read-books.club » Фантастика » Шляхи титанів, Олександр Павлович Бердник 📚 - Українською

Читати книгу - "Шляхи титанів, Олександр Павлович Бердник"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Шляхи титанів" автора Олександр Павлович Бердник. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 40 41 42 ... 52
Перейти на сторінку:

Люди ці були з далекої галактики. їх раса в науковому відношенні обігнала людей Землі на мільйони років по рахунку часу в звичайних системах. Розкриття найглибших тайн природи дало цим людям у руки разючі сили. Вони звільнили себе, насамперед, від щоденного вживання їжі, що приковувало їх до тваринного, грубого способу життя, і почали вводити в організм радіоактивні елементи, які здійснювали безперервну біологічну перебудову клітин. Замість обміну клітин з навколишнім середовищем настав внутрішній самообмін.

Людина вже не залежала від середовища, від наявності певних умов. Вона сама творила їх силою могутнього Розуму.

Джон-Ей не зовсім зрозумів такі перетворення. Він попросив пояснити це конкретніше.

Один з господарів кивнув головою — він зрозумів бажання гостя. Штурман тепер відчував уже простішу думку господарів, яка по своїй незвичайності вразила його.

Ці люди вже не були напівтваринами, як люди Землі. Від фізичної структури залишився тільки мозок, кінцівки, форма постаті, органи розмноження і високоорганізована периферійна нервова система. В новонароджених був невеликий апарат дихання, який згодом перетворювався в рудимент.

Матеріал для обміну в організмі істоти брали з квантів світового поля. Тому вони могли перебувати не тільки в атмосфері, а й у повному вакуумі. Пошкоджені кінцівки регенерувались, відживлялись силою активізуючої дії мозку. Про смерть не могло бути й мови. Істоти мали таке багатогранне єство, що не боялися механічних ударів, а вільно переходили з одного виміру простору в інший, недоступний для тіла, яке загрожувало їм…

Повне звільнення від впливу середовища посилило і активізувало функції мозку. Він незмірно виріс і почав панувати над тілом. Було досягнуте безсмертя. Об’єднувались все нові й нові світи. Безкінечність не страшила людей того світу. Вона була їх домівкою, полем роботи.

Люди вільно використовували стихії Космосу, знали їх суть. Ще давно, розгадавши субстанцію єдиного поля, вони почали здійснювати будь-яке перетворення матерії в поле і навпаки. Сила їхнього інтелекту настільки піднялася над своєю праматір’ю-матерією, що за бажанням могла творити необхідні речі просто з світового поля. Це стало можливим тому, що людям була ясна закономірність розвитку будь-якої речі чи явища.

Представники цієї раси могли вільно пересуватися в просторі, проникати крізь речовину, долати будь-які відстані за будь-який відрізок часу.

Джон-Ей спочатку не міг збагнути багатьох законів явищ, про які взнав. У його голові ніяк не могло вміститися поняття про створення речі з квантів поля.

Один з господарів корабля продемонстрував це явище. Він простягнув руку, зосередив погляд. Джон-Ей ясно бачив, як над рукою господаря завихрилося повітря. Здавалося, що до цього вихору з усіх боків стікаються ледве видимі блакитні струмочки. Ніби пензель художника водив у тому вихорі — вимальовувались, яснішали, матеріалізовувались якісь обриси. І ось яскраво блиснув промінь з руки людини. На долоні лежав абсолютно прозорий кристал алмаза.

Джон-Ей з благоговінням дивився на містичне явище. Так, містичне з точки зору людей Землі! Бо хіба це не творення, божественний акт народження нової речі?..

Розум відказав — ні! Хіба поле, з квантів якого творилася річ, не матерія? Хіба переможний інтелект цих людей, яким підкоряються стихії Космосу, не породження матерії? Джон-Ей ясно збагнув, уявив, як з хаосу первинних мас речовини створюються зорі, планети, на них виникають перші крапельки життя, ускладнюються, еволюціонують, починають мислити, усвідомлювати своє місце в світі. Минають тисячоліття, і дозрілий мозок наливається такою силою, що інтелект піднімається над матерією, стає її протилежністю і, нарешті, панує над Космосом.

Такий логічний, закономірний шлях розвитку розумних істот. Так буде і на Землі. Зрозумівши і уявивши це, Джон-Ей сповнився невимовною радістю. Недарма він і його товариші гинули в пустелях страшних світів, страждали в титанічному польоті. Це був один з ланцюгів торжествуючого розвитку людського розуму.

Після демонстрування створення кристала алмаза господарі пояснили гостю цілі їхньої подорожі. Корабель, куди потрапив Джон-Ей, був гігантською лабораторією на тисячі кілометрів у діаметрі. На ньому здійснювався черговий експеримент проникнення в інші виміри простору і ряд незрозумілих Джон-Ею досліджень. «Думку» вони зустріли випадково і захотіли познайомитися з представниками інших цивілізацій… Один з господарів пояснив, що вони розуміють становище зорельота. Джон-Ей не може знайти свою Галактику. Вони можуть йому допомогти. Вони були колись у тій Галактиці і навіть відвідували Землю. Це сталося близько мільйона років тому. Тоді на Землі ще не було розумних істот. В їхньому центрі є відомості про світ Джон-Ея. Відстань до нього близько ста мільйонів світлових років.

Штурман жахнувся. Сто мільйонів світлових років! У яку безодню він залетів! Як він повернеться?

Його почуття страху даремне, пояснив один з господарів. Вони вкажуть автоматам корабля шлях назад. Вони могли б самі відправити гостя до рідної системи, але їх чекають в іншому вимірі. Розходження в часі може викликати катастрофу.

Другий додав, що Джон-Ей може залишитися з ними. У них є можливості прискорити його фізичну еволюцію і зробити безсмертним. Джон-Ей категорично відмовився.

Він пояснив, що хоче пройти шлях перемог, поразок і успіхів разом з рідною расою, на рідній Землі.

Господарі схвально перезирнулися, в знак приязні приклали долоні до грудей, а потім встали.

Знову політ у повітрі вразив Джон-Ея. «О, людино! Ти воістину станеш титаном, коли вийдеш з своєї колиски Землі! — подумав він. — Поглянь, цього досягли твої старші брати в інших світах».

Господарі зупинилися біля велетенського сферичного залу. Вони пояснили, що ця сфера — колосальна подоба мозку. В ній створюються громіздкі речі з допомогою енергії потужних станцій. Матеріалом служить, так само як і в малих експериментах, світове поле…

Джон-Ей був у захопленні. Які разючі явища! Для людей Землі продовженням їх мозку служать руки, машини, верстати, інструменти. А мозок цих істот має таку гігантську потенцію, що за своїм бажанням формує матерію!

Господарі і Джон-Ей наблизилися до зорельота «Думка», зайшли в нього. Вони ознайомилися з апаратурою корабля і зрозуміли принцип її роботи. Не гаючись, вони склали завдання автоматам.

От і все! Треба прощатися! Зворушений Джон-Ей обняв господарів, висловив свою глибоку вдячність. Вони обіцяли, що обов’язково прибудуть на Землю упродовж наступного мільйона років, щоб побачити, які там будуть зміни.

1 ... 40 41 42 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шляхи титанів, Олександр Павлович Бердник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шляхи титанів, Олександр Павлович Бердник"