Читати книгу - "Мережевий ефект"

"Ми це знаємо. — Ратті зробив безпомічний жест. — Але у нас немає іншого вибору. Навіть якби це дозволило нам надіслати сигнал маяка через червоточину до найближчої станції, ця станція була б на території корпорації Rim. І ми знаходимось у так званій "втраченій" системі, на яку поширюється заявлена ​​корпорацією місія порятунку, що для нас означає порушення багатьох їхніх законів, а також ми знаходимось у транспорті, на якому була встановлена ​​технологія інопланетян. Запевнення того, хто відгукнеться на заклик, що транспорт був захоплений проти його волі, нікуди нас не приведе, а лише поховає під великими штрафами, і це може бути ще гірше для екіпажу Перигелію та їхнього університету".

Він мав рацію у всьому цьому, але насправді все було гірше, ніж він думав. "Тут діють інші правила, ніж у просторі Preservation Alliance. Ви можете отримати відповідь від станції лише тоді, коли перебуваєте у визначеній зоні її впливу, і вони не пересилатимуть маяки лиха та не посилатимуть повідомлень через червоточину. Щонайбільше вони передадуть виклик місцевій пошуковій компанії, яка зв’яжеться з нами та укладе контракт на порятунок. Ми повинні будемо заплатити їм наперед і, ймовірно, в кінцевому підсумку ще заборгуємо станції за передачу дзвінка, хоча це залежить від місцевих правил".

У Амени відпала щелепа. "Ми повинні заплатити комусь, щоб нас врятували?"

Ратті потер обличчя і пробурмотів: "О, я ненавиджу Корпоративний обод".

"Дійсно? Я теж", — сказав я. (Так, це був сарказм.)

І я щойно згадав те, що мав би помітити раніше.

Амена явно намагалася виправити всі можливі наслідки. “І якщо корпорація все-таки з’явиться, чи не буде ускладнень? Через те що ви конструкт?"

"У мене все буде добре", — сказав я їй. Дивно, що люди, які знаходяться на Preservation, не знають про те, як працює корпорація Rim. "Тут володіння SecUnit'ом є законним. Ваша мати є моїм зареєстрованим власником, а ви її призначеним представником". І це точно була Амена, а не Тьяго.

Амена виглядала враженою. "Моя мати не володіє вами."

"Так." Доктор Бхарадвай розповіла мені, чому люди, що знаходяться на Preservation, не розуміють цих понять, і я здебільшого вірив їй, але бачити це в дії завжди було інакше.

Амена подивилася на Ратті, шукаючи допомоги. Він похмуро кивнув. "На всякий випадок у всіх нас, Аради, Оверса та у мене я є завірені копії юридичних документів, які зберігаються у наших інтерфейсах. Якщо ми потрапимо в руки корпорації, Амено, ти маєш підтвердити законне право власності на SecUnit'а".

Амена махнула руками. "Але це — туфта!"

— Мені теж це не подобається, — сказав я їй.

Ратті сказав: "Крім того, Перигелій каже, що пройде деякий час, перш ніж він зможе активувати свої двигуни, щоб ми могли розпочати пошук, і у нас є час на підготовку та планування". Він жваво сплеснув у долоні. — То ти зараз вийдеш з вбиральні?"

"Так. — Я відсунувся від раковини і натягнув куртку на дурну футболку АРТа. — Тому що АРТ збрехав".

Цього разу, коли світло моргнуло, це не було саркастично.

Я вийшов у Медвідсік. Безпілотник у контрольній зоні все ще був активним: Арада сиділа у кріслі станції, а Тьяго тепер стояв біля неї. Вони перебирали дані про стан двигуна під час подорожі АРТа зі збільшеною швидкістю через червоточину, іноді видаючи жахливі звуки.

Оверс був у Медичному, і займався імплантом, який ми видалили з Елетри на стерильній робочій поверхні. Він розглядав щось за допомогою сканера. Збільшені скани окремих частин плавали у тривимірному дисплеї, повільно обертаючись. Елетра сиділа у візку біля Оверса, невпевнено вдивляючись у те, що він робить.

Оверс відірвався від свого заняття і кинув запитливий погляд на нас. "Ви готові зараз поговорити?"

"Не зовсім." — голос Ратті звучав стурбовано, що було абсолютно незрозуміло.

Я сказав: “Арада, цей транспорт не прибув до цієї системи у відповідь на виклик лиха”.

Тьяго обернувся і підозріло подивився на мене. Арада відсунула стілець. Хтось приніс їй комплект для невідкладної допомоги, тому що опік на щоці був оброблений. “SecUnit, я думаю, що наразі у нас є цілком робоча угода з Перигелієм. Якщо це загрожуватиме нам, ви впевнені, що потрібно… протистояти цьому зараз?"

Я сказав: "Я абсолютно впевнений".

Ратті підвів руки вгору і сів поруч з Оверсом.

З виразом "давайте закінчимо це" Оверс запитав: "SecUnit, звідки ви знаєте, що не був виклик лиха?"

Я сказав: "Це навчально-дослідницький корабель. Студентські кімнати та відсіки для класів не використовувалися, а лабораторний модуль був неактивним, і не було прикріплено вантажного модуля. Отже, що він робив, коли отримав цей сигнал лиха?"

Усі люди дивилися на стелю.

АРТ сказав: "І де ваша ідея бути корисним?"

Я сказав: "Це моя ідея протилежності бути корисним. Я тут проти своєї волі, і ви будете шкодувати про це."

Арада притиснула обидві руки до обличчя. "Можливо, вам варто повернутися у ванну кімнату і подумати про це ще трохи".

"Я закінчив думати", — сказав я.

АРТ сказав: "Це очевидно."

Я знаю, я зайшов у те, що, як не дивно, не розлютило мене. Я сказав: "Ви прилетіли сюди з якоїсь причини, і це не був сигнал лиха. Що це було?"

Збоку від кімнати праворуч відбувалося таке:

(Елетра прошепотіла Оверсу та Ратті: "Чому ви дозволяєте своєму SecUnit… робити це?"

Щелепа Оверса була напружена. Він сказав: "Він не наш, він…"

Ратті стиснув його зап'ястя і кинув на нього погляд, який я впізнав як "не довіряй корпораціям". Він сказав Елетрі: "Зазвичай це дуже конфіденційно").

Тьяго дивився на мене з дисплею конференції, насупившись. Він сказав: "Це хороше питання".

(Звичайно, ніхто з розумних людей не підтримує мене зараз, це повинен бути той, хто ніколи не погоджується зі мною, коли я не ідіот.) Я сказав АРТу: "Чому ти був тут? Чим ви насправді займалися? Дослідження глибокого космосу, навчання людей, перевезення вантажів — жодна з цих причин не годиться тут, у системі, де корпорація намагається врятувати мертву колонію".

АРТ сказав: "Усе, що сталося до захоплення мого екіпажу, не має значення. Це не твоє діло.

Я сказав: "Це стало моїм ділом, коли ти викрав мене.

Ви були тут не проти своєї волі. Виходьте, коли захочете. Ви знаєте, де двері."

Це прозвучало так само саркастично і підло, як вам здається. Можливо, також дійсно загрозливо для людей. Арада і Ратті обоє замахали на мене руками, роблячи жести, які я розцінював як термінові прохання до