Читати книгу - "Одержимість"

— А мене тоді Машою. — крізь сміх відповів він.

— Ну, чого ти смієшся? Так, я Петя. Я не трансвестит, як думають багато українських збоченців. Просто я болгарка, а Петя — це звичайне болгарське жіноче ім'я. У мене, до речі, бабуся була болгаркою, і її, між іншим, Златою звали, а дід — українцем. Після війни вони з моїм татом, а йому тоді було трохи більше року, переїхали жити до Білорусі, на батьківщину до діда. Коли мій батько виріс і закінчив школу, він вступив до естрадно-циркового училища, де і познайомився з моєю мамою, правда, татом він мені тоді ще не був, як і мама мамою, зате вона була вже тоді повітряною гімнасткою на ім'я Пепа, і, що найсмішніше, була вона теж болгаркою. Після училища вони постійно виступали разом, робили запаморочливі трюки, коротше, мали дикий успіх. А потім, на одній з гастролей народилася я. Батьки зразу вирішили, що варіантів світлого майбутнього у мене небагато, а точніше тільки одне — циркове. Так, поступово, я почала виступати в цирку. До речі, перший мій виступ був, коли мені було чотири роки. Я заходила на хобот слона, який лежав на манежі, а слон піднімав мене собі на шию. Потім я займалася спортом, а пізніше поступила теж в естрадно-циркове, і тепер ось гастролюю з різними цирками по всій Європі. Зараз ось ми стоїмо в Падуї, і у мене сьогодні ввечері виступ. Як ти думаєш, ми встигнемо до восьмої вечора? До речі, я тебе запрошую, оціниш мій номер.

Алекс подивився на годинник, потім на Петю і знову розсміявся:

— Так, звичайно встигнемо, тут же поруч, тим більше, що ти штурманиш, а значить, ми не заблукаємо.

— Ну, чого ти смієшся постійно? Я що, дійсно, така смішна? — серйозно запитала вона. — Чого я такого смішного розповідаю або роблю?

— Та нічого такого ти не робиш, просто ти прикольна, ось і все. Сіла, ні з того ні з сього розповіла мені всю свою історію. Ти навіть не запитала хто я і як мене звуть. А раптом я якийсь збоченець або маніяк?

— Та який ти маніяк, я купу разів стикалася з маніяками, повір мені, вони абсолютно не так виглядають, у них зовсім не такі очі і не такий погляд. — вона говорила з такою швидкістю, що Алексу доводилося напружуватися, щоб встигати почути її і обробити видану нею інформацію. — Маніяки — це все хворі до неподобства люди. А по тобі одразу видно, що ти махровий інтелігент, який навіть не запропонує мені розплатитися за дорогу натурою.

— А ти б цього хотіла? — здивовано запитав Алекс, не сприймаючи всерйоз її слова.

— Розумієш, я сьогодні дуже поспішаю, у мене ж виступ, але іншим разом… Чому б і ні? Що тут такого? Ти ж не урод якийсь. Тим паче, що ти мені сподобався, весь такий доглянутий і спокійний, і очима не стріляєш по моїх колінах і грудях. Коротше, ти мені підходиш! До речі, а ти не болгарин? А то, за традицією всієї нашої родини у нас в роду повинні поєднуватися українці і болгари. Хоча, це не важливо. — вона розсміялася і легенько вдарила Алекса по коліну. — І взагалі, чого ти такий напружений? Ми ж живемо в цивілізованому світі, де вже давно відбулася сексуальна революція. Тим більше, що таке секс?

— Це ти мене питаєш?

— Чого мені тебе питати? Я і сама все знаю, це я просто з тобою спілкуюся. Я ж тобі свою думку висловлюю. Ось для мене секс — це взагалі поняття двояке. Ну, по-перше, це, звичайно, шлях до серця чоловіка, а потім і в пологовий будинок, а по-друге, це просто отримання задоволення, і не просто якогось там абстрактного задоволення, а реально самого-самого вищого блаженства. Іноді, правда, трапляються такі шланги, від яких не те що задоволення, а просто невиспані ночі, все доводиться робити самій, навіть оргазм імітувати, але іноді трапляються такі, що аж ух…

— А ось ти мені поясни, якщо вже зайшла така розмова, навіщо взагалі оргазм імітувати? Навіщо це вам треба? — запитав Алекс.

— Смішний ти. Це не нам треба, це вам треба, тим, хто не може довести дівчину до оргазму, а доводить лише до відчаю, ось вона і кричить чи то від розпачу, чи то від безсилля. Це жарт, якщо чесно, А якщо серйозно, то просто іноді треба підбадьорити коханого, ну щось типу заохочення, «пряника», розумієш?

— Розумію.

— Ось, пам'ятаю, був у мене один еквілібрист. Він перед виступом просто тупо засипав на мені, зате після виступу, а якщо ще й з аншлагом, то таке чудив, що я на наступний день не могла взагалі на арену вийти.

— Послухай, дай мені хоч слово вставити. — сказав Алекс.

— Ну, кажи, що запитати хотів? Що тебе цікавить? Чи багато у мене було мужиків? Так я їх не рахувала, якщо чесно. Напевно, багато, але в нас, в артистів, особливо у тих, що з місця на місце переїжджають, це нормальна практика. Ну а що? Сам подумай. Постійний напряг, ризик, ти завжди на виду, на публіці. Не залежно від пори року і від погоди ми виступаємо в тоненьких трико і купальниках, ми постійно працюємо і вдосконалюємося, бо навіть день простою — це катастрофа для артиста цирку. Ми не бухаємо, тому що треба мати постійно світлу голову і координацію без збою, а стреси як знімати? І ось після всієї цієї напруги, після цих стресів найкращі ліки — це секс. І я не бачу нічого поганого в тому, що хтось з кимось спить. Я категорично проти проституції. Але якщо по любові, або з симпатії до людини, то я вважаю, що це нормально. У мене, між іншим, всі рази, що я з чоловіками спала, по любові були, навіть, якщо це був раз чи два, але все-одно, тільки по любові.

— Та я зовсім не це хотів спитати. — Алекс знову посміхнувся і подивився на Петю.

— А про що? Просто, вас же всіх мужиків