Читати книгу - "Думай як мільйонер"

Знову-таки, ви насправді зростаєте тільки тоді, коли вам незручно. Відтепер, коли вам незручно, замість того щоб відступати назад, до старої зони комфорту, поплескайте себе по спині й скажіть: «Я мушу рости», – а тоді йдіть уперед.

ПРИНЦИП ДОСТАТКУ:

Ви насправді зростаєте тільки тоді, коли вам незручно.

Якщо ви хочете бути заможним та успішним, краще вам звикнути до дискомфорту. Свідомо практикуйте вихід із зони комфорту, робіть те, що вас лякає. Я хочу, щоб ви на все життя запам’ятали це рівняння: ЗК = ЗД.

Воно означає, що ваша «зона комфорту» дорівнює вашій «зоні достатку».

Розширюючи зону комфорту, ви розширюєте зону свого прибутку й достатку. Що комфортніше ви прагнете почуватися, що менше готові ризикувати, то менше можливостей вам випадатиме, то менше людей ви зустрінете й менше нових стратегій випробуєте. Натяк зрозумілий? Що більш пріоритетний для вас комфорт, то більше вас сковує страх.

Навпаки, якщо ви готові р-о-з-т-я-г-н-у-т-и-с-я, розширити зону своїх можливостей, це дасть вам змогу притягнути й утримати більше прибутку та достатку. Знову-таки, якщо у вас велика «посудина» (зона комфорту), Всесвіт спішитиме заповнити порожнечу. Заможні та успішні люди мають велику зону комфорту й постійно розширюють її, щоб притягнути й утримати більше достатку.

Від дискомфорту ще ніхто не вмер, однак життя заради комфорту вбило більше ідей, можливостей, дій і зростання, ніж усе інше разом. Комфорт убиває! Якщо ваша мета – комфортне життя, я гарантую вам дві речі. По-перше, ви ніколи не будете багатими. По-друге, ви ніколи не будете щасливими. Не буває щастя в ледь теплому житті, сповненому думок про те, що могло б бути. Щастя – результат перебування у природному стані зростання й найповнішої реалізації свого потенціалу.

Спробуйте ось що. Коли наступного разу почуватиметеся дискомфортно, непевно чи перелякано, замість того щоб зіщулитися й повернутися в безпечне місце, натисніть «повний уперед». Зауважте відчуття дискомфорту, проживіть його, усвідомлюючи, що це просто відчуття й воно не здатне вас спинити. Якщо вперто йтимете далі попри дискомфорт, зрештою, ви досягнете мети.

Не важливо, чи вщухне цей дискомфорт. Насправді коли відчуття стане слабше – сприйміть це як знак, що час збільшити свою мету, бо, щойно вам стане комфортно, ви перестанете зростати. Знову-таки, щоб найповніше реалізувати потенціал, завжди потрібно жити на межі своїх можливостей.

А оскільки ми – істоти звички, то мусимо практикуватися. Я закликаю вас практикувати дії попри страх, попри незручність, попри дискомфорт, навіть практикувати дії тоді, коли ви не в настрої діяти. Роблячи це, ви швидко перейдете на новий рівень життя. А дорогою не забувайте перевіряти свій банківський рахунок: гарантую, він теж швидко зростатиме.

На деяких своїх вечірніх семінарах я на цьому місці запитую аудиторію: «Хто з вас готовий тренуватися діяти попри страх та дискомфорт?» Зазвичай усі підводять руки (може, тому, що вони до смерті бояться, що я на них «сваритимуся»). Тоді я кажу: «Слова нічого не варті! Побачимо, чи ви це серйозно». Дістаю дерев’яну стрілу зі сталевим вістрям і пояснюю, що, практикуючи цей принцип, ви ламатимете стрілу шиєю. Потім демонструю, як сталеве вістря впирається у м’які тканини горла однієї людини, а інший кінець – у долоню іншої. Задум у тому, щоб піти просто на стрілу та зламати її самою шиєю, перш ніж стріла її проб’є.

Більшість людей це шокує! Іноді я викликаю одного добровольця для цієї вправи, іноді роздаю стріли всім. Бувало, понад тисячу людей ламали ці стріли!

Чи можна цього досягнути? Так. Це страшно? Ще б пак. Незручно? Дуже. Однак повторюю, головна ідея в тому, щоб страх та незручність вас не зупиняли. Ідея в тому, щоб практикуватися, тренувати себе робити все необхідне й діяти попри все те, що може вам заважати.

Чи багатьом удається зламати стрілу? Так, усі, хто береться за це завдання, маючи стовідсоткову впевненість, ламають стрілу. Однак ті, хто починає повільно й непевно або зовсім не береться за завдання, – стріли´ не ламають.

Після вправи зі стрілою я запитую: «Кому з вас було простіше зламати стрілу, ніж зважитися на це?» Усі погоджуються, що це насправді було набагато простіше, ніж вони думали. Чому? Ось один із найважливіших уроків, які ви будь-коли вчили.

Людська свідомість – найкращий сценарист мильних опер в історії. Вона вигадує неймовірні оповідки, зазвичай про драми й катастрофи, те, чого ніколи не було й, напевно, не буде. Марк Твен описав це якнайточніше: «У моєму житті були тисячі проблем, більшість з яких ніколи не трапилися».

Одна з найважливіших речей, які можна усвідомити, – те, що ви – це не ваша свідомість. Ви набагато більші й величніші за неї, вона – лише ваша частина, так само як рука.

Ось запитання для роздумів: а що, якби ваша рука поводилася так, як свідомість? Постійно була б розпорошена всюди, била б вас і ніколи не замовкала. Що б ви з нею робили? Більшість відповідає щось на зразок «відрізав би!» Однак рука – потужний інструмент, то навіщо її відрізати? Правильна відповідь, звісно, у тому, що її потрібно контролювати, керувати нею та тренувати, щоб вона працювала на себе, а не проти себе.

Тренування власної свідомості й керування нею – найважливіше вміння для щастя й успіху, саме це ми робимо за допомогою цієї книжки й далі робитимемо, якщо ви відвідаєте одну з наших програм.

ПРИНЦИП ДОСТАТКУ:

Тренування власної свідомості й керування нею – найважливіше вміння для щастя й успіху.

Як тренувати свою свідомість? Почніть зі спостереження. Зауважте, як ваш мозок постійно продукує думки, несприятливі для вашого достатку й щастя. Упізнаючи ці думки, ви можете свідомо заміняти їх на ті думки, що роблять вас сильнішими. Де взяти цей новий, сприятливий спосіб мислення? Тут, у цій книжці. Кожна з наведених тут декларацій – приклад успішного та сприятливого способу мислення.

Визнайте цей спосіб мислення, буття та сприйняття за власний, не чекайте на офіційне запрошення. Просто вирішіть для себе, що, вибравши спосіб мислення, описаний у цій книжці, замість руйнівних ментальних звичок минулого, ви поліпшите своє життя. Вирішіть, що відтепер ваші думки не керують вами, а ви керуєте своїми думками. Відтепер капітан вашого корабля – не ваша свідомість, а ви, і вона працює на вас.

Ви можете