Читати книгу - "Людина дивиться в завтра"

наявності надлишку дешевої електроенергії виробництво добрив буде дуже спрощене і може розширитись до яких завгодно масштабів. Іригація безводних районів із застосуванням пластмасових плівок для утримання вологи як під шарами землі, так і над рослинами, обігрівання ґрунтів на Півночі з застосуванням величезних парників та оранжерей, що мають штучне освітлення, дозволить всюди збирати високі врожаї овочів і в багатьох випадках двічі на рік. Величезні ресурси електроенергії дадуть змогу в широких масштабах опріснювати воду з морів та солоних озер.

Повна автоматизація виробництва приведе до того, що загальнокорисний робочий день скоротиться до трьох-чотирьох годин. А решту часу люди приділятимуть своїм улюбленим заняттям: спортові, садівництву, художній самодіяльності, народним театрам, творчим заняттям мистецтвом та літературою і, особливо, наукою й технікою в чудових громадських лабораторіях, які стануть центрами масового розвитку науки.

Так я уявляю собі життя в XXI столітті, столітті суцільної електрифікації».

Нові транспортні машини дозволять стерти останні білі плями з економгеографічних карт. Слідом за розвідкою Крайньої Півночі і тропічного поясу півдня настане черга їх планомірного освоєння. В орбіту господарської діяльності людини ввійдуть величезні райони, в її розпорядженні будуть велетенські ресурси.

Якими ж уявляються нам риси Прийдешнього? Візьмемо хоч би Океан. Саме життя вимагає підкорення водної стихії «від поверхні до дна. Епоха Океану настає з такою ж неминучістю, з якою настала свого часу епоха космосу. Людство змогло прорватися у світовий простір. Людство зможе також освоїти глибини, освоїти океанське дно, і це вже справа найближчих десятиріч, почасти «навіть років.

Воістину невичерпні ресурси «харчові й хімічні «ховають у собі води, що заповнюють океанське ложе. Це величезний гідроенергетичний резерв Землі. Не випадково тому освоєння Океану справедливо вважають завданням не меншої ваги, ніж підкорення космосу.

Інженер забезпечить усім необхідним освоювачів глибинної цілини. Вони матимуть човни, здатні опускатись на дно в будь-якому місці Світового океану. Будуть станції-автомати океанографічної, геофізичної та геологічної служб. Виникнуть поселення в Океані. Буде розроблено способи проходки донних порід.

Штурм земних глибин вестимуть і на суходолі. Геологи проникнуть у царину верхньої мантії «близького підкіркового шару Землі.

Свердловини пронижуть земну кору там, де її товща сягає кількох кілометрів. Одкриється доступ до магматичних шарів та до глибинних рудних родовищ і чистих металів, їх добуватимуть різними фізико-хімічними способами, перероблятимуть копалини просто під землею.

З надр Землі, з геокосмосу полинемо думкою в космос. Ще зарано створювати конкретні плани, як добувати хімічну сировину на сусідніх планетах та їх супутниках, на Місяці та астероїдах. Одначе вже й нині нас цікавить питання, що саме можна там надибати.

Не раз, наприклад, спостерігали на Місяці виверження газів. А в небесних прибульцях «метеоритах «знаходили вуглеводні. Саме це й наштовхнуло на думку «а чи не трапиться на нашому природному супутнику нафта чи хоча б горючі гази? Адже вони були б чудовою хімічною сировиною. Пальне для кораблів, для потреб селища на Місяці, для місячного всюдихідного транспорту «його не довелося б завозити з Землі.

Думають і про добування ракетного пального з порід, що є на Місяці. Висувають припущення, ніби космонавти зуміють поступово налагодити виробництво синтетичної їжі з речовин, що їх утворюватимуть у хімічний спосіб просто в космосі.

На Землі трапляються підземні природні сховища газу, нафти, прісної води. Вчені міркують: можливо, на Місяці є льодові комори, сховані від сонячних променів? Якщо це підтвердиться, то космонавти будуть забезпечені водою, киснем, воднем. Воду, до речі, вдасться, очевидно, добувати з гірських порід, де вона перебуває у зв’язаному вигляді.

А якісь мінерали, рідкісні цінні елементи можна сподіватись побачити на Місяці? Така можливість не виключена. І якщо добування їх та перевезення будуть вигідні, то чому б не скористатися запасами небесної комори!

Можливо, космонавти-геологи знайдуть корисне не лише на Місяці. Планети, супутники планет, астероїди «ось бази майбутньої хімічної індустрії в космосі.

Буде перетворено саму Землю, буде перетворено сусідні планети. Буде освоєно ближній космос, земна цивілізація знайде контакт із цивілізаціями інших світів… Такий розгін інженерної думки майбутнього.

Звичайно, в першу чергу людей цікавить Земля. Якою ж постане вона перед космонавтами майбутнього, що зможуть поглянути на планету «збоку»?

Зелена, квітуча, родюча, «так починає змальовувати «землю 2001 року» Л. Хітцігер. Під таким заголовком у журналі «Нейє Берлінер Іллюстрірте» було надруковано карту перетвореної земної кулі.

…Змінився клімат полярних і приполярних областей, що входять до сільськогосподарської зони. Вона охоплює степові та лісові райони, тропічні джунглі, пустелі Африки, Аравії, Середньої Азії, Австралії. Навіть у районах найрізкішого континентального клімату за допомогою хімії одержують високі врожаї. Зросла загальна площа водних басейнів планети.

У навколоземному просторі пролягають орбіти метеорологічних супутників, супутників зв’язку і космічних станцій. Метеосупутники ведуть безперервні спостереження за земною кулею і дають точні прогнози погоди на кілька тижнів уперед. Космічні станції також несуть «службу Землі», і з них стартують у далекі рейси кораблі. Супутники разом із наземними станціями забезпечують всепланетний телефонний зв’язок і телебачення.

Щодалі більше й більше скоряється природа людині. Приборкано повені. Широко використовують внутрішнє тепло Землі, керують витіканням лави «адже це цінна хімічна сировина. Змінюють напрямок згубних хвиль цунамі…. Можливо, навчаться приборкувати грози, землетруси, виверження вулканів.

На карті ««розсипи» значків. Це енергостації: термоядерні і сонячні, вулканічні й ті, що використовують підземне тепло та енергію землетрусів, установки для безпосереднього перетворення хімічної енергії вугілля й нафти в електричну.

…На початку другого тисячоліття збудовано нові мости, і трансконтинентальна транспортна артерія пройшла з Південної Африки через увесь «чорний континент», по Середземноморській дамбі, через Європу й Азію до Північної та Південної Америки. Термоядерні енергостанції живлять її енергією, вони постачають струм новим великим містам Гренландії та Антарктиди, що буяють зеленню…

Можливо, «зелена планета» на межі третього тисячоліття буде не зовсім така, бо деякі інженерні проекти, задумані сьогодні, застаріють. З часом виникнуть інші рішення, відкриються нові шляхи перетворення планети. Та безсумнівно одн» «Земля справді стане зелена, квітуча, родюча…

Що ж потрібно інженерові, щоб втілити свої мрії в життя? Коротко відповісти на це важко. Та все ж спробуємо.