SpaceX. Деякі з них провели близько двох років у роз'їздах між Каліфорнією, Гаваями і Кваджем. У той час, коли SpaceX могла б спробувати наступний запуск, пройшло б уже чотири роки після Маскової первісно запланованої дати, і компанія поглинала його зароблені в інтернеті статки з небезпечною швидкістю. Маск публічно заприсягся, що він доведе цю річ до кінця, але люди всередині компанії та за її межами припускали, що SpaceX, імовірно, може дозволити собі лише ще одну спробу— можливо, дві. Якщо фінансова ситуація і хвилювала Маска, він рідко виявляв це перед працівниками. «Ілону дуже добре вдавалося не обтяжувати людей цими турботами, — каже Спайкс. — Він завжди намагався донести до всіх важливість ощадливого бізнесу і досягнення успіху, але він ніколи не ставив питання: "Якщо ми зазнаємо невдачі, це кінець". Він був дуже оптимістичним».

Невдачі, схоже, аж ніяк не підривали Маскову візію майбутнього і не породжували сумнівів щодо його можливостей. Посередині всього цього хаосу він поїхав з Уорденом у тур по островах. Маск почав уголос міркувати про те, як острови можна поєднати в одну масу суходолу. Він подав ідею, що у маленьких каналах між островами можна збудувати стіни і потім викачати з-поміж них воду у дусі штучних систем, створених у Нідерландах. Уордена, також відомого своїми трохи божевільними ідеями, приваблювала Маскова бравада. «Те, що він про таке міркує, до певної міри круто, — каже Уорден. — Із того часу ми з ним обговорювали заселення Марса. Мене справді вразило, що це людина, яка мислить масштабно».

7

УСЕ БУДЕ ЕЛЕКТРИКА

Джей Бі Стробел має п’ятисантиметровий рубець, який перетинає середину його лівої щоки. Він заробив його в школі, під час експерименту на уроці хімії. Стробел зробив неправильну суміш реагентів, і лабораторна склянка, яку він тримав у руці, вибухнула, розкидавши шматки скла, один із яких розсік йому обличчя.

Ця рана залишилася з ним як почесний знак майстра-умільця. Вона з'явилася наприкінці дитинства, повного експериментів із хімікатами та машинами. Уродженець штату Вісконсин, Стробел збудував у підвалі свого родинного будинку велику хімічну лабораторію, у якій були справжні витяжні шафи та запаси хімікатів, які він замовив поштою, позичив або поцупив. У тринадцять років Стробел знайшов на звалищі старий гольф-кар. Він приніс його додому і привів у робочий стан, для чого довелося відновити електричний мотор. Було таке враження, що Стробел постійно щось розбирає, лагодить та знову збирає. Усе це було в дусі сімейної традиції Стробелів — робити речі своїми руками. Наприкінці 1890-х рр. прадід Стробела заснував Straubel Machine Company, яка створила один із перших двигунів внутрішнього згоряння у Сполучених Штатах і застосувала його на човнах.

Стробелів допитливий дух заніс його на Захід, до Стенфордського університету, куди він вступив 1994 р., маючи намір стати фізиком. Легко здолавши найскладніші курси, на які він тільки міг записатися, Стробел вирішив, що спеціальність «фізика» не для нього. Курси вищого рівня були занадто теоретичними, а Стробелу подобалося мати засмальцьовані руки. Він розробив свою власну спеціальність під назвою «інженерне проектування енергетичних систем». «Я хотів узяти програмне забезпечення та електрику і за їх допомогою контролювати енергію, — каже Стробел. — Це була комбінація комп'ютерних технологій із силовою електронікою. Я зібрав докупи всі речі, якими любив займатися».

Тоді ще не існувало руху чистих технологій, але були компанії, які пробували гратися з новими способами застосування сонячної енергії та електричними транспортними засобами. Стробел почав вишукувати ці стартапи, зависати в їхніх гаражах та набридати їхнім інженерам. Він також знову почав сам щось ладнати в гаражі будинку, в якому жив разом із півдесятком своїх друзів. Стробел купив «купу брухту зі значком Porsche» за 1600 доларів і перетворив її на електромобіль. Це означало, що Стробел мусив створити контролер для управління електричним мотором, із нуля зібрати модуль зарядки й написати програмне забезпечення,