Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

але в будь-якому разі у вас є можливість дістатися до тієї точки, куди ви бажаєте потрапити. Ви можете сподіватися, що місце броду виявиться надійно викладено камінням, усе буде попередньо перевірено і повністю задокументовано. Ви можете критикувати всіх інших, якщо ваші очікування не виправдаються. Але набагато краще пам’ятати, що ви здатні просуватися вперед, ступаючи на той камінь, що лежить перед вами у даний момент.

Не виключено, що ви втратите рівновагу й опинитеся в брудній калюжі. Там ви побачите тих, хто міцно застряг. Мозок буде спостерігати за поведінкою цих людей і вчитися в них. Вони переконуватимуть вас, що вибратися звідси неможливо. Якщо ви почнете копіювати їхню поведінку, то перетворитеся на експерта з переконання, що вибратися неможливо. Вірогідно, ви б уже давно вибралися з цього мокрого і холодного місця, але ви відчуваєте прихильність до товаришів по нещастю. У вас починає формуватися очікування, що ви так і залишитеся в брудній калюжі. На щастя, ви маєте здатність СРО – обмежувати свої негативні переконання за допомогою Суб’єктності і Реалістичних Очікувань.

Почніть СРО – і ви отримаєте РО АД

Реалістичні Очікування приводять до Активних Дій. Коли в людини сформовані реалістичні очікування щодо власної поведінки та поведінки оточення, вона самостійно діє заради задоволення своїх життєвих потреб, а не чекає на те, коли їй на голову звалиться щастя. Можливо, ви не одразу отримаєте бажане, але перший крок стимулюватиме у вас синтез дофаміну, що змусить робити наступний крок. Активні дії не дають людині почуватися жертвою обставин. У вас не виникатиме відчуття безпорадності, бо ви здатні робити кроки, що стимулюють синтез дофаміну, серотоніну та окситоцину.

Коли людина схибить, нейронний ланцюжок, що сформований на основі суб’єктності, нагадує, що вона і раніше падала в брудну калюжу, але успішно вибиралася. Люди взагалі постійно падають і піднімаються. Але кортизол повідомляє людині, що цього разу все набагато гірше. Однак замість зациклитися на думці, що щось негаразд, ви можете зосередитися на наступному кроці. Можна залишатися відкритим для нової інформації. Тоді почнуть формуватися нові очікування.

Борсаючись у багнюці, ви можете спостерігати, як ті, хто йшов за вами, упевнено продовжують шлях. Ви можете вирішити, що в них під ногами міцні камені, а у вас були нестійкі. Ви можете нарікати на те, що «недоумки, які нами керують» мали побудувати зручний міст через річку. Ви можете думати, що ваше падіння було неминучим. Ви починаєте шукати соціальну підтримку і виявляєте, що всі навколо вас кажуть про неминучість падіння, недоуків та «погані» камені. Поки ваша увага зосереджена на цих аспектах, ви не побачите можливості рухатися вперед. Але тільки-но ви сфокусуєтеся на деталях, що лежать перед вашими очима, то помітите невеликий майданчик, що на нього можна встати.

Мозок не в змозі одночасно проклинати річку й перетинати її. Зосередьтеся на наступному кроці, і результат вас порадує. Кожен крок є цінним, і неважливо, чи далеко ви від мети, чи зовсім поруч. Дорогу здолає той, хто йде.

Ви – то ваш найкращий агент. Усе залежить виключно від вас самих

Сподіваюся, найближчим часом ви не застрягнете в багнюці в буквальному сенсі слова, але ви можете застосувати звичку обмежувати негативне мислення, щоб просунутися в якихось реальних життєвих ситуаціях.

Коли я стикаюся з життєвими труднощами, то завжди думаю про «паркувальну карму» свого чоловіка. Коли він шукає місце для паркування, йому завжди щастить. Я замислилася, як це йому вдається, і зрозуміла, що він завжди займає перше вільне місце, а не нарізає кола в пошуках більш зручного. Він ніколи не порушує закон і не займає те місце, що на нього вже хтось націлився. Він просто чекає на відповідну можливість і задоволений тим, що знаходить. Я теж спробувала діяти за цим принципом. Наразі я більше не думаю про те, що могла б знайти краще місце, і не витрачаю енергію на додаткові кола – я просто займаю перше вільне місце і радію з цього рішення.

Насправді іноді мені доводиться ще досить довго йти пішки. Можливо, я навіть проходжу повз вільні паркувальні місця, і тоді складно втриматися від спокуси покритикувати себе через те, що не обрала більш вдале. Однак я негайно активую позитивний ланцюжок, який говорить мені, що гуляти пішки краще, ніж нарізати кола парковочним простором. Я прийняла усвідомлене рішення бути задоволеною своїм вибором і не намагатися нескінченно щось покращувати. Я вже зробила це таку кількість разів, що в мене сформувалось очікування, ніби будь-який мій вибір принесе мені позитивні емоції. Так і відбувається.

Варто пам’ятати, що ви почуватиметеся на сьомому небі, коли нарешті перетнете річку або знайдете вдале місце для паркування, але це почуття не триватиме довго. Ваш мозок помітить місце, де трава зеленіша, на протилежному березі іншої річки. Моста, звичайно ж, не буде, але ви вирішите ризикнути дістатися цього місця. Складно прогнозувати потенційні ризики і винагороди, але ви постійно берете до уваги нову інформацію і зосереджені на наступному кроці. Ви налаштовані позитивно!

Наукові висновки

Негативне мислення формує нейронні ланцюжки всередині мозку, але приємна новина полягає в тому, що їх можна замінити «позитивними» нейронними ланцюгами. Мозок сприймає навколишню дійсність крізь призму сформованих нейронних зв’язків, оскільки неможливо постійно обробляти кожну деталь. Можна думати, що позитивне мислення є упередженим, але зрозумівши, які саме поведінкові механізми ми успадкували від своїх пращурів-ссавців, ви усвідомлюєте, що негативне мислення також не відрізняється об’єктивністю та потребує корекції.

• Сформуйте в себе позитивну звичку надавати мозкові нові стимули. Тричі на день робіть паузу і думайте про щось хороше, що відбувається у вашому житті.

• Ви відповідаєте за самого себе. Тільки ви приймаєте рішення і берете відповідальність за наслідки. Насолоджуйтеся тим, що контролюєте ситуацію, замість чекати на неминуче розчарування.

• Часто ваші дії можуть не принести негайного результату, тож корисно пам’ятати, що в них можуть бути довгострокові наслідки, що їх поки не видно. Цілком природно відчувати розчарування через відсутність результатів, але частіше за все найбільшим добром для людини обертаються ті зусилля, результат яких неможливо побачити негайно.