Читати книгу - "Понтиїзм. Казки кінця світу"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Щось не пригадую.
— Ну, згадай. У малого, підліток іще зовсім, знайшли невиліковну хворобу крові. І останнім його бажанням був орал від якоїсь кінозірки. Батьки тоді півсвіту об’їздили. Скандал у медіа роздули. Мовляв, їм, що, жалко. Їм іще жити й жити, а вони жлобляться.
— Так, їхня правда, немає меж підступності жіночій.
— І не кажи. Малий, кажуть, батькам так і не вибачив, що вони не задовольнили його єдиного та останнього бажання.
* * *
Іншим разом, особливо щасливі після казки, вони говорили про кров і екстремістів.
— Кров — це ти. Це твій ідеальний ідентифікатор, типу відбитків пальців. Вона назавжди така. Вона незмінна.
— Гомі-піпл… Ми як кров. Ми понад расами, понад кордонами. Ми як кров. Кров переділяє людей за групами крові. Ми переділяємо всіх лише на дві.
— Знаєш, кров давно ділила людей. Різала людей на касти. Типу народне радіо передає — у такому-то селі шукають такого-то кухаря з такою-то групою крові. Чи банкіра, з отаким от чітко визначеним типом крові.
— За цим ховається інше. Я десь читав, що людина з першою групою крові, резус негативний, є універсальним донором. А з четвертою, резус позитивний, є універсальним реципієнтом. Уловлюєш, до чого це я?
— Щось не дуже.
— Кров визначає тебе. Чи ти можеш віддати людям чи навпаки — можеш приймати. До винайдення казки ми з тобою мали вирішувати — чи приймати в себе, чи віддавати себе іншому. Розумієш? Але за цим іще далі крок…
Вони були на одній хвилі, любов струменіла між ними і думки передавалися без слів, як бездротовою мережею.
— Далі крок до життя, — продовжив другий, — ти можеш бути творцем і віддавати у світ свої творіння. Бути донором, вкладати себе. Або можеш бути ідеальним реципієнтом, сприймачем.
— Точно. Народженим засвоювати. І, залежно від епох, виживають ті чи ті. У тій же книжці згадувалося, що кров визначає нашу здатність виживати. Переносити хвороби. Опиратися їм. Вимирали від епідемій цілі країни. Та кілька одиниць…
— Кілька одиниць лишалися вцілілими, — підхоплював другий, ніби зчитуючи з очей першого всі слова. — Так і тепер. І залежно від епохи, від бацил, що довкола, від війни, час покаже, хто лишиться в живих.
— Реципієнти чи донори.
Пауза.
— Ми з тобою однієї крові, — сказав VitAnal.
І вони вперше поцілувалися, перемазуючи кров’ю губи та бороди.
* * *
Вони говорили про мистецтво.
— Про що справжнє мистецтво?
— Про любов і кров. Чим ми з тобою і займаємося.
* * *
Вони говорили про свою країну.
— Я думаю про наше життя тут і згадую історію про дружину, яка наклала купу мимо туалету. Чоловік змусив її все зжерти. І вона, перемазана гівном і сльозами, питається в натовпу відретушованих анонімів: «Чи варто жити з цим чоловіком?»
— Ми в цьому випадку ще навіть не встигли насрати. А держава все одно змушує нас їсти це гівно щодня.
* * *
Іншим разом згадалася інша історія.
— А пам’ятаєш того чувака, якому зробили операцію на очах і він прозрів?
— Угу, довелося не тільки ремонт у квартирі робити…
— А й дружину міняти. Знаєш, мені здається, що якби ми всі прозріли в один момент якогось одкровення, то ми зробили би ремонт у цій країні.
— Ну, і дали б відставку цій зрадливій брехливій дружині.
* * *
Іншим разом вони говорили про інші світи.
— Якщо придивитися трошки уважніше, то зрозумієш, що це навіть не третій світ. Ні.
— Це справжній кінець світу.
— Заражений смертельною хворобою кінець, на якому ми всі стрибаємо над прірвою.
* * *
Вони говорили про смерть.
— Ніде ти не зустрінеш такого міксу Еросу і Танатосу, як на цих сайтах. Відоси розірваних, пошматованих тіл солдатів і жертв війни. А поруч напис: «Можливо, вам сподобається ще таке» і посилання на порно з їхніми блядськими вдовами.
— Лібідо і мортидо ніколи не були такими близькими і такий контент робить модераторам відмінний трафік.
— Щось твій дискурс під казкою зовсім двинувся. Часом, не передоз?
Другий розсміявся і відповів:
— Ні, просто іншими словами цю порнуху не назвеш.
І раптом:
— Чому, коли ми щось починаємо розуміти у цьому житті, нас викреслюють зі списків живих? Витирають із книги життя. І що ми в ній залишимо? — Його голос переходить на крик, — сотні акаунтів? Тисячі лайків? Купу гівна!!!
— По смерті лишаються не видалені коменти, непроглянута стрічка новин і десятки невдалих перекособочених світлин із твого похорону, на яких усі повідмічалися і тепер знову розводять коменти, проливаючи віртуальні сльози.
Останні слова ледь чутно.
За мить обидва починають сміятися.
— Іди сюди, до мене.
Вони вперше обіймаються, вражені ніжністю доторків і тепла, що струменіє їхніми тілами. Десь у глибинах зароджується хвиля справжнього бажання. Бажання, як протиотрути смерті.
— Дай я тебе всотаю, милий.
Вони посміхаються. Погляди зустрічаються, і їм уже не потрібна казка. Не потрібні слова.
Вони однієї крові.
Яма
1
Далекі відблиски блискавиці та грому. Хмари пришвидшують свій біг, вкриваючи зорі. Сновигання хмар розтягується незчисленними коліями небесної залізниці. Вузли горішнього зв’язку скручуються, розплітаються, і тільки ледь чутно, як гримлять нічними небесами потяги.
Потяги несуться до чистилища з тоннами загублених почорнілих душ, які позлипалися і скидаються на кипу рідкого вугілля. Потяги котяться, а небесні кочегари з почорнілими крилами скидають лопатами паливо душ у пащеку вогню.
— Фууух, нарешті, — каже янгол.
— Ага. Ще трохи і будемо вдома, — відповідає інший, погладжуючи брудні крила і поволі дістаючи цигарку.
— Вогню не знайдеться?
І яскрава блискавка розріже навпіл ніч.
2
Країна тихо спить. Вони летять над містами і полями, ніби намагаючись осягнути всю велич і красу сплячої красуні, яка ось-ось прокинеться. І розбудить її не палкий поцілунок анонімного користувача Prince.
Янголи повертаються до свого дому.
— Нам уже нічого робити тут, — каже перший.
— Усіх не врятуєш, — тихо відповідає другий.
Вони прощаються зі світом, який буде знищено за кілька хвилин.
Янголи пролітають над поснулими і спустілими містами, що згори скидаються на скелети прадавніх могутніх тварин.
Бентежний вітер холодить їхні п’яти, і вони чимдуж біжать небом.
Янголи
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Понтиїзм. Казки кінця світу», після закриття браузера.