Читати книгу - "Піраміда Сонця, Олександр Петрович Ємченко"

У Троянській війні Посейдон був на боці ахейців, Зевс же підтримував троянців. Щоб не викликати гніву Громовержця, бог моря допомагав ахейському війську таємно. Одного разу, залишивши свою колісницю у глибокій морській печері, він вийшов на берег, перевтілився у віщуна Калханта і подався до ахейського стану, що панічно відступав під натиском троянців. Дзвінким голосом повелитель моря звернувся до двох воїнів:

— Ви врятуєте ахейське військо й кораблі, якщо згадаєте про власну мужність і відвагу. Не треба лякатися троянців, хоча вони й прорвалися крізь браму…

Проявив себе Посейдон і в фіналі Троянської війни. Кінь, збудований йому в жертву, як відомо, став фатальним для Трої.

Такий в загальних рисах портрет бога, ім’я якого випало восьмій планеті нашої сонячної домівки. Після Зевса він був найшанованішим у стародавньому світі. І сьогодні мешканці третьої планети часто згадують морського бога — серед моряків усього світу існує звичай «посвячувати Нептуну» тих, хто вперше перетинає екватор.

А що знаємо ми про саму планету, яку нарекли ім’ям такого популярного бога? Гай-гай, похвалитися тут особливо нічим, за винятком хіба що того, як було відкрито це небесне тіло. Виявлення Нептуна є надзвичайним досягненням людського розуму — планета була відкрита на «кінчику пера».

Завжди, коли заходить мова про унікальну історію відкриття Нептуна, автори науково-популярних книг з астрономії люблять ефектно заявляти, що це відкриття здійснено одним астрономом на «кінчику пера», тобто за письмовим столом. Насправді трансуранова планета була відкрита об’єднаними зусиллями англійських, французьких і німецьких математиків і астрономів.

Все почалося з «неправильного» руху Урана, котрий весь час відхилявся від свого курсу. За теоретичними розрахунками він мав рухатись по чітко визначеній орбіті, а виходила якась недоладність — планета постійно збочувала з визначеного космічного «путівця», немов хтось невидимий сіпав чи відтискав її. «Чи не хильнув десь старий Уран?» — жартували німецькі пивовари. Жарти жартами, а в науковому світі наростала сенсація — велетенська планета не підкорялася законам небесної механіки. Спочатку вчені розгубилися, а потім врешті-решт дійшли висновку, що за Ураном крутиться ще одна планета.

Директор Дерптської обсерваторії Йоганн Медлер з цього приводу писав у 1841 році: «Ми доходимо висновку про існування планети, що діє на Уран і збурює його. Ми можемо навіть висловити надію, що в недалекому майбутньому математичний аналіз реалізує свій найбільший тріумф — відкриття, здійснене очима розуму там, куди безпосередньо погляд людини не в змозі проникнути».

Минуло п’ять років, і передбачення Медлера справдилося. Зауранову планету шукало багато астрономів. Поталанило двом — французу Урбену Левер’є й англійцю Джону Адамсу. Незалежно один від одного, вони здійснили подвиг, гідний видатного математичного розуму, — теоретично розрахували орбіту восьмої, ще невидимої планети.

Джон Адамс провів обчислення на 10 місяців раніше від свого паризького колеги. 21 жовтня 1845 року результати своїх досліджень він подав ученим Грінвічської обсерваторії. Але 26-річному випускникові Кембриджською університету… не повірили… Надто малоймовірним здавалися його обчислення. Вчорашній студент був скромною людиною, і тому не став наполягати на перевірці істинності своїх розрахунків.

Інакше діяв Урбен Левер’є. Нанісши на папір координати нової планети, він, не гаючи часу, написав до Берлінської обсерваторії: «Шукайте нову планету у сузір’ї Козерога. Точність розрахунків гарантую». 23 вересня 1846 року професор Йоганн Галле спрямував свій рефрактор у вказаному напрямі і побачив… планету.

Коли про це довідалися англійці, вони тільки руками розвели. Лаври першовідкривача пропливли мимо них. Почалася боротьба за пріоритет. Оскільки Джон Адамс перший обрахував координати нової планети, англійці цілком законно претендували на першість у її відкритті. Французи відхиляли ці домагання на тій підставі, що саме підрахунки Левер’є вказали астрономам нове небесне тіло.

Сварку розв’язали самі винуватці ажіотажу. Вони подали один одному руку дружби, заявивши, що жоден з них не претендує на авангардність у відкритті планети. Головне, що вона врешті-решт відкрита. Вшановуючи пам’ять популярного бога моря, нову планету назвали його ім’ям.

Отаким «кмітливим» виявився кінчик звичайного пера в руках людей, що мали на плечах неординарні голови.

Що ми сьогодні знаємо про планету Нептун? Наші знання про небесні тіла пропорційні тій відстані, що відділяє їх від Сонця, — чим далі планета, тим менше даних про неї. Як відомо, Нептун не спостерігається на небі неозброєним оком. Теоретичні розрахунки і телескопічні дослідження засвідчили, що він віддалений від Сонця на 4,5 мільярда кілометрів. Його радіус дорівнює 24 300 кілометрам, тобто майже чотирьом земним. Сонце освітлює цю планету в 900 разів слабше, ніж Землю. Рік на Нептуні триває майже 165 земних років. Отож з часу відкриття планети на ній не минуло ще й року. А ось навколо своєї осі Нептун, не зважаючи на гігантські розміри, обертається, як дзиґа, — за 15. годин 48 хвилин.

Атмосфера планети складається з молекулярного водню з невеликими домішками метану. Температура її зовнішніх шарів становить мінус 200 градусів.

Хімічний склад самої планети такий, як і Урана, тобто її основу становить заморожена вода та сполуки різних металів і кремнію.

Як і передбачав С. К. Всехсвятський, всі планети-гіганти мають газо-пилові кільця. Не став винятком і Нептун. Кільця навколо нього побачили того ж року, коли виявили і саму планету. Здійснив це англійський астроном Вільям Ласселл, той самий, що відкрив кілька супутників Сатурна й Урана. Йому ж належить і честь відкриття першого супутника Нептуна — Тритона, названого ім’ям давньогрецького міфічного персонажа Тритона, сина Посейдона, котрий, щоб викликати або втишити бурю на морі, завжди сурмив у ріг із морської мушлі.

Це настільки цікаве небесне тіло, що варто на його характеристиці зупинитися грунтовніше. У діаметрі Тритон сягає 3 200 кілометрів, віддалений від планети на 354 000 кілометрів. Це єдиний з великих супутників планет, що рухається по орбіті у зворотному напрямку, тобто протилежному напряму обертання планети навколо своєї осі.