Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90"

про обід, вони обговорювали стан справ експедиції. Закінчувався контрольний час виходу корабля із Сонячної системи, а ситуація склалася так, що вони мусили тут залишатись і надалі. ІДе ламало весь графік наступного руху. А найгірше було те, що результати, заради яких йшли на такі серйозні порушення, виявилися мізерними. Точніше, їх взагалі не було: Ніо ніяк не міг відшукати Еву.

Кожної миті Рокар чекав повідомлення з Землі й водночас побоювався, що не почує нічого втішного. Він давно вже картав себе за те, що послав цього зеленого хлопчиська, космонавта, який, власне, не тільки космосу, життя ще не бачив, з таким ризикованим завданням. Знайти глибоко законспірованого агента, який по тривозі пішов у підпілля, навіть йому, Рокару, було б нелегко. Для цього потрібно було мати щонайменше групу. Та де її взяти? Терз зник. Єдина людина, яка могла б працювати за тих умов. Пошуки нічого не дали. Це непокоїло й насторожувало Рокара.

Тіш часом на Місяці, природному супутнику Землі, терміново розширяли й дообладнували довгострокову космічну базу. Вирішили залишити тут для постійної роботи загін космонавтів із дев’яти чоловік. І хоча база розташована була на тому боці, який ніколи не повертався до планети, всі приміщення заховали в грунт або замаскували під скелі, щоб максимально затруднмти виявлення комплексу.

Комісія, яка працювала над загадкою загибелі трьох космонавтів, не дійшла однозначного висновку. Встановлено лише, що базою було прийнято сигнал посадки космоплана, який зазнав аварії. Певно, космонавти вирушили на допомогу.

Словом, часу згаяли чимало, а результатів — жодних. Що далі?

— Припустімо найгірше: ми — під спостереженням! — Уро чекав реакції Рокара.

— Давно?

— З того часу, як висадили наших людей на Місяць і Землю.

— Я вже міркував над цим, — Рокар торкнувся клавіші відеоінформатора, розвернув дисплей так, щоб екран було видно Уро. — Ось, прошу. Смерть чоловіка Еви, головної діючої особи нашої наукової програми. Це пересторога. Нам і Еві. Та ми про все, що скоїлось, довідались із великим запізненням, а Ева ще деякий час змушена Сула працювати над програмою. Тоді знищується база на Місяці. Космонавти загинули, комплекс телезв’язку зруйновано могутнім опроміненням. До речі, спеціалісти не виключають, що саме для цього потрібно було так багато енергії, і фідер не витримав.

— Все дуже схоже на правду, тому виникає сумнів.

— Тепер з’являємось ми, — Рокар поплескав долонею по столику. — Що ми можемо зробити за такої ситуації? Звісно, послати на Землю заміну. Для цього в нас було двоє. Але Терз зникає…

— І тому на Землю ви посилаєте Ніо, — гмукнув Уро. — Він вчився з Терзом. Жив з ним поряд. А що коли Терза заслано до нас? Космонавти загинули, Еті загинув, Ева не подає ознак життя. Залишилось прибрати Ніо — і жодних проблем. Вас не насторожила така ситуація?

— Ніо в небезпеці, — вів далі Уро. — До того ж ми не знаємо, що має на меті наш противник. Гадаю, справа не тільки в тому, щоб перешкодити нашій роботі. Тут щось інше…

— Аби ми знали, хто він, наш противник? А що як нас просто досліджують і жертви — це наслідок нещасливих випадків?

Вони помовчали. По паузі Рокар сказав:

— Мені іноді здається, що, як і наші представники є на Землі, так само й на планеті Кіфі живуть або таємно стежать за нею представники більш високої цивілізації. Чого варті самі міфи про “літаючі тарілки”? Їх спостерігають і на Землі, й на Ерасі, і на Кіфі.

— Так, — погодився Уро. — В цьому є щось спільне. Вони всюди… Але що за тим криється? Яка в них мета?

— Мені здається, що, зайнявшись з’ясуванням причин мегадемій в масштабі Всесвіту, ми втрутились у зону чужих інтересів. Однак, думаю, ні сьогодні, ні завтра ми ще не дістанемо на це відповіді. Та певен, що у нас іще буде час розібратися в цьому. Але Терз… — Рокар стиснув кулаки. — Хто б не був наш противник, вони ж розуміють, що зникнення члена екіпажу в польоті — надзвичайна подія.

Нараз голосно загув зумер відеоінформатора, і Рокар натиснув потрібну клавішу.

— Вас викликає Земля. На зв’язку по спеціальному каналу через Місяць абонент, який не назвав себе.

Розділ восьмий

— Я знайшов її. Вона тут. Матеріали з нами. Вже закодовані. Спочатку прийміть роботу. Вона наполягає.

Двоє, чоловік і жінка, сиділи на краю обмілини, підставивши обличчя яскравим променям літнього сонця. Поряд із ними стояв, встромившись носом у берег, човен. У тіні від борту на рушнику була розкладена нехитра їжа і стояв чорний апарат.

Ніо встромив у паз апарата схожий на олівець стержень і пересунув важіль.

— Не хвилюйся, Ево. Вони приймуть усе протягом хвилини. Розшифрують інформацію — це займе небагато часу. Почекаємо.

Ніо посолив хліб, відкусив зеленої цибулі й почав жувати.

— Хочеш картоплі? — він відкрив кришку каструлі, понюхав. — О боже, який запах!

— Можна позаздрити твоєму спокою. — Ева безвідривно дивилась на воду. — Такий апетит…

— А чом би й ні? Гарна погода, чудовий краєвид і вродлива жінка поряд. Чого ще треба для доброго настрою?

Ніо говорив веселим голосом, проте обличчя його залишалось серйозним. Апарат пискнув.

— Вони викликають нас. — Ніо витягнув із коробочки дві невеликі чорні пластинки.

Одну приклав до скроні Еви, другу — собі.

— Ево, — почули вони далекий голос Рокара. — Ево, — повторив він голосніше, щоб автоматична система настроювання відрегулювала звучання.

— Так, я вас чую.

— Вітаю тебе, дівчинко. Ми прийняли вашу таку важливу інформацію. Вже почали її опрацьовування. Проте, хоч і не маємо ще остаточних висновків комп’ютера, можу сказати, що попередні результати підтверджують наші припущення. Ти розумієш, що я маю на увазі?

— Розумію, — тихо мовила Ева. — Для тривоги стало більше підстав, аніж було раніше.

— Звичайно. І наша розмова — теж ризик. Тож говори стисло, тільки про головне.

— Справа в тому, що мегадемії на Землі протікають у помітно послабленому вигляді. Якщо порівняти з тим, як вони протікають у нас, на Кіфі, або на Ерасі.

— Ти не здогадуєшся чому?

— У мене таке враження, що хтось намагається обмежити масштаби захворювань шляхом введення в біосферу планети спеціальних речовин. І хоч ми зафіксували тільки дві такі порції, робилося це і раніше. Так, багато циклів до нас була здійснена велика ін’єкція речовини, яку на Землі пам’ятають як Тунгуське диво. Вибуховим розпорошенням за короткий час удалося провести глобальну стерилізацію атмосфери від певних вірусів. Це відвернуло спалах мегадемії.

— Що розпорошується?

— Речовини, які пригнічують реплікаційну функцію вірусів.

— Точніше.

— Комплекси сполучення металів з низьким ступенем окислення.

— Зрозуміло. Дякую за роботу. Готуйся до повернення.

— Ні, — твердо