Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

тінь, минуло, | немов вістка перелетна. 10 Як судно, що несеться по хвилястій воді, | коли перейде, то й сліду знайти не можна, | ані тропи кіля його у хвилях; 11 або як пташка, яка повітрям пролітає | і по якій годі знайти знак лету: вона б'є крилами легке повітря | і розтинає його із сильним шумом; | вона перелітає ним, розмахуючи крильми, | а потім не знайти знаку її перелету; 12 або як та стріла, що пущена до цілі: | прошите нею повітря вмить сходиться докупи, | так що й не відати, кудою вона пролетіла. 13 Отак і ми - заледве народились, і вже скінчились; | знаку жадної чесноти не можемо показати, | лукавство наше нас поглинуло.» 14 Бо безбожного надія - мов полова, несена вітром, | мов легка піна, що її буря розкидає, | мов дим, що його розвіває вітер: вона проходить, наче спомин про гостя-одноденця. 15 А праведні повіки будуть жити, | і в Господі їхня нагорода; | піклується про них Всевишній. 16 Тому і приймуть вони царство слави | і вінець краси з Господньої руки, | бо він правицею своєю захистить їх, | раменом їх охоронить. 17 Візьме за зброю свою ревність | і озброїть створіння ворогам на відплату. 18 Надягне справедливість, немов панцер, | і накладе, як шолом, суд нелицемірний. 19 Візьме за щит непереможну святість, 20 нагострить, немов меч, гнів суворий; | увесь світ піде з ним у бій проти безумних. 21 Цільні стріли-блискавиці вирушать, | і з хмар, немов з добре нап'ятого лука, полетять до цілі; 22 з метавки гніву жбурне силу граду, | вода у морі проти них залютує, | і ріки затоплять їх безпощадно. 23 Подмух Всесили проти них постане, | і, немов та буря, їх порозвіває. | Так то беззаконня спустошить усю землю, | і лиходійство по валить престоли сильних.

6. Напоумлення володарям 1-11; вартість мудрости 12-21; суть мудрости 22-23

1 Тож слухайте, царі, і розумійте! | Навчіться, ви, що правите аж по край світу! 2 Вважайте, ви, що верховодите безліччю, | та пишаєтеся юрбою народів ! 3 Це бо Господь дав вам владу, | від Всевишнього - зверхність; | він діла ваші розгляне й ваші заміри розслідить. 4 А що ви, бувши слугами його царства, не судили по справедливості, | ані закону не пильнували | ані за Божою волею не чинили, - 5. він страшно й швидко нападе на вас, | бо суд на вельмож суворий буде. 6 Малим прощають з милосердя, | а сильних - сильно покарають. 7 Бо Владика всіх ні перед ким не відступає. | Він не вважає на великість, | бо створив великого і малого, | і однаково піклується усіма, - 8 та могутніх чекає суворе слідство. 9 До вас, отже, володарі, слова мої, | щоб ви навчились мудрости та не провалились; 10 бо ті, що свято зберігають святощі, освятяться, | і ті, що їх навчилися, знайдуть оборону. 11 Тож прагніть моїх слів, | любіть їх, і вони повчать вас. 12 Мудрість пресвітла й нев'януща, - легко ті її лицезрять, які люблять її, | і знаходять її ті, які її шукають. 13 Хто її прагне, тим вона наперед дає себе пізнати. 14 Хто вранці вибирається до неї, той не буде трудитись: | сидьма її застане під дверима своїми. 15 Над нею роздумувати - обачности вершина. | Хто з-за неї не досипляє, той незабаром безтурботний буде. 16 Сама ж вона скрізь ходить та шукає тих, що гідні її, | і на стежках з'являється їм приязно | та йде назустріч кожній їхній думці. 17 Бо її початок найвірніший - то бажання поучення, | а дбання про поучення - то любов до неї, 18 а любов - це зберігання її законів, | а послух законам - це запорука безсмертя; 19 безсмертя ж робить нас близькими до Бога: 20 тож бажання мудрости веде до царювання. 21 Отож, володарі народів, якщо престоли й берла вам любі, | шануйте мудрість, щоб вам навіки царювати. 22 Що таке мудрість і як постала вона, я оповім, | не сховаю від вас таємниці. | Від самого початку я розсліджу, | виведу на яв знання про неї | і з правдою не розминуся. 23 Та з заздрістю заїлою на шлях не стану, | вона бо з мудрістю нічого спільного не має. 24 Велика кількість мудрих - спасіння світу, | і цар розумний - добробут народу. 25 Отож, повчайтеся моїми словами: | воно вам на користь вийде.

7. Як Соломон дійшов до мудрости 1-21; означення мудрости 22-30

1 Я теж людина смертна, як і всі інші, | первоствореного нащадок, який із землі походить. | У материнському лоні уклалось моє тіло; 2 за десять місяців стужавів я в крові - | із сім'я чоловіка й насолоди, що із сном приходить. 3 Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає, | і перший крик мій - плач був, як у всіх дитяток. 4 І вирощено мене в пелюшках старанно. 5 Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування. 6 Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід. 7 Ось чому я моливсь, і дано мені розум, | візвав я, і дух мудрости зійшов на мене. 8 Її волів я радше, ніж берла й престоли. | Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею. 9 А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, | бо все золото на світі перед нею - піску дрібка, | а срібло - як болото, супроти неї. 10 Я полюбив її понад здоров'я і вроду, | я волів її мати над світло, | бо блиск від неї сну не знає. 11 От і прийшли до мене з нею разом усі блага, | і в руках її багатство