Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Я ж для тебе стараюсь, — пробубніла під ніс дівчина. Вона ледве стримувала хлопця, що вперто опирався її допомозі.

За кілька секунд виявилось, що в будинку в цей час знаходився не єдиний підлеглий Костянтина. До кухні на крик прибігли ще два досить молоді чоловіки, які одразу ж накинулись на Ярину, яка намагалась задушити ковдрою їхнього колегу. Ледь живий Сашко, на щастя, так і не досягнув стадії курки гриль, коли з нього стягли дівчину, яка єдине, що встигла викрикнути, до того як її повалили на підлогу «Пательня!».

Здавалось, чоловіки тільки зараз зрозуміли, що ж насправді трапилось на кухні. Один, вочевидь найкмітливіший, вже за хвилину встиг збігати за вогнегасником і врятувати приміщення до перетворення на руїни.

Минуло десять хвилин, коли вогонь на кухні згас, а всі четверо видихнули. Вони відкрили всі вікна на поверсі, але дим і пекучий сморід продовжував різати ніздрі.

— Мені кінець, — бідкався нещасний Сашко, якого ще вчора попередили, аби він не бісив кримінального авторитета. Він вже розповів, що все сталось через рокові пошуки пляшки олії. Виявилось, що в одній з двох однакових пляшок з-під олії таємно переховувався спирт, який хлопець необережно пролив.

— Костянтин покарає? — обережно поцікавилась дівчина й присіла на стілець поруч із Сашком. — Це ж ти ще вчора картоплю приніс, — вона одразу замовкла, як зловила приречений погляд хлопця. — Не хвилюйся ти так, — вона спробувала надати своєму голосу веселих нот, — все ж не так погано. Можливо, він нічого й не помітить?

— Так, звісно, чого це я рознервувався? Пів кухні згоріло до біса! Не помітить! Тут дим застилає увесь поверх! Не помітить! А нас чотирьох ти взагалі бачила? Не помітить, — здавалось, у Сашка почалась істерика від страху за власне майбутнє. Але він мав рацію, вигляд присутніх та гар на їхніх обличчях та речах залишав бажати кращого. Два інших чоловіки лише зі співчуттям косились на свого невдалого колегу.

— Можливо, ми ще встигнемо прибратися? — Ярина звернула до підлеглих Костянтина погляд сповнений щирої надії на світле майбутнє.

— Якого біса тут взагалі трапилось?! — голосний крик у коридорі змінився лиховісним кашлем, який не віщував аж нічого доброго присутнім на кухні людям.