Читати книгу - "Іліада. Одіссея"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
428] Мертвих складали на вогнища, тяжко сумуючи серцем,
429] І, попаливши вогнем, в Іліон повертались священний.
430] З другого боку, так само і мідноголінні ахеї
431] Мертвих складали на вогнища, тяжко сумуючи серцем,
432] І, попаливши вогнем, до човнів крутобоких вертались.
433] Вдосвіта другого дня, коли з ночі ще ледь розвиднялось,
434] Вже круг багаття зібрались добірні синове ахейські,
435] Пагорб могильний над вогнищем, спільний для всіх, спорудили
436] Серед рівнини й навкруг повиводили зразу ж високі
437] Вежі на захист собі і їхнім човнам мореплавним.
438] А посередині вправлену міцно поставили браму,
439] Щоб через неї проїхати кінні могли колісниці.
440] Зовні, за стінами близько, ще й рів прокопали глибокий,
441] Довгий, широкий, а вздовж його палі міцні повбивали.
442] Так в своїм стані трудилися довговолосі ахеї.
443] В час той боги сиділи круг Зевса, що блискавки мече,
444] Й спостерігали великі діла міднозбройних ахеїв.
445] З словом звернувся до них Посейдон, землі потрясатель:
446] «Зевсе, наш батьку, хто з смертних на всьому просторі земному
447] Задуми й наміри схоче тепер виявляти безсмертним?
448] Глянь же на мур, що звели його довговолосі ахеї
449] Круг кораблів, ще й навколо глибоким його обкопали
450] Ровом! А чи принесли ж і безсмертним вони гекатомби?
451] Скрізь ця лунатиме слава, де промінь світання сягає.
452] Те ж, що, працюючи, місто поставили ми з Аполлоном
453] Лаомедонту-героєві, піде назавжди в непам'ять!»
454] З гнівним обуренням мовив у відповідь Зезс хмаровладний:
455] «Що це ти кажеш, землі потрясателю вельмимогутній?
456] Хай би цих задумів інший з богів побоявся безсмертних,
457] Слабший багато за тебе й руками і силою духу, -
458] Скрізь твоя слава лунає, де промінь світання сягає!
459] Слухай же, прийде ще час, коли довговолосі ахеї
460] Із кораблями своїми поїдуть до рідного краю,
461] Вщент поруйнуєш ті мури і скинеш весь груз той у море,
462] А узбережжя розлоге ізнову пісками укриєш,
463] Щоб від великого муру ахейського й сліду не стало».
464] Так між собою тоді богове про це розмовляли.
465] Сонце тим часом зайшло, і справу скінчили ахеї.
466] Потім биків закололи й вечеряти сіли в наметах.
467] В час той до них із вином кораблі прибули мореплавні
468] З Лемносу, що спорядив для ахеїв Евней, син Ясона,
469] Люду вождя, з яким Ппсіпіла його породила.
470] Двом Атрея синам, Агамемнону та Менелаю,
471] Тисячу мірок вина послав Леонід у дарунок.
472] Там же черпали вино собі довговолосі ахеї,
473] Хто, обмінявши за мідь, а хто за блискуче залізо,
474] Хто за шкуру волячу, а хто і за цілу корову,
475] Хто за невільника навіть. І учту бучну влаштували.
476] Так цілу ніч провели тоді довговолосі ахеї
477] В стані своїм, а трояни й союзники їх - в Іліоні.
478] Так цілу ніч, лихе замишляючи, Зевс велемудрий
479] В небі гримів, аж страхом блідим їх усіх огорнуло.
480] З кубків на землю вино проливали вони, і ніхто з них
481] Пити не смів, не вчинивши раніш узливання Кроніду.
482] Врешті всі полягали і сну споживали дарунки.
ПІСНЯ ВОСЬМА
ПЕРЕРВАНА БИТВА
1] В шатах шафранних Еос над всією простерлась землею.
2] Раду безсмертних богів зібрав тоді Зевс громовладний
3] На найстрімкішім шпилі многоверхого в хмарах Олімпу.
4] Сам він почав говорити, і слухали мовчки богове:
5] «Зважте на слово моє, безсмертні боги і богині!
6] Хочу сказати вам те, що в грудях велить мені дух мій.
7] Хай же ніхто із богів - чоловіча то стать чи жіноча -
8] Слову моєму не сміє перечить і щиро скориться
9] Волі моїй, щоб міг я скоріше цю справу^жінчити.
10] А як побачу, що хтось із богів, одійшовши окремо,
11] Допомагати від себе троянам узявсь чи данаям,
12] Битий він буде ганебно й повернутий знов до Олімпу,
13] Або схоплю я його і в темрявий Тартар закину,
14] В далеч оту, де найглибша лежить під землею безодня,
15] Брама до неї провадить залізна із мідним порогом,
16] В глиб до Аїду настільки ж, як небо ясне над землею.
17] Знатиме там, наскільки від інших богів я сильніший.
18] Хочете, може, самі ви, богове, упевнитись в тому, -
19] Звісьте ланцюг золотий із самого неба на землю
20] Та ухопіться разом за нього, боги і богині,
21] Але стягнути із неба на землю причинця усього,
22] Зевса верховного, вам не удасться, хоч як не трудіться!
23] А побажав би я сам потягнути ланцюг той до себе,
24] То й саму землю я навіть із морем тоді притягнув би.
25] Потім ланцюг той навколо самої вершини Олімпу
26] Я обмотаю, і всесвіт на ньому повисне в повітрі.
27] От я наскільки за всіх - за людей і безсмертних - сильніший».
28] Мовив він так, і слухали мовчки вони нерухомо,
29] Подиву повні: велика-бо сила була в його слові.
30] Врешті озвалась тоді ясноока богиня Афіна:
31] «Батьку Кротоне, над усіма владарями найвищий!
32] Добре ми знаємо те, що сила твоя нездоланна,
33] Тільки ж проймає нас жаль до данайських бійців списоборних,
34] Як від жорстокої долі загинути їм доведеться.
35] Та як наказуєш ти, від битви ми стриматись мусим.
36] Ми лиш хотіли б аргеям пораду корисну подати,
37] Щоб не загинути їм від твого нещадимого гніву».
38] Відповідаючи, мовив їй з усміхом Зевс хмаровладний:
39] «Трітогенеє, дитя моє любе, не бійся! Хоч часом
40] І не ласкаво я мовлю, до тебе я завжди прихильний».
41] Мовивши це, в колісницю запріг свою міцнокопитих
42] Коней баских, ще й гриви на них золоті розвівались;
43] В золото сам одягнув своє тіло, батіг взяв у руки,
44] Золотом гарно оздоблений, став на свою колісницю
45] Й коней стьобнув. Гривані учвал залюбки полетіли,
46] Високо знявшися поміж землею і зоряним небом.
47] Іди діставшись багатоджерельної, матері звірів,
48] В Гар гар прибув він, де гай його був і жертовник пахучий.
49] Там своїх коней спинив отець і людей, і безсмертних,
50] Випряг із повоза швидко й густим оповив їх туманом.
51] Сам же, своєю гордий величністю, сів на вершині
52] Й місто троян
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.