read-books.club » Публіцистика » Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською
Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь"
34
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: Публіцистика / Езотерика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
мені варто тільки присісти та написати невелику річ, щоб отримати великі гроші; а я не в силах був створити жодного рядка, і коли, послухавшись поради одного нерозумного чоловіка, здумався було змусити себе силоміць написати сякі-такі статейки для журналу, це було мені до того важко, що нила моя голова, боліли всі чуття, я бруднив і роздирав сторінки, і після двох, трьох місяців таких тортур так розладнав здоров’я, котре й без того було поганим, що зліг у ліжко, а до того долучені недуги нервові і, нарешті, недуги від невміння пояснити нікому в світі свій стан так мене виснажили, що був я вже на краю гроба. І двічі траплялося майже те саме. Один раз, на додачу до всього цього, я опинився у місті, де не було майже ні душі мені близької, без усяких коштів, ризикуючи померти не тільки від хвороби і страждань душевних, а навіть від голоду. Це було вже давно. Спасенний я був государем. Неждано до мене прийшла від нього допомога. Чи почув він серцем, що бідний підданий його на своєму неслуживому і непомітному поприщі помислив зіслужити йому таку ж чесну службу, яку зіслужили йому інші на своїх службових і помітних поприщах, чи це був просто звичайний вияв милості його. Але ця допомога мене підняла одразу. Мені було приємно цієї хвилини бути зобов’язаним йому, а не комусь іншому. До причин, що спонукали мене взятися з новою силою за труд, приєдналась ще й думка, — якщо удостоїть мене Бог зробитися справді людиною близькою для багатьох людей і достойною справді любові всіх тих, котрих люблю, — сказати їм: «Не забувайте ж, мене б не було, може бути, на світі, якби не государ». Ось якими бувають обставини. На додачу скажу вам, що у цей же самий час я повинен,був вислуховувати звинувачення в егоїзмі: багато хто не міг мені вибачити моєї неучасті у різних справах, котрі вони затівали, на їхню думку, для блага загального. Слова мої, що я не можу писати і не повинен працювати ні для яких журналів й альманахів, сприймалися як вигадка. Саме життя моє, котре я вів у чужих краях, приписане було сибаритському бажанню насолоджуватися красотами Італії. Я не міг навіть пояснити нікому з найбільш близьких моїх друзів, що, окрім нездоров’я, мені потрібне було тимчасове віддалення від них самих, з тим саме, щоб не втрапити у фальшиві стосунки з ними і не завдати їм же прикростей, — я навіть цього не міг пояснити. Я чув сам, що мій душевний стан до того зробився дивним, що жодній людині в світі я не міг би розказати його доладно. Силкуючись відкрити хоч би одну частину себе, я бачив тут же перед моїми очима, як моїми ж словами туманив і морочив голову людині, яка мене слухала, і гірко розкаювався за одне навіть бажання бути відвертим. Клянусь, бувають настільки трудні становища, що їх можна уподібнити тільки становищу того чоловіка, котрий перебуває в летаргійному сні, котрий бачить сам, як його погребають живого, і не може навіть поворухнути пальцем і подати знак, що він ще живий. Ні, бережи Боже в ці хвилини перехідного стану душевного намагатися пояснити себе якій-небудь людині; треба бігти до одного Бога, і ні до кого більше. Проти мене стали несправедливими багато, навіть близькі мені люди, і були в той же час зовсім невинуваті; я б і сам зробив те саме, перебуваючи на їхньому місці.
Те саме і в ділі Іванова; якби сталося, що він помер від бідності й нестачі коштів, одразу б все до одного переповнилося обуренням проти тих, котрі допустили це, пішли б звинувачення у байдужості та заздрості до нього інших художників. Якийсь драматичний поет склав би з цього сентиментальну драму, якою б розчулив слухачів і подвигнув би гнівом проти ворогів його. І все це був би обман, тому що дійсно ніхто не був би істинно винним у його смерті. Один тільки чоловік був би безчесним і винним, і цим чоловіком був би — я: я пережив майже той самий стан, випробував його на власному тілі і не пояснив цього іншим! І ось чому я тепер пишу до вас. Владнайте ж це діло; інакше — гріх буде на вашій власній душі. З моєї душі я вже зняв його цим самим листом; тепер він повиснув на вас. Зробіть так, щоб не тільки були видані Іванову ті мізерні кошти, які він просить, а ще зверх того одноразова винагорода, саме за те, що він працював довго над своєю картиною і не хотів у цей час нічого робити стороннього, як не примушували його інші люди і як не примушували його власні злидні. Не скупіться! гроші всі винагородяться. Достоїнство картини вже починає розумітися всіма. Весь Рим починає говорити голосно, судячи навіть з її нинішнього вигляду, в якому ще далеко не виступила вся думка художника, що подібного явища ще не показувалося з часів Рафаеля і Леонардо да Вінчі. Буде закінчена картина — найбідніший двір у Європі заплатить за неї охоче ті гроші, які тепер платять за віднайдені картини великих майстрів минулого, і таким картинам не буває ціни меншої ста чи двохсот тисяч. Влаштуйте так, щоб нагорода видана була не за картину, а за самовідданість і неймовірну любов до мистецтва, щоб це послужило уроком художникам. Урок цей потрібен, щоби бачили всі інші, як треба любити мистецтво. Що треба, як Іванов, померти для всіх приманок життя; як Іванов, учитися і вважати себе вік учнем; як Іванов, відмовляти собі в усьому, навіть і у зайвій страві святкового дня; як Іванов, одягнути просту плисову куртку, коли обірвалися всі кошти, і знехтувати пустими звичаями; як Іванов, перетерпіти все і за високого і ніжного складу душевного, за великої чутливості до всього винести усі дошкульні поразки і навіть те, коли завгодно було декому проголосити його божевільним і розпустити ці чутки таким чином, щоб він власними своїми вухами, на кожному кроці міг їх чути. За ці-то подвиги треба, щоб йому була видана нагорода. Це треба особливо для художників молодих і виступаючих на поприщі мистецтва, щоб не думали вони про те, як заводити краватки та сюртучки та робити борги для підтримання якоїсь ваги в суспільстві; щоб знали наперед, що підкріплення і допомога з боку уряду очікують тільки тих, котрі вже не помислюють про сюртучки та гулянки з товаришами, а віддалися
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь» жанру - Публіцистика / Езотерика: